Друга за значимістю послуга – харчування. На сучасному етапі розвитку готельного господарства велика увага приділяється додатковим послугам. Чим більша їх кількість в асортименті, тим конкурентноздатнішим є готель, що в свою чергу відображається на збільшенні його прибутку. Ще один позитивний аспект додаткових послуг – задоволення потреб споживачів з точки зору якості. Отримавши якісний комплексний продукт, клієнт прагне і надалі так само якісно і комфортно відпочивати, що стимулює його до закріплення стосунків з приводу розміщення у тому чи іншому готелі. Через такий механізм формується мережа постійних клієнтів. Регулярна клієнтура є ознакою стабільності та має тенденцію до збільшення своєї чисельності. Стабільні грошові надходження до готелю є важливою умовою для збільшення фонду накопичення, що дозволяє розширювати асортимент додаткових послуг. Такі закономірності перетворюються у певний цикл, який у кожному своєму оберті повторюється з приростом (за сприятливих умов різного роду чинників), постійно зміцнюючи престиж, популярність, формує індивідуальну марку готельного підприємства.

Таким чином, основні послуги в сучасній готельній індустрії не можуть існувати окремо від додаткових. У іншому випадку це призводить до збитковості підприємства. До додаткових послуг належать послуги культурного та спортивного характеру, послуги зв’язку та інформації, транспортні, торгівельні, банківські, медичні тощо. Звичайно, такий поділ послуг на види в залежності від того, які потреби гостя вони задовольняють, є дуже умовним. Одні й ті ж послуги можна віднести до різних видів (так, наприклад, виклик таксі – до послуг транспортних або побутових, надання їжі у номер – до послуг харчування або побутових тощо).

Отже, готельні послуги носять комплексний характер, при їх формуванні враховуються різноманітні фактори і специфічні особливості того чи іншого підприємства, а при їх наданні задіюються усі структурні підрозділи від яких залежить якість наданого продукту, задоволення потреб споживача у цьому напрямку у повній мірі і як наслідок, збільшення прибутковості підприємства готельної індустрії.

1.2. Види туризму та спеціалізація готельної бази

Спеціалізація бази підприємств готельної індустрії напряму залежить від видів туризму (див. дод. 1).

Туризм є загальним поняттям для всіх форм тимчасового виїзду людей з місця постійного проживання з оздоровчою метою і (або) з метою задоволення пізнавальних інтересів у вільний час або з професійно-діловою метою без зняття оплачуваною діяльністю в місті тимчасового перебування Краткий словарь международной туристической терминологии. Издание международной академии туризма – Монте Карло, Монако и Главного управления по иностранному туризме при Сопете Министров СССР, 1980. – С. 40. .

Класифікація в туризмі є виділення його окремих форм і видів у залежності від основного показника – критерію Сокол Т. Г. Основи туризмознавства: Навчальний посібник. – К.: Ред Лайн, 1999. – С. 50. . Класифікація туризму за видами дозволяє визначити особливості сегментації клієнтури готельних підприємств, бо кожен заклад розміщення орієнтується на найвигідніший для нього ринок. Споживчий ринок – це сукупність наявних та потенційних покупців товару Любіцева О. О. Ринок туристичних послуг. – К.: Альтерпрес, 2003. – С. 100. .

Ринок готельних послуг структурується за багатьма ознаками, серед яких на першому місці слід розглядати мету подорожування. Мета є конкретною реалізацією мотивації до туристичної подорожі, в якій відбивається потреба в відпочинку, реалізована як запит на конкретний турпродукт.

Мета подорожі формується під впливом багатьох чинників, тому ринок туристського попиту може бути стратифікований за віком, статтю, сімейним станом, рівнем освіти, професією, релігійною приналежністю та іншими демографічними, етносоціальними та психологічними характеристиками населення, які визначають його мотивацію, психологію споживчої поведінки та решту аспектів, що обумовлюють вибір того чи іншого виду розміщення.

Вибір на споживчому ринку великою мірою залежить від оцінки середовища, моди, кон’юнктури і поведінки як споживача, так і виробника готельної послуги, від рівня поінформованості та особливостей сприйняття інформації, комунікативних особливостей усіх учасників процесу обслуговування, тому сегментація ринку попиту повинна бути багатоаспектною.

Класифікація туризму добре розроблена (наприклад, в роботах В. Гуляєва, В. Герасименка, М. Крачила, Т. Сокол та інших) і може бути використана в подальшій сегментації ринку туристичних послуг. Більшість авторів виділяють такі класифікаційні ознаки:

Мета подорожі, яка визначає вид туризму. За даними ВТО, найпоширенішою метою подорожування є бажання відпочити та розважитись (60% від загального потоку подорожуючих).

У різній спеціальній науковій туристичній літературі автор зустрів підходи щодо виокремлення сегментів туристичного ринку, які дещо відрізняються. Так, наприклад, у виділенні видів туризму за таким критерієм, як мета подорожі, О. Любіцева визначає такі види як: рекреаційний, який сполучається з культурно-пізнавальним, здійснюваним задля знайомства із історією, архітектурними та природними пам’ятками іншої місцевості; агро-або “зеленим туризмом” та подібними напрямками; екологічним, мисливством та рибальством; спортивно-оздоровчим туризмом, що передбачає активну форму проведення дозвілля (гірсько-пішохідний, водний, велосипедний та інший підвиди); етнічним (відвідування родичів, друзів та знайомих або місця походження родини). Реалізація певної професійної мети, що не носить комерційного характеру, закладена в конгресно-науковий (участь в наукових заходах – конференціях, симпозіумах, конгресах тощо), діловий або бізнес-туризм (для участі у переговорах, нарадах, державно-політичних подіях, ярмарках, виставках, фестивалях), спортивний (учасником спортивних змагань чи “уболівальником”), на які припадає майже 30 % подорожей.