Перша група ліквідних засобів — грошові засоби в касі, на роз-рахунковому рахунку, валютному та інших рахунках, а також ко-роткострокові фінансові вкладення.

Друга група — зобов'язання, які легко перетворюються в гро-шові засоби.

Третя група — товарно-матеріальні запаси, готова продукція, незавершене виробництво.

Для оцінювання ліквідності використовуються такі показники.

1. Коефіцієнт покриття — розраховується як відношення ве-личини поточних активів до поточних зобов'язань (ф. № 1):

ряд. 260 + ряд. 270 ряд.

---------------------------- (6)

ряд. 620 + ряд. 630

Цей коефіцієнт показує, скільки одиниць оборотних засобів при-падає на одиницю короткострокових зобов'язань. Оптимальне зна-чення має бути 2 — 2,5.

2. Коефіцієнт загальної ліквідності — розраховується як відно-шення величини грошових засобів короткострокових фінансових вкладень до величини короткострокових зобов'язань (ф. № 1):

ряд. 230 +ряд. 240 + ряд. 160 + ряд. 161 + ряд. 150 + ряд. 190

----------------------------------------------------------------------------- (7)

ряд. 620 + ряд. 630

Вважається, що значення цього коефіцієнта має бути більшим за 1.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності — розраховується як відно-шення величини грошових засобів до величини поточних зобов'я-зань (ф. № 1):

ряд. 230 + ряд. 240 ряд.

----------------------------- (8)

620 + ряд. 630

Теоретично цей коефіцієнт має дорівнювати 0,25—0,3. Частка оборотних засобів в активах — розраховується із відно-шення поточних затрат до суми господарських засобів (ф. № 1):

ряд. 260 + ряд. 270

----------------------- (9)

ряд. 330

Частка виробничих запасів у поточних активах — визначається з відношення запасів та затрат до величини поточних активів (ф. №1).

Оцінка фінансової стійкості (тривалості).

Розраховуються такі коефіцієнти.

Коефіцієнт фінансової залежності як відношення величини загаль-ної суми господарських засобів (ф 1) до величини власного капіталу:

ряд. 280

---------- (10)

ряд. 380

Коефіцієнт фінансової автономії як відношення величини влас-ного капіталу до величини загальної суми господарських засобів (ф. № 1):

ряд. 380

---------- (11)

ряд. 280

Коефіцієнт оборотності

Для забезпечення нормальних умов діяльності підприємства воно вимушене тримати певні запаси, що, звичайно, вилучає частину капі-талу з обігу і зменшує його прибутковість.

Для визначення тенденції оборотності обігових коштів розрахо-вується коефіцієнт оборотності як відношення виручки від реалі-зації до суми оборотних засобів підприємства:

ряд. 010 (ф. № 2)

---------------------------------------------- (12)

ряд. 260 (ф. № 1) + ряд. 270 (ф. № 1)

Зменшення коефіцієнта, розрахованого на кінець звітного періо-ду, та порівняння його на початок року свідчить про обіговість коштів.

В цілому для аналізу фінансової звітності більш-менш широко використовуються близько 30 фінансових коефіцієнтів і показників. Необхідно пам’ятати, що оцінка фінансово-економічного стану об’єкта контролю лише на підставі окремих з них буде некоректною або навіть недостовірною, оскільки окремо взятий коефіцієнт дає уявлення лише про якусь одну сторону діяльності підприємства. Цей коефіцієнт може мати позитивне значення але робити на підставі цього висновок, що на підприємстві все гаразд, не можна, бо ряд інших показників можуть свідчити про наявність певних проблем.

Слід зазначити, що вибір коефіцієнтів і показників для аналізу та визначення їх арифметичних значень ще не є суто аналізом, а лише підготовкою до нього. Практично аналіз розпочинається з порівняння отриманих коефіцієнтів з їх нормативними значеннями, з іншими показниками обліку і звітності, із складання порівняльних таблиць, графіків тощо. І особливо важливо пам’ятати те, що логічним завершенням будь-якого аналізу є обґрунтовані висновки та конкретні пропозиції стосовно предмету, що досліджувався.

1.3 Шляхи підвищення ефективності діяльності підприємства ресторанного господарства

Рівень економічної ефективності залежить від різноманіття взаємозалежних факторів. Усе різноманіття факторів росту ефективності можна класифікувати по трьох ознаках: 

1) джерелам підвищення ефективності, основними з яких є: зниження трудо-, матеріало-, фондо- і капіталоємності виробництва продукції, раціональне використання природних ресурсів, економія часу і підвищення якості продукції; 

2) основним напрямкам розвитку й удосконалювання виробництва, до яких відносяться: прискорення науково-технічного прогресу, підвищення техніко-економічного рівня виробництва; удосконалювання структури виробництва, впровадження організаційних систем керування; удосконалювання форм і методів організації виробництва, планування, мотивації, трудовій діяльності й ін.; 

3) рівневі реалізації в системі керування виробництвом, у залежності від якого фактори підрозділяються на: 

а) внутрішні (внутрівиробничі), основними з яких є: освоєння нових видів продукції; механізація й автоматизація; впровадження прогресивної технології і новітнього устаткування; поліпшення використання сировини, матеріалів,; удосконалювання стилю управління й ін.; 

б) зовнішні - це удосконалення галузевої структури промисловості і виробництва, державна економічна і соціальна політика, формування ринкових відносин і ринкової інфраструктури й інші фактори. 

Перспективні можливості відкриваються для будь-якого підприємства ресторанного господарства в будь-якій ситуації, але для того, щоб ними скористатися, підприємство повинно мати визначений потенціал. Звичайно, придбати «універсальний» потенціал, придатний на усі випадки життя, неможливо, але просунутися на цьому шляху до одержання реальних переваг на ринку представляється здійсненною задачею. Отже, що ж ми виділимо як головні фактори підвищення ефективності діяльності підприємства ресторанного господарства? 

По-перше, систему керування. Для неї важлива швидкість і обґрунтованість прийняття рішень, рівень делегування повноважень, рівень планування, якість контролю, інформації, система стимулювання і заробітної плати. Усі підсистеми «важать» приблизно однаково, поліпшення кожної з них підвищує потенціал підприємства.

По-друге, фінанси. Тут важливі: обсяг власних засобів, що беруть участь у бізнесі (робота на чужих грошах ефективна і прибуткова, але обмежує волю маневру); можливість залучення кредитів; оперативність управління фінансами; обсяг дебіторської заборгованості. Останній параметр вводиться зі зворотним знаком: хоча «дебиторка» може бути необхідна в бізнесі, нарощуванню потенціалу сприяє її зменшення, а не збільшення.

По-третє, персонал. Тут істотні рівень кваліфікації співробітників, рівень мотивації, реальна можливість кар'єрного росту працівників.

По-четверте, стиль керівництва. Тут треба розглядати комплекс застосування лідерської влади, влади посади і влади