Також Марія Стефак із села Шешори творить диво-рушники. Завдяки натхненній праці вишивальниці вишивка широко проникає в побут і стає найбільш популярним видом декоративного мистецтва працюючи у вишивальних цехах, фабриках художніх виробів (ім.. Лесі Українки у Львові, ім.. Т. Шевченка в Косові) художніх майстернях, організованих окремих центрах вишивальниці прикрашають чудовими узорами різні побутові предмети , що розходяться по всій нашій Україні. За зразками народних вишивок працюють гуртки любителів художнього вишивання, організовані в містах і селах при школах і клубах.

У безлічі варіантів узорів дуже яскраво виступають декоративні якості народних вишивок. Широко застосовуючись у сучасному побуті, мистецтво вишивання зараз розвивається як важлива галузь декоративно-прикладного мистецтва. У народних вишивках художники декоративно-прикладного мистецтва знаходять багатющий матеріал для творчих композицій і дають нові зразки стильної декоративності в тканині.

3.2.Вишивальниці Снятинщини.

Ганна Камат.

Народилася в мальовничому містечку Снятині 25 травня 1963 року. З дитинства захоплювалася малюванням і вишивкою. Після закінчення школи навчалася на Хмельниччині з закладі художніх промислів.

Після закінчення училища працювала у Косівському виробничому об’єднанні “Гуцульщина”. Працюючи на фабриці вона думала що все-таки вернеться на Снятинщину в свій рідний край. І в 1984 році Ганна Камат повернулася до Снятина. Створює майстерню по вишивці. І одночасно влаштовується в школу вчителем художньої праці. Де й працює по даний час. Вчить дівчат вишивки, а також різних ремесел: аплікації з соломки, тканини, робота з бісером та інші. Але основною для дівчат в Ганни Миколаївни є художня вишивка різних технік, зокрема “вирізування” в поєднанні з косою гаддю”, “художня” та “біла гладь”, мережні і “ляхівка”, “обкруточка”, “розкол”, “стовпчик” у поєднанні з “розеткою”, хрестиком. А також інші техніки які дуже гармоніюють тканинами різного кольору: “шабак”, “набирування” і наша Івано-Франківська різнобарвна “низь”.

Надзвичайно красиві ці сучасні вишивки, які відновила на Снятинщині Євдокія Ткачук технікою “біллю”. Мережевне диво, вишите, шовком, сучасне із збережними давних традицій бо вивчала майстриня близько пів сотні старих зразків вишивок і нині створює свої неповторні узори.

Майстра народної творчості Євдокію Ткачук знають і за межами нашої області і за межами України. ЇЇ вишиті скатерті, серветки, рушники, чоловічі і жіночі сорочки знають і мають у зарубіжних державах.

Зіновіч Личук жителька с. Стецева і також творить прекрасне народне вишите сучасне вбрання. Це кептарики, сорочки, а також предмети побутового вжиткового мистецтва.

Вишукані серветки, рушники. подушки вишиває жителька м. Снятин Ляшкович Марія Петрівна.

Майже в кожному селі є майстрині, які гаптують незвичайної краси вишиванки.

ВИСНОВКИ

Вишивка – складне багатогранне явище художньої культури українського народу. Це один із давніх, найбільш масових і розвинених видів народного декоративного мистецтва. Історичні, літературні, фольклорні матеріали стверджують активне побутування на Україні вишивки одягового, інтер’єрного, побутового та обрядового призначення к у сільському, ат і в міському середовищах. Її розвиток ґрунтується на спільній основі мистецької культури трьох братніх східнослов’янських народів у процесах взаємовпливів і взаємозв’язків з мистецтвом інших сусідніх народів. На Україні вишивка розвивалася, як і в інших народів, у двох основних формах: як домашнє заняття, тобто вишивання виробів для себе. і вишивання виробів на замовлення, на продаж. Тобто вишивка розвивалась як домашні ремесла і організовані промисли. Ці дві форми існували паралельно, переплітаючись і взаємозбагачуючись. Кожна історична епохи вносила зміни у їх життя. Впродовж віків кристалізувалась чітка художня система, в якій гармонійну єдність творять матеріал, техніка, орнамент, композиційно-колористичне рішення. Вишивка не піддається довгому зберіганню. Але вишивальниці перефразовували узори, створюючи співзвучні своєму часові складні орнаментальні композиції, в яких виявляються нашарування тем, образів і сюжетів різного історичного походження. В стійких образах, композиціях, стилістичних засобах, колористичних рішеннях прослідковуються архаїчні пласти, що відображають давні уявлення людини про світ. Цікаво простежуються питання еволюції художньо-виражальних засобів вишивального мистецтва, його естетичної природи, в залежності від конкретних історико-соціальних умов.

Широкого розквіту мистецтва Покутської вишивки багато в чому сприяє діяльність Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття. Тут постійно організовуються виставки майстрів народного мистецтва, пропагуються його кращі твори.

Творчість сучасних майстрів, виявляє їх глибокий зв’язок з традиціями народної вишивки збереження й подальший розвиток її художньо-образної структури. Головне те, що сучасна вишивка зберігає свій духовний світ, поглиблює образну змістовність і доводить, що народне мистецтво, як і народна пісня це велике надбання нашої культури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Антонович С.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. “Декоративно-прикладне мистецтво” – Львів: Світ, 1999.

Василащук Ганна. Альбом. _ Київ, Мистецтво, 1985.

Гсаюк Е.О. Художнє вишивання. Альбом. – Київ: Вища школа, 1984.

Гурчала Ірина. Народне мистецтва Західних областей України. Київ.: 1966.

Захарчук-Чугай Р.В. Українська народна вишивка Західних областей УРСР. Київ.: Наукова думка, 1988.

Журнал “Початкова школа” № 10, 1996 р.

Кара-Васільєва Т. Українська вишивка. Альбом. – Київ. Мистецтво, 1993.

Макарчик С.А. Етнографія України.- Львів.6 Видавництво “Світ”, 1994.

Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства. – Київ.: “Український письменник”, 1995.

Скуратівський В. Берегиня. – Київ.: Радянський письменник”, 1987.

Українська минувшина. Ілюстративний