- органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Тобто підприємство громадського харчування не може почати роботу, не одержавши дозволу в санітарно-епідеміологічній та пожежній службах.

Дозвіл на початок роботи підприємства - це офіційний документ, який дозволяє експлуатацію підприємства у робочих режимах. Для його одержання власник зобов'язаний подати до відповідного органу Держнаглядохоронпраці заяву згідно з додатком №1 до Положення №831. Дозвіл на початок роботи підприємства громадського харчування видається на підставі таких документів:

1) свідоцтво про державну реєстрацію;

2) ліцензія на види діяльності, зазначені в установчих документах, якщо її одержання передбачено законодавством;

3) акт про контрольне обстеження підприємства органами державного нагляду за охороною праці.

Лист №2 роз'яснив питання щодо кількості та періодичності таких дозволів. Згідно з ним, санітарно-епідеміологічній службі надано право видавати такі дозволи лише щодо готовності підприємства до роботи. Тобто такі дозволи отримують до початку роботи, термін їх дії не визначений, тому нема потреби отримувати чи поновлювати їх щороку. Що стосується органів пожежної охорони, то, згідно з Положенням про порядок видачі органом державного пожежного нагляду підприємствам, організаціям, орендарям та підприємцям дозволу на початок роботи, затвердженим наказом МВС від 26.10.94 р. №580, їм надано право видавати як постійні, так і тимчасові дозволи на початок роботи. Тимчасовий дозвіл на початок роботи новоствореного підприємства може видаватися в разі невиконання окремих нормативних вимог пожежної безпеки.

У цих випадках зазначається термін дії дозволу та умови для забезпечення пожежної безпеки. Місцеві органи державного пожежного нагляду мають право видавати тимчасовий дозвіл на початок роботи новоствореного підприємства терміном не більше одного року, центральний та територіальний органи державного нагляду - до трьох років. Отже, за наявності зазначених обставин (дозвіл одержано тимчасовий) підприємства громадського харчування повинні щороку (або раз на три роки) отримувати дозвіл пожежної охорони на роботу.

Нагадаємо і податкові особливості придбання таких дозволів. Відповідно до пп. 5.4.7 Закону №283, будь-які витрати на придбання спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності, відносяться до валових витрат підприємства.

Особливості правового регулювання охорони праці в Україні

Відповідно до статті 153 Закону України „Про охорону праці”[3] на всіх підприємствах, в установах, організаціях повинні створюватися безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про це орган державного нагляду за охороною праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.

На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони.

Власник ресторану зобов'язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Працівник зобов'язаний:

знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації;
проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

співробітничати з власником або уповноваженим ним органом у справі організації безпечних та нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.

Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Трудові колективи через обраних ними уповноважених, професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників контролюють додержання всіма працівниками нормативних актів про охорону праці на підприємствах, в установах, організаціях.

Стаття 161 Закону України „Про охорону праці” визначає заходи щодо охорони праці, зокрема, в цій статті зазначено: “ Власник або уповноважений ним орган розробляє за участю професійних спілок і реалізує комплексні заходи щодо охорони праці відповідно до Закону України "Про охорону праці". План заходів щодо охорони праці включається до колективного договору.”

Для проведення заходів по охороні праці виділяються у встановленому порядку кошти і необхідні матеріали. Витрачати ці кошти і матеріали на інші цілі забороняється.

Порядок використання зазначених коштів і матеріалів визначається в колективних договорах.

Трудові колективи контролюють використання коштів, призначених на охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і