і вважали за краще, щоб кухар|повар| приходив готувати їжу додому. Існують деякі опис колишніх трактирів|корчем|. Проїжджаючий через Париж мандрівник в 1718 році так висловився з приводу цих закладів: «Столи абсолютно|цілком| непридатні для іноземців, але|та| інших столів тут немає. Доводиться|припадає,приходиться|, є серед дюжини незнайомих персон, заздалегідь узявши собі прилад. Надмірно|надміру| скромна і ввічлива людина не зможе навіть поїсти там до ладу|до пуття|. Ближче до центру столу усаджуються завсідники, які без перерви розповідають|розказують| свіжі анекдоти. Озброєні невтомними щелепами, вони накидаються на їжу|їду| по першому сигналу. Горе тому, хто поволі|повільно| пережовує їжу! Марно буде він звертатися|обертатися| до слуги - стіл спустіє|опустіє| ще до того, як він приступить до трапези». Настав час кардинально міняти|змінювати,замінювати| підхід і відкривати|відчиняти| абсолютно|цілком| нові заклади громадського харчування, орієнтуючись на оточення і обслуговування.
Таким чином, результатом прогресу став перший ресторан в сучасному розумінні цього слова. Спочатку рестораном називався той заклад, де подавали бульйони, супи, блюда з|із| м'яса і яєць. Але|та|, найголовніше, в них вже існувало індивідуальне обслуговування «а ля карт». Власником такого ресторану був Буланже, що відкрив|відчинив| свій заклад в 1765 році на рю| де| Кулі, недалеко від Лувру. Кількість ресторанів стрімка росло|зростало|, але|та| всі вони аніскільки|ніскільки,анітрішки| один від одного не відрізнялися. Наступний|такий| серйозний ривок відноситься до 1786 року, оскільки цього року був відкритий|відчинений| перший розкішний ресторан на основі англійської таверни в Пале–Рояль. Власником цієї таверни був Антуан Бовілльер, що раніше працював шеф–поваром| у|в,біля| графа Провансальського. Бовілльер постарався зробити все можливе для зручності і комфорту клієнтів. Його заклад відрізнявся шикарною і вишуканою обстановкою: столи були зроблені з|із| червоного дерева, кришталеві люстри, скатертини|скатерті| з|із| дамасским| узором|візерунком|. Також в ресторані був власний винний льох|погріб|, і, звичайно ж, їжа|їда| вищої якості. 8 червня того ж року вийшла ухвала|постанова| уряду про те, що власникам ресторанів дозволено готувати їжу|їду| і приймати відвідувачів|візитерів| взимку до 23 годин, а в літній час - до 24.
Як відомо – важко|скрутно| зробити перший крок, але|та| коли основа була покладена, ресторанний бізнес почав|розпочав,зачав| стрімко розвиватися. Відкривалися|відчинялися| нові заклади, власники все більше приділяли увагу стилю ресторану, обслуговуванню, вводили|запроваджували| різноманітність в меню із|із| залученням кухонь інших народів миру|світу|. І незабаром ресторани переросли в окрему галузь, таку звичну для нас сьогодні. Це той заклад, де можна добре відпочити, а головне, смачно поїсти, що і забезпечують для відвідувачів|візитерів| сучасні ресторани.
Громадське харчування|
Кулінарія, кухарське| діло, звичаї столу – найважливіша частина| побуту|.
Вусі навколишнє коло| нас з дитинства| – житло|, вогнище|, посудів, начиння|
харчування| – зберігають пам’ять| наших предків.
Підбур виникли| колися дуже| давно, в залежності від образу|зображенню| життя| і від
особливості продуктів, пройшли| крізь століття й дійшли до нас як стародавні
рецепти|. Подальший розвиток| кухарського| мистецтва| дозволивши ще| більше
розширити| асортимент| сучасних| кулінарних рецептів.
Історія розвитку| української кухні має тісний зв’язок| з кухнею інших
слав’янських| народів. Кожна народна кухня, використовує одну і ту ж
сировину|, яка додає стравам| свій особливий| смак. Це зумовлено| такими
чинниками|факторами|, як набір вхідних продуктів, спосіб обробки| і подавання| підбур до
столу. Кулінарні рецепти|, створені народами, не випадкові і мають| певне|
призначення|. Так, більшість рецептів розраховано| для звичайного|, Будьонного
харчування|. Чимало рецептів – для вишуканого| пригощання|, для святкового|
столу.
З далекої давнини| наші пращури| їли м’ясо| яловичини|, баранини|
свинини|, а також| птиці: курей|, качок|, гусаків та дичини|. Смажені підбур з
м’яса| та птиці вважалися| святковими|.
У їжу застосовувалися| усі бач риби|: річкові, озерні, морські. Дуже
давно наші пращури| навчились| готувати| вишукану| рибу| – солону|, в’ялену| і
копчену|. Від часів старовини| збереглися| звичаї лакомитися| запеченою| і
смаженою| рибою|.
Окрім смаження| на сковороді застосувалися| інші засоби| теплової обробки|
продуктів. Насамперед треба| відмітити смаження| м’яса|, птиці та риби| на
відкритому вогні на рожні та решітці. Це один з самих давніх видів
продуктів над вгинатимемо, відомий буквальне у|в,біля| всіх народів.
Українська кухня, звичайно|, розвивалась| не відокремлено. Частіше за
все на неї впливали| звичаї, традиції близьких| по мові та культурі
слав’янських| народів. Так, таємниці приготування| шпигованого| м|ote яса
фаршированих| страв| із риби| та овочів, рулети|, галушки та другі стави|
прийшли| від східних слав’ян| (росіян та білорусів). Західні слав’ни| (поляки
чехи, словаки та інші) збагатили| українську кухню такими виробами|, як
ковбаски|, зрази|, калачі та інше. Такі підбур, як кебаби|, фаршировані овочі
та гострі приправи| були| запозичені від південних слав’ян| (болгарів, сербів
хорватів, македонців та інших).
Запозічив підбур та вироби|, українська кулінарія та кулінари змінили
технологію їх приготування|, тому багато| страв| набули| зовсім іншого,
особливого смаку. А українська кухня у|в,біля| зарази лишається самобутньою| і
оригінальною.
Ще з давніх часів вважалося| дуже| почесною| діяльністю навчати|, лікувати
та годувати|. У|в,біля| Франції в минулому| столітті ремісник не міг статі
дворянином, але| для кухарів було| зроблено| виняток|, тому що| праця| його| була|
на рівні з мистецтвом|. Праця талановитого| куховаривши близька| до творчості
художника|митця| та скульптора, потребує художнього| смаку, особливе| почуття| світла
та форми|. Треба добрими| словами згадувати| українських кухарів, які
працювали| в напівтемних підвалах корчми| та ресторанів, та невідомих
працівників, що| залишили| нам у|в,біля| спадок| кулінарне мистецтво|. Без них та
кулінарії не було| б і нашої сучасної кулінарії, не було| б і тихий страв|
котрі і заразом лишаються| гордістю української кухні.
Перші столові виникнули| в Росії на Путіловському заводі в Петербурзі
а потім у|в,біля| Москві та інших містах. У умовах| гострої недостачі продуктів та
господарської розрухи| в період громадянської війни та іноземної інтервенції
громадські їдальні