Superior Deluxe – категорія включає винятково готелі “люкс”, що пропонують найвищий стандарт проживання, вишуканість послуг і зручностей.

Deluxe – надають аналогічні за характеристиками послуги, але за чітко визначеним асортиментом з метою задоволень побажань клієнтів.

Moderate Deluxe – основні характеристики приблизно відповідають стандарту готелів категорії Deluxe, проте готелі цього класу не мають такої високої репутації, як готелі зазначених вище розрядів, а стандарт якості готелів Moderate Deluxe не може бути вищим, ніж у готелів класу Deluxe.

Superior First Class - готель вищого середнього класу. Це може бути старий готель, що підтримується у нормальному технічному стані, але частіше – це сучасний готель, параметри якого перевершують аналогічні параметри готелів першого класу.

First Class – це типовий комфортабельний готель зі стандартними номерами й стандартним набором зручностей, без вишуканості інтер’єру та форм обслуговування клієнтів.

До інших розрядів належать переважно готелі туристичних класів: Moderate First Class, Superior Tourist Class, Tourist Class, Moderate Tourist.

При цьому автори наведеної системи класифікації вважають, що вона відрізнятиметься у будь-якому разі від загальноприйнятої міжнародної, а її стандарт не відповідатиме стандарту, прийнятому в тій чи іншій країні.

Необхідно також зазначити, що ціна однієї доби проживання, оголошена готелем, може змінюватися залежно від сезону, пільг, що надаються певним категоріям клієнтів та інших факторів. Тому поряд з основною ціною вказується ціна зі знижками.

При всій різноманітності національних оціночних систем існують головні критерії класифікації готелів за рівнем комфорту, які можна об’єднати у дві групи:

Перша група – це так звані “статичні” показники комфорту, які визначаються на етапі проектування та зведення споруди готелю й залежать від архетектурно-планувальних особливостей будівлі, функціонального складу та площі приміщень, їх технічного оснащення. Статичні показники залишаються незмінними протягом багатьох років і саме вони є основою щодо оцінки рівня комфортності готелю. Без зміни цих показників неможливо кардинально змінити й рівень комфорту.

Не менш важливими є “динамічні” показники комфорту, які визначаються на етапі експлуатації готелю. До них належать характеристики санітарного стану приміщень, асортименту та якості процесу надання послуг, кваліфікації та професійних навичок персоналу, культури спілкування тощо. Ці показники легше піддаються вдосконаленню. Але підвищити класність готелю за рахунок вдосконалення “статичних” показників можна лише в тому разі, якщо це дозволяє будівельний стандарт споруди готелю.

Саме тому у міжнародній практиці існують два підходи до класифікації готелів за рівнем комфорту. Один з них віддає перевагу “статичним” показникам, тобто твердо встановленому відсотковому співвідношенню площі номерів з ванною кімнатою та санітарним вузлом, наявності таких приміщень, як, наприклад, критий басейн, сауна тощо. Такий підхід орієнтується на порівняно нову сучасно матеріальну базу, оригінальність архітектурно-планувальних вирішень при будівництві готелю. Інший підхід віддає перевагу “динамічним показникам”, тобто показникам якості служби сервісу. Його прибічники ввжають, що жорсткі співвідношення архітектурно-планувальних рішень без об’єктивної оцінки функціональної якості обслуговування не забезпечують достовірної картини фактичного якісного стандарту готелю. Відтак у міжнародній системі стандартизації та сертифікації послуг готелів на сучасному етапі існують два підходи:

“Кількісний”, коли при віднесенні готелю до певної категорії беруться до уваги нормативи площі приміщень, відсоткового співвідношення кількості номерів з санвузлом, телефоном та іншими зручностями у загальній кількості місць, наявність відповідного асортименту послуг. Більшість таких показників можна представити у цифровому вираженні.

“Якісний”, коли оцінюється місце розташування готелю відповідно до його призначення, якісні показники процесу надання послуг, санітарний стан території та будівлі, досконалість меблів та обладнання, рівень кваліфікації персоналу тощо. Але, на жаль, часто застосовуються недостатньо конкретні критерії оцінки, такі як “гарний район”, “зручні ліжка”, “доброякісне харчування”, “досвідчений персонал”.

При розробці вимог до вітчизняних готелів різних категорій враховано рекомендації регіональної європейської системи класифікації. Оціночні показники системи вимог до вітчизняних підприємств розміщення враховують сучасні вимоги до споруди готелю, його технічного обладнання, наявності зручностей для гостя в номері, а також до приміщення загального користування, громадського харчування, асортименту побутових та інших послуг. Але більшість вимог оцінюється за кількісними показниками: площа приміщень, розміри та кількість необхідних меблів, перелік обладнання, інвентар, забезпечення предметами санітарно-гігієнічного призначення та ін.

За даними офіційної статистики матеріальна база готельного господарства України за останні 10 років скоротилася. Так, у 1992 р. в Україні налічувалось 1654 готелів на 157,4 тис. місць, в 1996 р. – 1368 готелів на 125,2 тис. місць, а на початок 2001 р. – 1308 готелів на 102,9 тис. місць. До центрів зосередження готельної бази відносяться Одеська, Харківська, Дніпропетровська, Запорізька області, АР Крим та м. Київ, на долю яких припадає близько 50 % від загальної кількості місць у готелях.

За даними офіційної статистики станом на 1 січня 2002 р. в Києві функціонувало 93 установи готельного типу обслуговування. Якщо проаналізувати аналогічні показники за попередні роки, простежується тенденція до вдосконалення матеріальної бази готелів внаслідок скорочення кількості фізично та морально застарілих номерів, їх реконструкцію, закриття нерентабельних готельних підприємств та будівництво нових готелів.

Існуючу мережу готелів Києва за функціональним призначенням можна поділити на 2 групи: загального типу і спціалізовані. Спеціалізовані поділяються на туристичні, ділові, спортивні, транспортні, готелі для обслуговування