Таким чином, результатом прогресу став перший ресторан в сучасному розумінні цього слова. Спочатку рестораном називався той заклад, де подавали бульйони, супи, блюда з|із| м'яса і яєць. Але|та|, найголовніше, в них вже існувало індивідуальне обслуговування «а ля карт». Власником такого ресторану був Буланже, що відкрив|відчинив| свій заклад в 1765 році на рю| де| Кулі, недалеко від Лувру. Кількість ресторанів стрімка росло|зростало|, але|та| всі вони аніскільки|ніскільки,анітрішки| один від одного не відрізнялися. Наступний|такий| серйозний ривок відноситься до 1786 року, оскільки цього року був відкритий|відчинений| перший розкішний ресторан на основі англійської таверни в Пале–Рояль. Власником цієї таверни був Антуан Бовілльер, що раніше працював шеф–поваром| у|в,біля| графа Провансальського. Бовілльер постарався зробити все можливе для зручності і комфорту клієнтів. Його заклад відрізнявся шикарною і вишуканою обстановкою: столи були зроблені з|із| червоного дерева, кришталеві люстри, скатертини|скатерті| з|із| дамасским| узором|візерунком|. Також в ресторані був власний винний льох|погріб|, і, звичайно ж, їжа|їда| вищої якості. 8 червня того ж року вийшла ухвала|постанова| уряду про те, що власникам ресторанів дозволено готувати їжу|їду| і приймати відвідувачів|візитерів| взимку до 23 годин, а в літній час - до 24.

Як відомо – важко|скрутно| зробити перший крок, але|та| коли основа була покладена, ресторанний бізнес почав|розпочав,зачав| стрімко розвиватися. Відкривалися|відчинялися| нові заклади, власники все більше приділяли увагу стилю ресторану, обслуговуванню, вводили|запроваджували| різноманітність в меню із|із| залученням кухонь інших народів миру|світу|. І незабаром ресторани переросли в окрему галузь, таку звичну для нас сьогодні. Це той заклад, де можна добре відпочити, а головне, смачно поїсти, що і забезпечують для відвідувачів|візитерів| сучасні ресторани.

Громадське харчування|

Кулінарія, кухарське| діло, звичаї столу – найважливіша частина| побуту|.

Вусі навколишнє коло| нас з дитинства| – житло|, вогнище|, посудів, начиння|

харчування| – зберігають пам’ять| наших предків.

Підбур виникли| колися дуже| давно, в залежності від образу|зображенню| життя| і від

особливості продуктів, пройшли| крізь століття й дійшли до нас як стародавні

рецепти|. Подальший розвиток| кухарського| мистецтва| дозволивши ще| більше

розширити| асортимент| сучасних| кулінарних рецептів.

Історія розвитку| української кухні має тісний зв’язок| з кухнею інших

слав’янських| народів. Кожна народна кухня, використовує одну і ту ж

сировину|, яка додає стравам| свій особливий| смак. Це зумовлено| такими

чинниками|факторами|, як набір вхідних продуктів, спосіб обробки| і подавання| підбур до

столу. Кулінарні рецепти|, створені народами, не випадкові і мають| певне|

призначення|. Так, більшість рецептів розраховано| для звичайного|, Будьонного

харчування|. Чимало рецептів – для вишуканого| пригощання|, для святкового|

столу.

З далекої давнини| наші пращури| їли м’ясо| яловичини|, баранини|

свинини|, а також| птиці: курей|, качок|, гусаків та дичини|. Смажені підбур з

м’яса| та птиці вважалися| святковими|.

У їжу застосовувалися| усі бач риби|: річкові, озерні, морські. Дуже

давно наші пращури| навчились| готувати| вишукану| рибу| – солону|, в’ялену| і

копчену|. Від часів старовини| збереглися| звичаї лакомитися| запеченою| і

смаженою| рибою|.

Окрім смаження| на сковороді застосувалися| інші засоби| теплової обробки|

продуктів. Насамперед треба| відмітити смаження| м’яса|, птиці та риби| на

відкритому вогні на рожні та решітці. Це один з самих давніх видів

продуктів над вгинатимемо, відомий буквальне у|в,біля| всіх народів.

Українська кухня, звичайно|, розвивалась| не відокремлено. Частіше за

все на неї впливали| звичаї, традиції близьких| по мові та культурі

слав’янських| народів. Так, таємниці приготування| шпигованого| м|ote яса

фаршированих| страв| із риби| та овочів, рулети|, галушки та другі стави|

прийшли| від східних слав’ян| (росіян та білорусів). Західні слав’ни| (поляки

чехи, словаки та інші) збагатили| українську кухню такими виробами|, як

ковбаски|, зрази|, калачі та інше. Такі підбур, як кебаби|, фаршировані овочі

та гострі приправи| були| запозичені від південних слав’ян| (болгарів, сербів

хорватів, македонців та інших).

Запозічив підбур та вироби|, українська кулінарія та кулінари змінили

технологію їх приготування|, тому багато| страв| набули| зовсім іншого,

особливого смаку. А українська кухня у|в,біля| зарази лишається самобутньою| і

оригінальною.

Ще з давніх часів вважалося| дуже| почесною| діяльністю навчати|, лікувати

та годувати|. У|в,біля| Франції в минулому| столітті ремісник не міг статі

дворянином, але| для кухарів було| зроблено| виняток|, тому що| праця| його| була|

на рівні з мистецтвом|. Праця талановитого| куховаривши близька| до творчості

художника|митця| та скульптора, потребує художнього| смаку, особливе| почуття| світла

та форми|. Треба добрими| словами згадувати| українських кухарів, які

працювали| в напівтемних підвалах корчми| та ресторанів, та невідомих

працівників, що| залишили| нам у|в,біля| спадок| кулінарне мистецтво|. Без них та

кулінарії не було| б і нашої сучасної кулінарії, не було| б і тихий страв|

котрі і заразом лишаються| гордістю української кухні.

Перші столові виникнули| в Росії на Путіловському заводі в Петербурзі

а потім у|в,біля| Москві та інших містах. У умовах| гострої недостачі продуктів та

господарської розрухи| в період громадянської війни та іноземної інтервенції

громадські їдальні