Під час виборів до польського сенату Світика Андрія, Возиловського Петра, Дяковського Івана, які без дозволу ввійшли до залу, де була виборча урна, було заарештовано. Десятки селян, які не могли прожити на своїх клаптиках землі, емігрували в Канаду, США, Аргентину та інші країни. Еміграція проходила двома хвилями: до І світ війни і після неї. В Канаду емігрувало понад 50 чоловік, а у Францію – 8 родин. Частина емігрантів повернулись назад, не знайшовши там щастя, яке намагались знайти на чужині.

З встановленням Радянської влади у вересні 1939 р. звичайні умови життя змінили. Першим головою с/Ради став Козубаш Василь Іванович. Почалася примусова колективізація: у 1940 р. був створений колгосп ім.Ворошилова. до нього увійшли 80 дворів із 615. Головою було обрано Шевагу Василя Михайловича. Було відкрито 3 крамниці. Головою ССТ став Місюра Василь Миколайович. В підпіллі існувала організація ОУН, яку очолив мельник Кунікевич (1943 р. розстріляний). З приходом нім. фашистів, в селі був встановлений т.з. “новий порядок”. Активістів радянської влади було страчено. Євреїв потоплено в р. Дністер. До 100 чоловік, переважно молоді було насильно вивезено на каторжні роботи до Німеччини. Нові “порядки” в селі втілювали війти Москаль Василь і Шевага Поркіп. Саме за їх ініціативою складалися списки на вивезення і накладався контингент натурою, який був непосильний для селян. Оскільки молодь не бажала виїжджати до Німеччини, то робились часті, переважно в ночі, облави есесівців. Щоб робити це непомітно винищували собак. Строго заборонялось мати жорна, і все ж, щоб спекти хоч би коржа, селяни давали жорна і таємно мололи зерно. Під час облави есесівці находили жорна, розбивали їх, а господаря жорстоко били. Населення всіляко чинило опір “новому порядку”. На їх захист стала організація ОУН. В 1943 році фашисти розстріляли керівника ОУН Кунікевича. В 1944 році фронт тривав 4,5 місяців. Село було знищене. 40 чоловік загинуло в результаті бомбардування загинуло сотні солдатів і офіцерів. Жителі села були евакуйовані на Буковину. Над селом був збитий радянський літак. З приходом радянських військ почалась насильна мобілізація в радянську армію. Частина молоді влилась в ряди УПА. Одним з перших органів радянської влади, заходів було знищення чотирьохгранної трьохступінчатої могили з березовим хрестом, збудованої в 1941 році на честь від більшовицького режиму. Головою сільради став Шевага Василь Іванович. В 1948 році почалась примусова колективізація в результаті якої було створено в селі два колгоспи “Червоний Жовтень” ім.Ворошилова, які в 1960 році об’єднались під назвою ім.Жданова. У 1990 році рішення зборів колгосп був перейменований – “Україна”, який у своєму розпорядженні має 3669 га с/г угідь. В 1872 р. в селі була відкрита початкова школа в якій працював 1 вчитель. В 20-х рр. ХХ ст. була відкрита ще одна школа, де працювали 2 вчителі. В 1942 р. відкрита неповна середня школа, а в 1990 р. – середня де навчається 250 учнів і працює 28 вчителів, з них 19 з вищою освітою. В 1967 р. було збудовано в центрі села нове двохповерхове приміщення школи. В 1922 р. було збудовано читальню “Просвіта”, якою завідував Мохналь Микола Якович. Активними учасниками її були країн Богдан і Михайло Вільчинські (керівники танцювального і хорового гуртків). В господарстві Возиловського Семена працювала хата-читальня. Існували організації “Рідна школа”, “Сільський господар”, “Товариство українок”, якою керував Дяків Ілько, розстріляний в 1940 р. енкаведистами. На кошти колгоспу “Україна” побудовано дитячий садок, в якому можуть виховуватися 90 дітей. відкрито музичну школу. Є фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, філіал ощадбанку, будинок побуту, 5 магазинів. В 1982 р. відкрито Народний дім, де працюють гуртки художньої самодіяльності: хоровий, драматичний, вокальний, фольклорний та художнього слова. Працює кіноустановка, бібліотека з книжковим фондом 10 тисяч 890 книг, обслуговуються понад 1000 читачів. Станом на 1 січня 1991 року в селі проживає 1629 чоловік. Кожна сім'я передплачує пресу. В центрі села відкрито пам’ятник воїнам, які загинули у боях з німцями, могилу Січовим Стрільцям. За національним і релігійним складом населення села однорідна: українці, всі належать до УНПЦ. Прикрасою села в центрі є церква, побудована в 1909 році. На цвинтарі освячені і відновлені могили воїнів УПА.

Вихідцями із села є доктор медичних наук Марук Василь Михайлович, кандидат філософських наук – Копейко Петро Михайлович.

Використана література:

Книга “Рідний край” Чугман М.В.