Труднощі здійснення точної класифікації гаївок полягає в тому, що вони дуже різноманітні за тематикою, неоднорідні за виконанням, мають певні особливості на окремих територіях. У процесі тривалого побутування вони синтезували елементи багатьох тем, сюжетів, образів, нашарування історичних подій різних епох, витворивши новий синтез. Тому жанр гаївок, чекає на детальніше глибше дослідження та класифікування.

2.Хронологічно-тматична класифікація гаївок.

За зальними критеріями , серед гаївок, якими супроводжувались обряди та ігрища часу ранньої вести, можна умовно виділити такі основні хронологічно-тематичні групи:

тотемічно-культові;

міфологічні;

госопдарсько-вегетиційні;

любовно-еротичні;

лицарсько-княжі;

військово-історичні;

родинно-побутові;

жартівливо-іронічні;

християнскьо-великодні.

Тотемічно-культові гаївки є відлунням прадавніх поглядів та уявлень про тварин та духів, їх вплив на життя людей у весняний період; а також відображення системи культів, які панували серед праслов’ян. До цієї групи можна віднести гаївки “Перепілонька”. В ній оспівується про пташку, що вважалась вісником нема, в якої все боліло. Але по-приходу милого, який приніс їй черевички, відразу ж пожвавішала, взувши черевички, навіть поскакала. Цю гаївку виконують дівчата, які утворюють коло. В ньому одна дівчина рухами, показує, що її болить, а решта дівчат, взявшись за руки ходять і співають.

Подібною у фенціональному плані є гаївка “Жучок”. У її драматичній частині мала дитини, виконує роль жучка, ходить по містку, складеному з рук дівчат. Поетичний текст є звуконаслідування, що імітативно повторюється.

Ця гаївка маєв елику кількість варіантів на різних територіях, але усі вони містять образи тотемних символів – сад, калина, барвінок. Метою творів такого типу було “пробудити” природу від зимового сну, накликати шум дерев, птахів, тварин, комах (основна функція яких полягає в запиленні квітів і фруктових дерев).

Елементи звуконаслідування, побудованого на вірі мають магічну дію слова, як такого, та риси архаїчних замовлянь спостерігаються й у іншій групі творів весняного циклу – міфологічних гаївок. Одним надзвичайно-поширеним на різних слов’янських територіях типом гаївки є “Кривий танець”. Для його виконання в гаю забивали три кілочки або садили маленький дітей. Тоді дівчата, тримаючись одна за одну, йшли за провідницею, яка водила криви й танець, проходячи між кілками(дітьми), обходячи їх, безліч разів повторюючи недовгу пісню про цей шлях: Кривого танцю йдемо, Кінця йому не знайдемо. Усі тексти цієї гаївки короткі і подібні за змістом. С. Плачинда вважає, що “Кривий танець” є відображення архаїчного міфу про богиню Ладу і символізує її н легкий шлях із вирію до рідних земель.

Тотемно-ажімістичні культи та міфічні вірування виявили тісний зв’язок із темою пробудження та розквіту природи, швидкого проростання трав, сільськогосподарських злаків. Тому їх елементи часто наявні у наступній групі гаївок – господарсько-вегетаційних (рослинних). У минулому ці твори спирались на імітування процесів сіяння та вирощування різних культур, що супроводжувалося магічними текстами (на зразок замовлень), і мало сприяти швидкому зростанню закликів і родючості природи. Тепер ці твори виконуються, як правило у формі хороводу, який водиться по колу, у центрі якого одна дитина зображає все, про що співається.

Наприклад: “Просаджу я грушечку” Все починається з посадки, а закінчується пробуванням. “Вийтеся, вийтеся огірочки” – дівчина садить і споглядає, чи гарно в’ються, процвітають. Зібравши їх іде на базар, продає і купує собі спідницю, кройку чи хустку.

“Огірочки-пупіночки”. Тут порівнюється огірочки з дівчатами. Якщо огірочки завиваються, то дівчата повинні загравати до хлопців. Огірочки – завились, дівчата – вийшли заміж (дівчата беруться за руки, утворюючи видовжене коло, подібне на огірок, або взявшись за руки, великими кривими лініями ходять навколо церкви і співають).

У гаївці “Мак” теж простежується зв’язок цієї магічної рослини із тотемними птахами чи тваринами: “Синичко, синичко”, “Горобчику сватку наш”. Де перелічуються всі етапи праці та їх вирощування.

Підтекстом, символічною боротьбою хлопців з дівчатами мотивом викупу, за яким дівчина переходить у власність парубочої громади, ця гаївка ( і подібні до неї) є перехідною до наступної групи весняних творів – любовно-еротичних. Вони тематично продовжують вегетаційні, з якими споріднені і функціональним призначенням - накликали народження дітей як перемогу життя на смертю (зимою, холодом), продовженням життя. За уявленням прадавніх людей, що населяли слов’янські землі у далекому минулому, плодючість природи спряла народження людини, і, навпаки, - любовні ігри молоді на землі мали метою сприяти швидкому цвітінню, проростанню, хорошого врожаю. Тому в багатьох гаївках вегетаційні мотиви тісно пов’язані з любовно-еротичними. (“Ориночки-пупіночки”). Своїм корінням ця твори сягають незапам’ятно минулого – “часу гетеризму, коли поодиноких шлюбів не було, а жили громадами, спільно; спільно й дітей виховували”. Звичайно, на різних територіях були свої особливості і гаївки про кохання донесли до нас їх відголоски.

Твори любовно-еротичного