????????

??????????????

Репресовані родини саджавських повстанців УПА, які були вивезені у Сибір і там загинули.

1. Михасюк Михайло з жінкою і дитиною – родина “Молота”.

2. Ягничі Іван та Ганна з дітьми – родина “Тура”.

3. Бідащук Софія – мама “Чумака”.

4. Пеньківський Дмитро з жінкою – родина “Сича”.

5. Тороус Василь з жінкою – родина “Сірого”.

6. Півторак Іван – тато “Їжака”.

7. Максим’юк Марія – мама “Веселого”.

8. Максим’юк Яків – тато “Зимного”

9. Андрушко Марія – мама “Клевчика”.

У 1939 р. вивезена у Сибір родина лісника Куцика – всі пропали без вісти.

Історія репресованої сім’ї Ягничів.

У національно свідомій родині Івана та Ганни Ягничів було шестеро дітей. Після загибелі їхнього сина Дмитра, українського повстанця під псевдонімом “Тур, родину було репресовано більшовицькою владою.

Жовтневої злощасної ночі 1947 року до хати несподівано набилося повно москалів, які заявили, що родина за півгодини мусить бути готова до вивозу в Сибір. 64-річна Ганна Ягнич просилася, щоб залишили її вдома, бо дуже хвора, але зайди були незворушні.

Нещасних вигнанців з власної хати – Ганну та Івана Ягничів, їхніх дітей Марію і Миколу разом з багатьма іншими саджавськими родинами відпровадили через засніжені поля до Надвірної. Там їх загнали в телячий, з маленькими віконцями, без лавок і вбиральні вагон. У вагон набили 90 людей.

Вщент наповнений горем і розпачем ешелон з невільниками зрушив з місця і направився в інші далекі світи. Люди хворіли, божеволіли, а померлих складали в останньому вагоні з тим, щоб потім викинути в придорожні снігові бурі. Десь там, в Московії, навічно залишилася і старенька Ганна Ягнич.

Нарешті – Омськ. А далі – 500 кілометрів відкритими автомобілями на 40-градусному морозі через тайгу до хутора Піхтового. Добиралися сюди чотири доби.

За спробу втечі з місця поселення в 1948 р. Марія Ягнич на три роки відправлена в тюрму міста Ігарки Красноярського краю. З тюрми була звільнена в 1951 р. Повернулася до Піхтового, де застала брата Миколу з хворим батьком. У липні 1954-го батько помер. Десь там на його могилі донині кряче ворон.

Там же, у далекому Піхтовому, Марія Ягнич знайшла свою долю. Вона одружилася із засудженим повстанцем Іваном Олійником, родом із села Камінного Надвірнянського району.

У 1955 р. в них народилася донечка Оксана, а у вересні 1956 р. сім’я повернулася на рідну землю і поселилася в Саджавці.

(Із нарису “Їх поєднала неволя” у книзі М. Томащука “Смертю смерть подолав”, виданій в Коломиї 2002 р.).

САДЖАВКА В 1950-1960 РОКАХ

У березні 1949 р. в селі розпочалась примусова колективізація, яка здійснювалась активістами Ланчинського району Станіславської області репресивними методами. Спочатку до колгоспу вступило лише 50 сімей. Першим головою саджавського колгоспу імені Будьонного обрано Василя Мельничука. На початковому етапі колгоспна неволя була страшною і не одному жителеві села довелося лишати там своє здоров’я.

У 1952 р. колгосп Саджавки об’єднали з колгоспом села Кубаївка і назвали іменем Тараса Шевченка.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ:

Із рукописного нарису “Історія села Саджавка Коломийського району Івано-Франківської області” за 1963 рік.

“Станом на 1 січня 1963 року у колгоспі було 1953 чоловік, з них працездатних 1481 чоловік. Крім пшениці і жита колгосп вирощує кукурудзу, льон і бобові. Якщо врожайність зернових у 1953 р. становила по 4,4 цнт. з гектара, то в1962 р. колгосп зібрав по 9,3 цнт. зернових з гектара.

