До сильних сторін підприємства відносять: висока компе-тентність, достатні фінансові ресурси, досдонала технологія, хоро-ший менеджмент, висока трудова етика, кваліфікована команда уп-равлінців, хороша система контролю якості послуг і виробничих процесів тощо.

До слабких сторін підприємства відносять все, що не дозволяє йому досягти переваг над конкурентами, а саме:застаріле облад-нання готельних номерів, виробничих і підсобних приміщень, ви-сокі виробничі витрати, відсутність чіткої стратегії розвитку, відсутність фінансових або інших ресурсів, застаріла організаційна структура, слабка уява про ринок тощо.

Приклад оцінки сильних і слабких сторін підприємства наведе-ний у табл.№6.

Кінцевим етапом аналізу зовнішнього й внутрішнього середо-вищ є складення таблиці «загроз і можливостей, сильних і слабких сторін підприємства».

Аспект середовища | Сильні сторони | Слабкі сторони

1. Виробництво | 1. Можливість розширення виробничих потужностей.

2. Високий рівень виготовляємих послуг.

3. Ефективна система контролю якості.

4. Можливість впровадження наукових досягнень | 1. Велика енергоємкість.

2. Вузький асортимент послуг.

3. Швидке застарівання виробничих потужностей.

4. Наявність дільниць із шкідливим виробництвом.

2. Кадри | 1. Власна база професійної підготовки.

2. Природне обмеження мобільності населення | 1. Застарілі системи управління персоналом і стимулювання праці.

2. Висока плинність серед найкваліфікованіших і працездатних працівників.

3. Науково-дослідна робота | 1. Наявність відповідної бази для ведення науково-дослідної роботи | 1. Дифіцит коштів.

2. Орієнтування НДР на повсякденні запити.

4. Маркетинг | 1. Ефективні канали розповсюдження і переміщення інформації.

2. Цінові переваги на ринку. | 1. Високі витрати.

2. Відсутність коштів на більш вдосконале вивчення ринку.

5. Підприємство | 1. Комплексне керівництво | 1. Орієнтація на командні методи.

2. Складність організаційної структури.

3. Невизначені цілі й стратегія розвитку підприємства.

6. Фінанси | 1. Наявність доходів у твердій валюті. | 1. Інфляційне забезпечення накопичень.

2. Утримання на балансі підприємства необхідних структурних одиниць.

3. Недостатність кількості обігових коштів.

Загрози, можливості й слабки сторони досліджувального підприємства.

Можливості | Сильні сторони

Спрямування політики уряду на розвиток ринкових відносин.

Невисокий рівень конкуренції.

Зростання доходів населення.

Використання дешевої робочої сили.

Використання дешевих видів сировини. | Можливість розширення потужностей.

Можливість надання більшого обсягу послуг.

Збільшення обсягу виручки.

Збільшення валового доходу.

Загрози | Слабкі сторони

Спад виробництва.

Високі податки.

Зниження курсу національної валюти.

Нестабільність у суспільстві.

Зменшення прибутку.

Різке підвищення цін на сировину. | Велика енергоємкість виробництва.

Нестача обігових коштів.

Відсутність чітких цілей та стратегій розвитку підприємства.

Низький рівень маркетингових досліджень.

Плинність кадрів.

Зниження потенціалу підприємства.

Висновок

Докорінні зміни в економіці України, зумовлені переходом її до ринку, визначили необхідність створення такого господарського механізму, який дасть змогу підприємствам реалізувати принципи ринкових відносин, сприятиме підвищенню їх конкурентоспроможності, забезпечити динамічний розвиток.

В умовах ринку кожне підприємство є незалежним товаровиробником. Воно може самостійно приймати будь-які рішення у межах чинного законодавства. Водночас підприємство у своїй діяльності зазнає впливу макроекономічних чинників, зовнішнього середовища, воно відповідає за свої дії перед державою, діловими партнерами, перед кінцевим споживачем своєї продукції.

Задоволення потреб споживачів – основна мета ринкової економіки. Але фірми, які виробляють певні товари чи надають послуги, у своїх бажаннях далекі від альтруїстичних мотивів. Кожне підприємство прагне мати прибуток, одержання якого потребує знань та досвіду з економіки підприємства.

Економіка в буквальному перекладі з грецької мови означає мистецтво ведення господарювання. Тому будь-яку діяльність, спрямована на виготовлення певного продукту або надання послуг, називають господарською діяльністю, а підприємства, організації тощо, в яких відбувається така діяльність – суб’єктами господарювання. Економіка як наука вивчає народне господарство в цілому або окрему його галузь. У будь-якому разі ця наука ґрунтується на пізнанні та свідомому використанні законів управління виробництвом з метою отримання заздалегідь намічених результатів. Досягти позитивних результатів господарської діяльності можна за допомогою правильної організації виробничих відносин на підприємстві, а також оптимального розподілу матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Виробничі відносини – це сукупність економічних відносин, які складаються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обліку та споживання матеріальних благ.

Водночас термін „економіка” широко вживається для позначення окремої галузі науки або сукупності економічних наук, що охоплює теорію економіки; історично-економічні науки; функцію вальні економічні науки розміщення продуктивних сил, прогнозування та державне регулювання економіки, облік, аудит, статистику, фінанси, економіку праці тощо; галузеві економічні науки (економіки галузей народного господарства, економіка сільського господарства, транспорту, будівництва тощо).

Нині економіка трактується в різних аспектах:

як народне господарство держави;

як сукупність суспільно-виробничих відносин;

як наука, яка вивчає специфіку виробничих відносин, фінансово-матеріальну сторону якої-небудь галузі господарської діяльності, тобто як наука ведення господарства;

як структура і фінансово-матеріальний стан якої-небудь галузі господарської діяльності;

як господарське життя, стан господарства, що характеризується обсягом виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг, їх якістю, рівнем використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Економічна наука – це сукупність законів, понять, визначень, що стосуються раціонального ведення господарства, це набуття досвіду та його адаптація до умов повсякденного використання.

Економіка підприємства – це конкретна галузь економіки, і як навчальна дисципліна базується на вивченні та свідомому використанні економічних законів і закономірностей функціювання і розвитку суспільного виробництва.

Підприємство як суб’єкт господарювання водночас є основною ланкою народного господарства, а отже, від результатів його діяльності залежить і загальний стан економіки країни, добробут її населення. Вивчення економіки підприємства дає можливість з’ясувати основні принципи формування і використання його виробничого потенціалу, опанувати форми і методи господарювання і на цьому ґрунті розробити конкретні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності діяльності підприємства в сучасних ринкових умовах.

Економічна робота на підприємстві тісно пов’язана з організацією праці та заробітною платою, матеріально-технічним постачанням