У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


Україна”. Якщо соки передбачається розливати у скляні євробанки або європляшки “твіст-офф”, то слід придбати автомат для розливу, пляшкомийну машину, етикетувальний апарат, дозувально-наповнюючий автомат, спеціальну закупорювальну машину. Для того, щоб вчасно помітити виробничий брак, потрібна також т. зв. машина візуального контролю. Особливу увагу потрібно приділити дизайну асептичних пакетів або етикеток скляної тари, оскільки саме він має привернути увагу покупців у магазині. Слід оптимально використовувати поверхню тари, щоб створити привабливий для споживача імідж товару. Фотографії фруктів та овочів викликають у споживача довіру, тоді як малюнки можуть здатися дещо наївними. Проте існує загальне правило при використанні як фотографій, так і малюнків: що більший ключовий елемент дизайну, то краще пізнається упаковка. Інші принципи розробки дизайну упаковки соків такі: зображення на упаковці плодів реальних розмірів робить соки більш жаданими; зображення овочів і фруктів на “теплому” тлі є більш реалістичним; демонстрація не тільки цілих плодів, а й їх шматочків додає товару “апетитності”. Кольорова гама упаковки має бути єдиною для всіх видів продукції і різнитися з гамою конкурентів. Як свідчать маркетингові дослідження, пастельні кольори більше до вподоби жінкам, темні — чоловікам, яскраві — дітям. Чорний, коричневий, червоний і золотий асоціюються у споживачів з якісним та ексклюзивним продуктом. Для низькокалорійних і дієтичних продуктів доцільно застосовувати білу або пастельну основу, а для акцентування уваги на свіжості продукту — холодні блакитні та зелені тони. Технологічне обладнання для виробництва соків є доволі дорогим. Як і в інших сегментах ринку продукції продовольчого машинобудування, воно розподіляється на дві групи: вітчизняне та імпортне. Відповідне обладнання різниться як якістю (імпортні преси забезпечують вищий вихід соку), так і ціною (вітчизняні аналоги є значно дешевшими). До українських підприємств, що виготовляють комплекти устаткування для випуску соків, належать ВАТ “Криммаш” (Сімферополь), ВАТ “Прогрес” (Бердичів Житомирської обл.), ВАТ “Барський машинобудівний завод” (Вінницька обл.), ВАТ “Мелітопольпродмаш” (Запорізька обл.). Вітчизняне обладнання передбачає розливання напоїв у скляну тару. Вартість потрібного для організації виробництва технологічного обладнання становить від 70 до 120 тис. дол. залежно від його продуктивності. Зокрема, ціна фільтр-пресів може становити від $2,8 тис. (продуктивність 600 л/год) до $22 тис. (продуктивність 9000 л/год). Лінії асептичної упаковки соків “Тетра пак” коштують значно дорожче: до $450 тис. Їх ціна залежить не тільки від продуктивності, а й від функціональності. Найдорожче обладнання дає можливість одержувати пакети різної форми з додатковими зручностями для споживачів (кришечкою, відривним язичком). Незважаючи на високу ціну, “тетрапаківські” лінії є найпоширенішими. Це пояснюється можливістю закуповувати витратні матеріали всередині країни, а не імпортувати їх із-за кордону. Пропозицію у сегменті імпортного обладнання для виробництва соків також формують фірми з різних країн: Ital Project (Італія), Dialog International (США), PKL (Австрія). Італійські комплекти устаткування коштують до $1 млн (продуктивність — 1 т/год за сировиною). Американське обладнання для виробництва та фасування ще дорожче — від $1,3 до 2,7 тис. Автоматична лінія розливання соків у скляні пляшки коштує близько $2 млн. Для створення підприємства з виробництва соків потрібні відповідні виробничі площі. Поточна лінія для виготовлення свіжовичавлених соків (продуктивністю 2—5 т/год за сировиною) потребує 1400 м2, а лінія розливу — 300 м2. Висота стелі має становити 4,2—5 м. Мінімальна вартість основних фондів міні-заводу з виробництва соків становить $200 тис. (витрати на придбання обладнання та збирання будівлі зі сталевих конструкцій). Принаймні половину цієї суми ще добре було б мати “готівкою” для закупівлі сировини та забезпечення мінімальної потреби в обігових коштах. Максимальна вартість “заліза” для організації такого виробництва сягає $3—4 млн. Для обслуговування виробництва потрібен штат співробітників у 15—20 осіб. Це більше, ніж в інших міні-виробництвах із переробки сільськогосподарської сировини. Така ситуація зумовлена доволі високою трудомісткістю та порівняною складністю виробничого процесу. Оцінюючи ефективність реалізації подібного інвестиційного проекту, слід спрогнозувати коефіцієнт завантаження виробничих потужностей, оскільки він істотно впливає на прибутковість виробництва. За експертними оцінками, із завантаженням потужностей наполовину рентабельність виробництва соків становить 20—30%. У цілому український ринок соків ще перебуває в процесі становлення структури. У галузі триває процес перерозподілу власності: вітчизняні й іноземні інвестори активно купують діючі або законсервовані підприємства. Тому найближчим часом можна прогнозувати посилення конкурентної боротьби, формування групи галузевих лідерів, появу нових торгових марок і видів продукції, скорочення каналів розподілу. О. Родіонова, Інститут підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів харчової та переробної промисловості МінАПУ, Т.Лагода, Український державний університет харчових технологій

Сторінки: 1 2 3 4