Блакитні сири (їх ще називаються зеленими) виробляють як з коров'ячого молока, так із молока вівці. Після відокремлення сироватки в них вносяться дріжджові культури, які розвиваються, дають характерну зеленувато – блакитну цвіль. При цьому сири набувають цілком особливого смаку і аромату, що відтворюють усі відтінки пікантності. З блакитними сирами найкращим чином поєднуються десертні вина. Цікавим супроводженням блакитних сирів можуть стати також натуральні солодкі (міцні) і сильно червоні вина, багато гурманів віддають перевагу гарно структурованим, насиченим сухим білим. До сиру Roguefoort зазвичай рекомендують вина: Gigondas.

До сирів подають вина виробництва інших країн, зокрема українські: міцне магарач "Херес", сухі червоні: Каберне, Мерло, сухі білі: Ркацителі Одеське, Аліготе

в) Посуд, прибори, інвентар для подачі сиру напоїв до них.

Основним обладнанням будь-якого бару є барна стійка, довжина і форма якої змінюється залежно від розмірів та конфігурації при-міщення бару. Вона повинна відповідати наступним вимогам: забезпечувати зручний зв'язок з підсобними приміщеннями, коморою та мийною посуду; забезпечувати розміщення за стійкою макси-мальної кількості місць, оскільки відвідувачі в основному віддають перевагу сидіти біля барної стійки.

Стійка складається з двох стільниць: верхньої стільниці, висотою 1100-1200 мм та шириною 350—400 мм, призначеної для обслуговування сидячих на високих табуретках відвідувачів, та нижньої стільниці, розміщеної з внутрішнього боку стійки на висоті 850-900 мм від підлоги. Вона є робочою поверхнею для бармена.

Ширина робочого столу стійки бару дорівнює 500 мм.

Уздовж стійки розташовують сидіння, кількість яких визначають із розрахунку 60-80 см на місце. Довжина і глибина їх 400 мм, висота до 900 мм, залежно від висоти барної стійки. Відстань від поверхні сидіння до стійки дорівнює 300 мм. Упор для ніг кріплять до стійки або до сидінь на відстані 440 мм від їх поверхні у вигляді штанги, сходинки або ґратчастого карниза.

У барній стійці монтують бак для охолодження на 8-10 пляшок, відсіки вино-горілчаних виробів з полицями для зберігання запасу, невелику холодильну шафу, в якій зберігається певна частина напоїв, ванну з проточною водою для ополіскування інвентарю і посуду.

В усіх барах установлюють холодильні шафи для збереження запасу продуктів або готових виробів. У винному і вітамінному барах, а також у коктейль-холі встановлюють льодогенератор для готування харчового льоду продуктивністю 2-3 кг/г. Електроплити (частіше настільні) використовують для готування глінтвейнів, пуншів, кави по-східному, какао й інших гарячих напоїв. У молочному барі вста-новлюють низькотемпературний прилавок для збереження морозива, фризер для готування м'якого морозива. У барну стійку гриль-барів умонтовані електрогрилі для смаження страв з птиці, риби, м'яса.

У всіх барах в окремому приміщенні, пов'язаному із залом, з робочим місцем бармена за стійкою, розміщується мийна машина або мийні ванни. В приміщенні бару монтується потужна витяжна вентиляція.

Для приготування змішаних напоїв використовують барний інвентар та інструмент (рис. 1).

Рис. 1 Барний інвентар та інструмент:

зліва направо в першому ряду - шейкери, в другому ряду - стрейнер,

інструмент для відкорковування пляшок, дошка і ніж для нарізання лимона;

в третьому ряду - ложки для перемішування напоїв, пристрій для видавлювання

натурального соку, пластмасова і металева ємності для льоду;

в четвертому ряду - комбінований інструмент для відкорковування пляшок,

щипці для льоду, мірний посуд.

Шейкери бувають різної конструкції. Перший варіант престижний і елегантний металевий шейкер, що складається з трьох частин: вази, фільтра і кришки. Його недолік - дуже велика тепло-віддача, що прискорює танення льоду і охолодження рук.

Другий варіант - це "Бостон шейкер", що складається з двох елементів: металевого і скляного (з двох стаканів: конусоподібного з товстого скла і металевого з тонкої нержавіючої сталі). Діаметри склянок різні: металевий легко надягається на скляний, щільно прилягаючи до нього. У шейкері готують коктейлі, однорідна маса яких може бути отримана завдяки інтенсивному струшуванню. В ньому повільніше тане лід, що дозволяє більш тривало струшувати коктейль. Недолік цього шейкера в тому, що він крихкий.

Щоб приготувати коктейль, у скляну склянку кладуть лід, вливають необхідні компоненти, потім закривають його металевим фільтром. Шейкер струшують і розбирають. У склянку поміщають стрейнер і розливають коктейль по чарках. У шейкерах більш складної конструкції стрейнер надівають на підставу до готування коктейлю.

При приготуванні коктейлів, що не містять важкозмішуваних компонентів, використовують келих для змішування - це конусо-подібна склянка з товстого загартованого скла місткістю від 500 до 1000 мл. Щоб відокремити напій, приготовлений у келихи, від льоду, використовують стрейнер (фільтр), по всій окружності якого укріплена пружина (завдяки їй він досить щільно прилягає до стінок келиха). Перемішують напої в келиху спеціальною ложкою з довгою ручкою.

До барного інвентарю належать склянки мірні, різноманітні за призначенням і конструкції пробки для пляшок. Для закривання служать прості стопорні пробки, а також спеціальні для пляшок із безалкогольними газованими напоями і шампанським. Для розливу використовують пробки, усередині яких знаходяться дві трубочки різного діаметра (звичайно одна розташована усередині іншої"): велика - для напою, менша - для повітря. Виготовляють їх із пластмаси або металу. У пробок для розливу лікерів трубочка більш широка.

Для відмірювання порції напою служать дозаторні пробки. Найбільш досконалі постачаються лічильником відмірюваних порцій.

Для зняття шкірки з апельсинів і лимонів використовують ніж для цедри або спеціальний пристрій для зняття цедри, їх нарізання - ніж із пиловидним лезом, невеликі дерев'яні дошки. Часточки апельсинів і лимонів, яблук, сливи, вишні, цукрову пудру й інші