Пояснювальна записка

до кваліфікаційної роботи

на тему :

Проект інтер’єру закладу громадського харчування кафе-ресторану « Мрія »

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….. 3

Розділ 1. Особливості громадського харчування……………………………...7

Розділ 2. Класифікація закладів громадського харчування…………………..11

Розділ 3. Характеристика громадського харчування…………………………13

Розділ 4. Облік елементів інтер’єру в закладах громадського харчування…22

Висновки……………………………………………………………………...…26

Використана література………………………………………………………27

Додатки………………………………………………………………………….

Вступ

Протягом усієї історії розвитку культури кожна людина прагнула прикрасити своє життя, зробити гарними й зручними всі предмети, які її оточують: житло, меблі, посуд, одяг, засоби в виробництва тощо. Це стало надзвичайно актуальним у наш час, оскільки більшість людей усвідомлюють значимість краси й вигоди матеріального середовища.

Будь-який виріб має свою історію і для нього характерна відповідна еволюція не тільки зовнішньої форми, але й технічних характеристик. Звичайно, в стародавні часи, коли виробництво вжиткових предметів було справою виключно ручної праці, ремесло й мистецтво складали єдине поняття. Ремісник поєднував у собі одночасно й художника, й конструктора-технолога. Ремісниче виробництво, будучи на той час основним видом виробництва, проіснувало без особливих змін до кінця середніх віків. Еволюція форми у різних виробах проходила по-різному. У деяких за конкретний час форма міняється міняється дуже часто, в інших упродовж тривалого часу вона не змінюється. До останніх, зокрема, належать предмети побуту. Здебільшого свою зовнішню форму різноманітні вироби змінювали під впливом розвитку науки й техніки, які, безперечно, відігравали важливу роль в еволюції кожної конкретної речі. Однак не слід відкидати й такі фактори впливу на формування вибору, як історичні, соціально-економічні, політичні та психологічні. Зміна форми відбувається у незначній мірі і при зміні матеріалу, але якщо функція не міняється, то ці зміни незначні.

Дизайн як нова професія виник у XX ст., однак дизайнерські основи завжди існували в предметній творчості. Їх можна спостерігати простих матеріальних формах минулого, в старовинних, нібито нескладних, громіздких, але все ж таки дивовижно гарних взірцях техніки минулих століть. Люди завжди прагнули до поєднання раціонального й естетично досконалого. У цьому відношенні немає принципової різниці між утилітарними речами старовинних епох і новими технічними виробами. У чому ж тоді специфіка дизайну ХХ ст.? У проектному характері, який заснований на суцільному образному мисленні дизайнерів, і в між - предметних зв’язках, що дозволяють поєднувати матеріальну й художньо культури.

Дизайнер – у буквальному перекладі з англійської означає “проектувальник”, “рисувальник” .У 1960-1970 рр. ці англомовні терміни – “дизайн та дизайнер” – стали вживаними практично в усіх країнах світу. В Україні вони зустрічаються ще з 1920 р. Проте в тодішньому СРСР і в Україні, зокрема, таких спеціалістів почали готувати тільки на початку 1980-х рр. у тринадцяти вищих навчальних закладах. В Україні – в Києві, Харкові й Львові за спеціальностями промислове мистецтво, інтер’єр та обладнання, а також у п’яти середніх спеціальних навчальних закладах.

Взагалі безперервний розвиток дизайну як нової професії почався близько ста років тому. Цю дату відзначають, виходячи з руху “за зв’язки мистецтва і ремесел ,який в Англії очолив У. Моріс і який знайшов відображення в художній культурі США , Фінляндії і Швеції на рубежі ХІХ-ХХ ст. Саме тоді Були сформульовані положення і творчі принципи дизайну, що вплинули на школи й напрямки наступних років. З цього приводу на початку 1980-х років відзначали століття фінського товариства “Орнамо”, яке об’єднувало художників, що працювали для багатьох видів промислового виробництва й цим самим сприяли конкурентоспроможності промислової продукції.

Відповідно до другої традиції, яка склалася, дату виникнення дизайну переносять на початок ХХ ст., коли художники зайняли провідне місце в ряді галузей сучасної промисловості і впливи на політику випуску електротехнічних приладів, автомобілів, радіоапаратури. Вони прагнули не стільки до незвичайних, що не мають історичних аналогів, рішень, скільки до фундаментальних, базових форм. Класичними прикладами такого дизайну є фірмові стилі початку ХХ ст. німецької електротехнічної компанії АЕГ і американської автомобільної фірми ”Форд мотор”. Художники цих фірм намагалися досягти стійкості розвитку технічних форм із розрахунком на те, щоб у проектованих виробах був повністю використаний закладений конструкторський потенціал. До речі, в цей період був спроектований перший автомобіль “Форд”.

Існує ще й третя думка, згідно з якою про дизайн як про професію можна говорити тільки після появи перших дипломованих спеціалістів із дизайну, іншими словами, коли сформувалися школи й методика викладання, яка визначає суму упорядкованих знань і гуманітарно окреслених меж професії. Це відбулося в 1920-ті роки, коли в ряді країн світу організовувалися навчальні заклади, які готували художників-майстрів вищої кваліфікації для промисловості, а також інструкторів і керівників для професійно-технічної освіти, де в основу викладання був покладений синтез усіх предметно-просторових мистецтв.

Має право на існування і четверта точка зору, яка визначає дизайн як професію залежно від його реального входження в життя – безпосередньо у виробництво, торгівлю, побут. Цей період у нашій країні припадає на 1930-ті роки, коли західні країни вийшли з великої економічної кризи, коли дизайн, став основним фактором збуту промислових товарів. Усе це свідчить про те, що за роки розвитку дизайну накопичилося багато переконливих факторів про його позитивний вплив на соціально-економічний розвиток культури всіх країн світу.

Вимоги до об’єкта проектування конкретно ставляться стосовно окремих груп виробів. Потім ці вироби повинні реалізуватися на практиці в різноманітних організаціях, найрізноманітніших галузях промисловості.