У колгоспі є великі тваринницькі ферми, де нараховується 182 корови, 160 овець, 217 свиней.

Зараз колгосп має 5 вантажних автомашин, 5 тракторів, 2 комбайни. У колгоспі є колгоспна електростанція, що дало можливість електрифікувати село і багато виробничих процесів колгоспу. Зараз у селі проводиться високовольтна електролінія.

Значно покращився добробут населення. З старих хат, де була тільки одна кімната, що служила і за кухню, і за спальню, колгоспники переходять у нові багатокімнатні будинки. Тільки за десять років, з 1953 по 1963 рік у Саджавці справили новосілля 460 сімей. Це більше, як половина родин, що проживають у селі.

У селі побудовано колгоспний родильний будинок на 8 ліжок, будується восьмирічна школа. Працюють два медпункти, клуб, хата-читальня і дві бібліотеки.

До 1939 року в селі було 2 велосипеди, а зараз їх понад 500. У селі є радіоприймачі, радіоли, мотоцикли, моторолери, і не одиниці, а десятки і сотні”.(Матеріал збирали вчителі Саджавської школи Кузів Г.М., Федорчук О.Й., Христан П.О.)

Коли ви вмирали, вам сурми не грали...

МАРТИРОЛОГ

стрільців УПА із Саджавки, які загинули в боях з окупантами

Андрійчук Іван Якович, “Галайда”, 1913-1948

Андрійчук Петро Васильович, “Чабан”, 1902-1946

Андрушко Василь Іванович, “Клевчик”, 1921-1946

Андрушко Михайло Іванович, 1921-1947

Атаманюк Микола Михайлович, УСС і УПА, 1898-1948

Бідащук Іван Миколайович, “Молот”, 1921-1951

Гонтарук Дмитро Степанович, “Буркун”, 1917-1948

Гонтарук Михайло Степанович, 1926-1944

Гонтарук Яків Васильович, ?-1945

Грицюк Олекса Михайлович, “Гонта”, 1921-1948

Давидюк Іван Михайлович, “Ворон”, 1923-1946.

Джигринюк Степан Петрович, “Довбуш”, 1921-1947

Джигринюк Яків Васильович, “Медвідь”, 1923 - ?

Іванюк Юрій Андрійович, “Дуб”, ? - 1946

Ковалюк Михайло Андрійович, “Луг”, 1920-1947

Козуб’як Федір Ількович, ? – 1946

Козуб’як Іван Федорович, 1925-1944

Кузьмин Марія Михайлівна, 1918-1946

Кухтар Василь Дмитрович “Залізняк”, 1924 - ?

Кухтар Іван Романович, 1908-1945

Кухтар Данило Дмитрович, “Богун”, 1922-1945

Кухтар Михайло Якович, “Недобитий”, 1923-1946

Максим’юк Микола Дмитрович, “Вівчар”, 1916-1947

Максим’юк Олекса Якович, “Зимний”, 1925-1946

Максим’юк Василь Романович, “Веселий”, 1914-1947

Максим’юк Іван Миколайович, “Вивірка”, 1903-1945

Мельник Яків Степанович, “Шувар”, 1922-1947

Мельник Микола Васильович, “Буревій”, 1921-1945

Михасюк Ілько Іванович, 1915-1946

Михасюк Микола Іванович, “Іскра”, 1921-1947

Михасюк Михайло Ількович, “Рибак”, 1920-1944

Мотрюк Василь Якович, 1921-1944

Мочернюк Михайло Якович, 1914-1939

Палійчук Михайло Васильович, “Чуб”, 1921-1947

Пеньківський Василь Дмитрович, “Сич”, 1920-1947

Пеньківський Микола Іванович, “Лопух”, 1903-1945

Півторак Яків Васильович,