Естетика зовнішнього вигляду працівника готельного комплексу

ЗМІСТ

ВСТУП

Ми живемо в епоху відкритості кордонів і розвитку міжнародного туризму. Тобто, той, хто розвиває цю галузь, той має перевагу над своїми конкурентами в цьому виді бізнесу. Той, в кінці кінців, має більше можливостей зберегти свою культуру та традиції, донести її в незмінному вигляді до інших представників нашої планети.

Запорука успіху і процвітання готельного підприємства – це насамперед люди, що працюють у ньому. Дане твердження справедливе лише за умови, що свої функціональні обов'язки вони виконують якісно, гості задоволені наданими послугами, а колектив, що складається з людей різних за віком, утворенню, характерові, працює як єдиний, чітко налагоджений механізм. В даній роботі розглянемо тему естетичного зовнішнього вигляду персоналу готельного комплексу.

Зовнішній вигляд у діяльності спеціаліста, робота якого пов’язана з людьми - необхідний компонент професійної естетичної культури.

Усі люди відрізняються один від іншого за своїми особистими якостями. І серед таких якостей для сучасного фахівця є такі, котрі називають професійно цінними. Так, наприклад, в психологічному аспекті це вміння пристосовуватись до змінних умов діяльності не втрачаючи при цьому професійної точності та акуратності в роботі, а також відповідальність за аргументовано сформульовану політику підприємства. Також сучасний спеціаліст повинен бути зосередженою, чесною та відповідальною людиною з багатим досвідом вирішення робочих питань, бути працелюбним та стресостійким.   

ПОНЯТТЯ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ ГОТЕЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА

Поняття "фахівець" завжди означало значно більше ніж тільки показник розумового розвитку або приналежність до будь-якої спеціальності. Але не тільки професійні знання характеризували робітника сфери обслуговування у суспільстві. На перший план висувалися його особисті якості, його духовність, вміння служити суспільним інтересам. Він завжди серед людей, він взагалі уособлює культуру країни. Не викликає сумніву те, що в історичному розвитку суспільства культура відіграє важливу роль у зберіганні спадкоємності людського досвіду у сфері життєвих потреб, сфері виробництва, сфері суспільних відносин тощо. Фахівець, як носій цієї культури, поєднує в собі історичні здобутки культури людства і науку.

Дослідження показують, що за сучасних умов гуманітарні науки, і в першу чергу суспільні науки, в підготовці фахівців сфери обслуговування мають велике значення. Саме вони розвивають в людині такі якості, як порядність, уміння співпереживати, почуття прекрасного, творче ставлення до освоювання високих технологій. Саме вони ознайомлюють з загальнолюдськими цінностями, дають можливість ширше і глибше сприймати навколишній світ, формує у майбутнього спеціаліста сучасний світогляд.

В більшості розвинутих країн (наприклад, США, Канада, Велика Британія, Японія) в вищих школах широко розповсюджене вивчення культурології, естетики, психології, соціології, політології. На суспільні дисципліни в них відводиться до 30-40 % навчального часу.

Сучасні студенти у вузах усвідомлюють, що без належної уваги до естетики та інших суспільних наук важко розвивати здібності майбутніх фахівців, виховувати повагу до культурно-національних духовних цінностей, прищеплювати їм принципи загальнолюдських цінностей.

ВПЛИВ МОДИ НА ФОРМУВАННЯ ЗОВНІШНЬОГО ВИГЛЯДУ ПРАЦІВНИКА

Ричард Сеннетт (1978) оцінює одяг як важливий засіб демонстрації соціального стану, але відзначає, що його вираження змінювалося згодом. У Лондоні і Парижі 18 століття було легко визначити соціальний статус по одязі на вулицях, тому що вона була високо кодифікована і намеренно свідчила про публічний статус індивіда, наприклад, про професійну приналежність. Індивід як експресивна особистість був укладений у чотирьох стінах свого будинку, і тільки соціальні маски гордо крокували по міських вулицях. Але індустріалізація і підйом буржуазної культури породили нового індивіда - і замість того, щоб показувати публічний характер хазяїна, одяг стала показувати персональні характеристики його кар'єри. У результаті, люди стали вдягатися дуже уніфікованому індивідуально. Культура споживання 20 століття, створивши “індивідуальний” стиль життя, трансформувала цей страх у задоволення.

У 1983, Леді Пажі відзначила, що “Причина, по якій моди зараз так часто міняються, у тім, що вони миттєво проникають у кожну страту суспільства, опошляються і стають звичайними”. Це, можливо, саме раннє твердження однієї з класичних соціологічних теорій, міняється в товарному суспільстві: за эмуляцией одягу вищого класу випливає зміна, оскільки нижчий клас починає перетинатися з вищим - іншими словами, зміна моди є результатом класового змагання на рівні вигляду.

Хоча багато письменників відзначали, що одяг може функціонувати як засіб вираження, тільки порівняно недавно плаття став трактуватися як мова і його семіотичні структури піддалися вивченню. Sahlins намагається показати, як плаття (у якості семіотичні системи) може розглядатися як карта культурного всесвіту, у якій ми живемо. 

Від соціального статусу до персонального положення

Ми часто представляємо, що первинна задача одягу - вираження нашої особистості, і, насправді, психологія звичайно дивиться на плаття з цього погляду. Ця ідея досить нова, зрушення убік подібної інтерпретації одягу можна знайти в Сеннетта, у порівнянні того, як люди вдягалися у вісімнадцятому і дев'ятнадцятому сторіччях. Носій одягу вісімнадцятого сторіччя поводився так, ніби плаття багато в чому виражало не особисті характеристики, а соціальний статус:

Зовнішній вигляд на вулицях Лондона і Парижа два сторіччя назад повинен був служити більш чітким індикатором соціального стану [ніж зараз]. Слуги були легко розрізнювані від робітників. Вид трудової діяльності можна було довідатися по визначених речах, властивим кожному трейду, так само як і статус працівника в цій організації - по стрічках і ґудзикам на ньому. Представники середніх шарів суспільства, адвокати, бухгалтера і торговці - усі носили відмітний декор, стрічечки. Представники вищих шарів з'являлися на вулицях у костюмах, що не тільки відокремлювали них від нижчих, але і дозволяли панувати на вулиці.

Це було,