Ф. Р-5631. – Оп. 1. – Спр. 591. – Арк. 1; 5. – Ф. Р-1788. – Оп. 2. – Спр. 6. – Арк. 33]. На випадок хвороби, тимчасової відсутності, залишення посади або смерті уповноваженого чи члена правління загальні збори негайно вибирали з-поміж повноправних членів громади інших на цю посаду [5. – Ф. Р-850. – Оп. 1. – Спр. 4. – Арк. 58]. Уповноважені по земельних справах або члени правління мусили виконувати свою роботу відповідно до ухвал сходу. У випадку, коли загальні збори дійшли висновку, що уповноважений чи член правління скоїв протиправний вчинок або доведена його бездіяльність, завдавши такими діями шкоди громаді, така особа негайно звільнялася з посади, котру обіймала [4. – Ф. Р-5631. – Оп. 1. – Спр. 591. – Арк. 37].
Уповноважених, які представляли виконавчий орган земельної громади, слід відрізняти від тих осіб, котрим земельна громада надавала повноваження для виконання окремого доручення. Так, наприклад, на уповноваженого по землевпорядкуванню покладалося безпосереднє проведення всіх справ по землеустрою. Коло їхніх повноважень визначалось спеціальною ухвалою загальних зборів. Як типову можна навести ухвалу сходу Черкасько- Тишківської земельної громади Липецького району Харківської округи від 13 травня 1923 р. Обравши Ф. І. Сотникова, С. С. Зуба, В. І. Костенка, І. І. Близнюка та С. І. Сотникова уповноваженими по землевпорядкуванню, загальні збори доручили їм "вирішувати всі питання і суперечки, що можуть виникнути при відмежуванні фактичного землекористування громади, проводити порівняльну розцінку орної, городньої, садибної та лугової землі земгромади, вирішувати всі питання, що можуть постати при розверстанні землі поміж окремими дворами, укладати від імені земельної громади угоди з справ, що стосуються землеустрою [5. – Ф. Р-850. – Оп. 4. – Спр. 2. – Арк. 13].
Часто земельним громадам доводилось через суди обстоювати свої інтереси. Під час вирішення судових суперечок репрезентантами земельних громад могли бути не тільки уповноважені по земельних справах (члени правління), а й інші особи, якщо загальні збори доручали їм захищати громадські інтереси в суді. Так, сход Лебединської земгромади Сумської округи 31 травня 1925 р. виніс ухвалу про наділення І. К. Зінича та І. А. Ва- силющенка повноваженнями на ведення всіх судово-земельних справ громади. Новообрані уповноважені мали право від імені земгромади подавати позови до судово-земельних комісій та відповідати в судових земельних комісіях по спрямованих проти громади позовах [4. – Ф. Р-713. – Оп. 2. – Спр. 4. – Арк. 194].
Для перевірок діяльності виборного органу управління загальні збори земельної громади обирали ревізійну комісію. Ревізійна комісія складалася зазвичай з трьох осіб. Членів ревізійної комісії обирали терміном на один рік із числа повноправних членів громади, які не обіймали в громаді ніяких інших посад. Комісія ревізувала уповноважених та правління щодо виконання доручень загальних зборів і не менше одного разу на рік проводила ревізію всієї діяльності виборного органу громади, також перевіряючи при цьому цілість громадського майна і коштів [5. – Ф. Р-535. – Оп. 1. – Спр. 308. – Арк. 185; Ф. Р-1934. – Оп. 1. – Спр. 86. – Арк. 12].
Адміністративний апарат земельної громади був зведений до мінімуму, не було ніякого протиставлення апарату громаді. Авторитет громади ґрунтувався на глибокому демократизмі цього поземельного інституту. Пройшовши випробування буремними подіями 1917-1921 рр., інститут земельної громади, юридично оформлений у 1922 р., виявився дієвим інструментом у нових економічних умовах. Причина – об'єднуючі принципи, які були основою організаційної будови земельних громад. Земельні громади та їх керівні органи складалися з представників усіх соціальних груп села. Громаду об'єднували загальні земельно-господарські інтереси її членів, відкритий, гласний спосіб вирішення проблем. Усе це робило земельну громаду придатною до діяльності в умовах доколгоспного села.
У подальшому необхідно дослідити зв'язок сільської громади із земельною громадою, етапи генезису земельної громади; вивчити розміри, чисельність, склад, фінанси цього поземельного інституту; визначити роль земельної громади в розвитку сільського господарства; проаналізувати земельну громаду як організацію кооперативного типу.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Бюлетень НКЗ УСРР. – Х, 1924. – № 24. – 50 с.
Гершонов М. Земельний Кодекс УСРР : Порадник селянам та земельним робітникам / М. Гершонова. – Х. : Радянський селянин, 1927. – 196 с.
Державний архів Луганської області.
Державний архів Сумської області.
Державний архів Харківської області.
Земельний Кодекс УСРР. – Х. : Видання НКЗС УСРР, 1922. – 90 с.
Калініченко В.В. Висвітлення земельної громади українського доколгосп- ного села в історіографії / В.В. Калініченко // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. – Х, 2008. – № 835. – С. 67-74.
Михайлюк О.В. Селянство України в перші десятиріччя ХХ ст. – Дніпропетровськ : Інновація 2007. – 456 с.
НКЗС УСРР. Зразковий статут земельної громади : Для земельних громад з громадським розпорядком землекористування. – Херсон : Держ- друк, 1924. – 15 с.
Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.
Надійшла до редколегії 03.12.2009 р.