1.2. Основні підходи і методи вивчення готельної мережі України

Готельне господарство України як невід’ємна складова туристичної інфраструктури не чітко зазначено в правовій базі туризму, відсутнє й поняття «готельні послуги». Тому більша частина закладів розміщення різних форм власності , які надають послуги тимчасового проживання, не мають правового захищення, існують самі по собі, навіть не уявляючи ані про державні стандарти, ані про галузеві нормативні документи. Рівень та стандарти обслуговування у відомчих готелях встановлюють директори заводів, яким готелі підпорядковані, персонал не знає елементарних готельних правил, користується застарілими документами та технологіями.

В умовах, що склалися, назріло питання про прийняття закону про готельну діяльність, який з урахуванням специфіки цього бізнесу міг би сформувати сприятливе правове поле для стимулювання розвитку галузі.

Особливу тривогу нині викликає частка заміських рекреаційних закладів розміщення (санаторіїв – профілакторіїв, баз відпочинку, пансіонаті), необхідних для розвитку внутрішнього туризму. Багато з них гинуть, кинуті напризволяще через відсутність коштів у підприємств, яким вони належать, матеріальна база занепадає. З іншого боку, деякі заміські відомчі заклади розміщення нормально функціонують та користуються попитом і для відпочинку, і для проведення семінарів. Вони практично повністю завантажені під час літнього сезону, а деякі працюють цілорічно як звичайні готелі та часто у несезонний період приймають гостей, у тому числі іноземців.

Характерною рисою нинішнього готельного господарства України є його розрізненість, відсутність даних про кількість закладів розміщення згідно з їх категоріями. Існуюча система статистичного обліку готельних підприємств у розрізі їх категорій дає викривлену картину. Причиною цього є різні підходи до визначення категорії готелю. Згідно з діючою Інструкцією щодо заповнення державної статистичної звітності за формою №1 – готель (річна) «Звіт про роботу готелю» у розділі 4.1 всі готельні підприємства (не тільки суб’єкти туристичної діяльності) повинні поряд із типом підприємства позначити категорію. Але тільки суб’єкти туристичної діяльності дійсно мають певну категорію, яку їм присвоєно після сертифікації, та підтверджену сертифікатом відповідності, одержали сертифікат відповідності на надання готельних послуг [23].

За даними Департаменту туризму і курортів, в Україні діє близько 4,5 тисяч підприємств, що надають послуги розміщення (заклади для оздоровлення та відпочинку, готелі, турбази, мотелі, кемпінги і т. ін.). За даними Держстандарту, в Україні 1232 готелі, з них 900 пройшли сертифікацію і лише 160 мають категорійність (зірки). Інші готельні підприємства, які не віднесені до суб’єктів туристичної діяльності, сертифікації не проходили і не мають офіційно підтвердженої категорії. Однак вони також вказують «категорію», яка фактично відповідає розрядам, присвоєним ще за радянських часів на підставі документу, що втратив силу з появою стандарту «Класифікація готелів».

Беручи статистичні дані, в період з 2000 до 2005 року, кількість готелів і інших закладів тимчасового проживання в Україні повільно зменшувалось. В той же час кількість житлової площі і сама кількість місць зростала. Завдяки цьому йшло постійне зростання в’їздного туризму, в тому числі ділового і організованого і ріст загальної кількості клієнтів готелів і їх завантаженості.

Існує декілька важливих факторів, які вплинули на процес зменшення кількості готельних об’єктів. Після приватизації великої кількості готелів і інших закладів тимчасового проживання стало питання про найбільш вигідне для власника використання їх як об’єктів нерухомості. Перепрофілювання готелів в нерухомість з іншими цілями. В кожному регіоні країни на місці колишніх готелів з’являлися офісні центри або житлові будинки. Разом з цим, починаючи з 2001 року, спостерігається постійний зріст загальної площі готелів і кількість номерів. Загальна кількість готелів при цьому зменшується з 1308 до 1232.

Готельна індустрія України розвивається не так динамічно, як би цього хотілось. Про це свідчать дані статистики. За останні п’ять років дохід готелів виріс майже втричі. З 2002 року в готельний і ресторанний бізнес інвестовано три з половиною мільярди гривень – і це тільки офіційні дані. Повільно, але впевнено росте загрузка – в кращих готелях Києва вона сьогодні вища, ніж в середньому по Європі. В країні з’явився не один десяток нових об’єктів – великих і малих готелів, курортних комплексів.

Слід зазначити, що структурування готельного ринку знаходиться поки що на початковому етапі. Формування готельних мереж тільки починається розвиватися. І тому розробка більш вищих стандартів обслуговування клієнтів і експлуатації приміщень, уніфікація інформаційних, маркетингових технологій, новий рівень підготовки кадрів розроблення методичної бази – це тільки частина того, що може принести готельній індустрії України створення і розвиток національних сіток. Їх розширення значно підніме рівень конкуренції в секторі, заставить всі без винятку готелі працювати краще і ефективніше [25].

Розділ 2. Готельне господарство України

2.1. Сучасний стан розвитку готельного господарства України

Належний рівень розвитку готельного господарства необхідний кожній державі. Станом на перше січня 2007 року в Україні функціонували 1269 готелів та інших місць для тимчасового проживання, експлуатувалися майже 54 тисячі номерів на 111 тисяч місць. Більше як дві третини (69,2%) від усієї кількості підприємств готельного господарства є підприємствами приватної форми власності (в основному це великі підприємства з кількістю працівників до 50 осіб). Підприємства державної та комунальної форми власності мали приблизно одинакові частки (15,6% та 15,2%, відповідно) серед усіх підприємств готельного господарства.

Однією з передумов розроблення обґрунтованої маркетингової політики готельного господарства є виявлення тенденцій, що виявляються на ринку готельних послуг. Аналіз розвитку готельного господарства України за останні 15