На рівень витрат підприємства готельної сфери впливає:

зміна обсягу виручки;

зміна ціни та тарифів;

підвищення продуктивності праці;

спеціалізація;

раціоналізація технологічних процесів;

удосконалення систем управління;

підвищення культури обслуговування.

Вивчення факторів, які впливають на рівень витрат, а також глибокий аналіз окремих статей є запорукою раціонального використання об”єктів готельного господарства [„Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент”, Л.І.Нечаюк, Н.О.Телеш, Київ, 2003 р.] .

Висновок

Докорінні зміни в економіці України, зумовлені переходом її до ринку, визначили необхідність створення такого господарського механізму, який дасть змогу підприємствам реалізувати принципи ринкових відносин, сприятиме підвищенню їх конкурентоспроможності, забезпечити динамічний розвиток.

В умовах ринку кожне підприємство є незалежним товаровиробником. Воно може самостійно приймати будь-які рішення у межах чинного законодавства. Водночас підприємство у своїй діяльності зазнає впливу макроекономічних чинників, зовнішнього середовища, воно відповідає за свої дії перед державою, діловими партнерами, перед кінцевим споживачем своєї продукції.

Задоволення потреб споживачів – основна мета ринкової економіки. Але фірми, які виробляють певні товари чи надають послуги, у своїх бажаннях далекі від альтруїстичних мотивів. Кожне підприємство прагне мати прибуток, одержання якого потребує знань та досвіду з економіки підприємства.

Економіка в буквальному перекладі з грецької мови означає мистецтво ведення господарювання. Тому будь-яку діяльність, спрямована на виготовлення певного продукту або надання послуг, називають господарською діяльністю, а підприємства, організації тощо, в яких відбувається така діяльність – суб’єктами господарювання. Економіка як наука вивчає народне господарство в цілому або окрему його галузь. У будь-якому разі ця наука ґрунтується на пізнанні та свідомому використанні законів управління виробництвом з метою отримання заздалегідь намічених результатів. Досягти позитивних результатів господарської діяльності можна за допомогою правильної організації виробничих відносин на підприємстві, а також оптимального розподілу матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Виробничі відносини – це сукупність економічних відносин, які складаються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обліку та споживання матеріальних благ.

Водночас термін „економіка” широко вживається для позначення окремої галузі науки або сукупності економічних наук, що охоплює теорію економіки; історично-економічні науки; функцію вальні економічні науки розміщення продуктивних сил, прогнозування та державне регулювання економіки, облік, аудит, статистику, фінанси, економіку праці тощо; галузеві економічні науки (економіки галузей народного господарства, економіка сільського господарства, транспорту, будівництва тощо).

Нині економіка трактується в різних аспектах:

як народне господарство держави;

як сукупність суспільно-виробничих відносин;

як наука, яка вивчає специфіку виробничих відносин, фінансово-матеріальну сторону якої-небудь галузі господарської діяльності, тобто як наука ведення господарства;

як структура і фінансово-матеріальний стан якої-небудь галузі господарської діяльності;

як господарське життя, стан господарства, що характеризується обсягом виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг, їх якістю, рівнем використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Економічна наука – це сукупність законів, понять, визначень, що стосуються раціонального ведення господарства, це набуття досвіду та його адаптація до умов повсякденного використання.

Економіка підприємства – це конкретна галузь економіки, і як навчальна дисципліна базується на вивченні та свідомому використанні економічних законів і закономірностей функціювання і розвитку суспільного виробництва.

Підприємство як суб’єкт господарювання водночас є основною ланкою народного господарства, а отже, від результатів його діяльності залежить і загальний стан економіки країни, добробут її населення. Вивчення економіки підприємства дає можливість з’ясувати основні принципи формування і використання його виробничого потенціалу, опанувати форми і методи господарювання і на цьому ґрунті розробити конкретні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності діяльності підприємства в сучасних ринкових умовах.

Економічна робота на підприємстві тісно пов’язана з організацією праці та заробітною платою, матеріально-технічним постачанням та збутом продукції. Основне завдання її – поліпшення економічних показників функціювання підприємства. Кількісним та якісним показником економіки підприємства стає матеріалізація прибутків , отриманих у вигляді майна підприємства, яке складається з грошових коштів, обладнання, будівель та споруд, сировини та матеріалів, робочої сили, інтелектуальної власності, виробничої та соціальної інфраструктури, як за минулий, так і за нинішній періоди. [„Економіка підприємства”, Т.О.Примак, Київ, 2003 р.]

ЛІТЕРАТУРА

„Підприємство: стратегія, організація, ефективність”, С.Ф.Покропивний, Київ, 1998 р

„Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент”, Л.І.Нечаюк, Н.О.Телеш, Київ, 2003 р.

„Економіка підприємства”, Т.О.Примак, Київ, 2003 р.

„Економіка і соціологія праці”, Б.М.Генкін, Москва, 2000 р.

„Основи менеджменту”, Н.І.Кабушкін, Москва, 1999 р.

„Теорія економічного аналізу”, Н.В.Боканов, А.Д.Шеремет, Москва, 2000р.

„Економіка виробничого підприємства”, Й.М. Петрович, Київ, 2003 р.

„Економіка підприємств”, А.В.Шегда, Київ, 2003 р.

„Керівництво по плануванню діяльності підприємства”, Т.О.Примак, Київ, 2003 р.

„Економіка підприємства”, В.О.Протопопова, А.Н.Полонська, Київ, 2003р.

„Економіка”, А.Булатова, Москва, 1997 р.

„Економіка підприємств”, Ф.С. Покропивний, Київ, 2001 р.

„Економіка підприємств”, Н.А. Сафонова, Москва, 1998 р.

„Організація та оплата праці в ринкових умовах”, А.В.Калина, Київ, 1998р.

„Маркетинг”, Т.О.Примак, Київ, 2003 р.

„Економічний аналіз”, А.Е.Гінзбург, Санкт-Петербург, 2003 р.

„Маркетинг, менеджмент”, Ф.Котлер, Санкт-Петербург, 2003 р.