по Україні становив 0,24. При цьому мінімальне використання місткості готелів — 9 % — було в Луганській та Миколаївській облас-тях, а максимальне — 78 % — у Севастополі. У Києві цей показник дорівнював 40 %.
Аналізуючи статистичні дані за 2005 р., можна виділити такі розподілення туристичного господарства по регіонам: м.Київ (682 турфірми), Республіка Крим (489), Одеська обл. (192), Дніпропетровська (134), м.Севастополь (130) і т.д. Основні потоки туристів спостерігаються в таких регіонах, як м.Київ (26%), Республіка Крим (11,4%), Одеська обл. (6,3%), Харківська обл.
(6,3%), Львівська (5%) і т.д.
По приведеним даним можна зробити висновок, що по
розподіленню туристичного потоку в Україні, м.Київ як столиця,
політичний, діловий і культурно-історичний центр країни займає
перше місце. За ним ідуть Одеська обл. і Республіка Крим.
Якщо відкинути максимальне й мінімальне значення показників за-вантаженості, то використання місткості українських готелів у 2005 р. становило 0,20. Це значення є більш об'єктивним для характеристики стану готельного бізнесу в Україні
У більшості регіонів України рівень завантаженості готелів коли-вався від 0,17 до 0,22.
Чисельність готелів в Україні скоротилась з 2000 р. по 2005 р. на 88 одиниць, або на б %, їх місткість зменшилась на 27 963 місця, або на 21 %.
Найбільше скорочення спостерігалось у Києві — на 4287 місць, об-ластях Хмельницькій (2953), Донецькій (2709), Львівській (1719),
Середня тривалість перебування однієї особи в готелях становить для громадян України 2,7 доби, для іноземців — 2,6 доби.
Середня місткість номера по Україні дорівнює 2,02, у Києві — 1,9, а в областях, зокрема Рівненській і Донецькій, — 1,8, в Одеській — 2,2, у Чернігівській і Херсонській — 2,3, у Сумській — 2,6.
Кількість готельних місць залежить від чисельності та структури підприємств даної сфери, їх загальної та житлової площі, руху транспортного потоку, специфіки регіону з точки зору природно- кліматичних умов, економічного, туристично-рекреаційного та історико-культурного потенціалу, інвестиційних можливостей.
Загальна площа усіх об‘єктів гостинності складає 2919,37 тис.м2. Готельний фонд досягає 55487 номерів.
У регіональному розрізі спостерігається нерівномірність у кількісних обсягах готельних місць, якими скористались гості. У групу регіонів-лідерів за показником обсягу наданих готельних місць входять: м.Київ – 1770,6 тис. людино-діб, Автономна Республіка Крим – 972,8 тис., Дніпропетровська обл. – 844,5 тис., Одеська обл. – 725,3 тис., Донецька – 373,4 тис., Запорізька – 358,3 тис.
На виконання статті 15 Закону України «Про туризм» з 1 жовтня 1999 р. введено обов'язкову сертифікацію готельних послуг та послуг харчування, які надають суб'єкти туристської діяльності. Згідно з чинним законодавством обов'язковій сертифікації в Україні нині підлягають 266 підприємств, що надають готельні послуги, та 455 підприємств хар-чування. Станом на 01.10.2040 р. сертифікат відповідності надано: на готельні послуги — 158 підприємствам, на послуги харчування — 274 підприємствам.
Результатом проведеної роботи стало помітне підвищення рівня обслу-говування на підприємствах готельної галузі.
Разом з тим існуюча інфраструктура туризму ще не відповідає вимо-гам міжнародних стандартів. У більшості готелів відсутні сучасні засо-би зв'язку та комунікацій, конференц-зали з відповідною аудіовізуальною технікою та технічними засобами для синхронного перекладу.
Подальший розвиток готельного господарства неможливий без су-часного обладнання і новітніх технологій. Це стосується насамперед інформаційних технологій, ефек-тивних і надійних систем захисту, без чого неможливо досягти високого рівня якості послуг.
Кількість готелів в Україні порівняно з туристськими країнами світу незначна. У Великій Британії, наприклад, функціонує близько 260 тис. готелів. У країнах Європи число великих готелів становить 15 — 25 % загальної кількості готельних господарств, 75 —85 % — мотелі та готелі сімейного типу. За даними аналізу структури готельного господарства України, такі форми готельного господарства, як мотелі, кемпінги, мо-лодіжні бази, надзвичайно поширені в інших країнах, в Україні прак-тично не розвинуті.
Як свідчить міжнародний досвід, саме такі підприємства могли б дати істотний поштовх розвитку галузі та створенню додаткової кількості робочих місць.
Чинне законодавство України нечітко визначає готельне господарство, його належність до сфери туристських послуг та відомче підпорядку-вання. Тому для розвитку готельного господарства України, підвищення попиту на ринку споживання готельних послуг, створення і входження на ринок малих готельних підприємств доцільним є розробка проекту Зако-ну України про розвиток готельного господарства. Положення Закону мають визначити правові, економічні та організаційні засади створення і подальшого розвитку конкурентних відносин на цьому ринку.
Згідно даним Мінстату України, кількість вітчизняних та іноземних громадян, які побували в туристично-екскурсійних маршрутах у 2005 р., склало близько 15 млн. осіб. В бюджети
України всіх рівнів від туристичної діяльності в 2005 р. було перераховано 4 млрд. грн. Як позитивну тенденцію треба відмітити те, що намітились більш високі темпи приросту в'їздного туризму порівняно з виїздним. Так, у минулому році приїхало більше 6 млн. туристів, а виїхало тільки 4 млн осіб.
Туристичного буму в Україні в найближчі роки не передбачається. Стан справ українського туризму точно відображає загальну економічну ситуацію в країні. Ринок готельних послуг мало досліджений, хоча в останні роки у готельній галузі відбуваються позитивні зрушення: планується будівництво в Києві престижних готелів, бізнес- і конгрес-холів світового рівня з широким, а іноді й стовідсотковим залученням західних капіталів. Але це все у майбутньому.
У великих адміністративних центрах більшість готелів давно застаріла, прийшла в занедбаність. Якісний стан їх матеріально-технічної бази свідчить про значне відставання від світових стандартів у