Робота

до диференційованого заліку

на тему:

“Історія рідного краю”

План

Уперше Калуш згадується в літопису під 1241 р.: князь Данило Галицький, почувши про наближення татар і бажаючи зміцнити свої землі, “їхав до Бакоти і Каліуша”. У 1387 р. Калуш опинився під владою Польщі. Шляхта і духовенство прибирали до рук землі, ліси, соляні копальні, солеварні. У 1549 р. Калушу надано Магдебурзьке право, і він став “вільним містом” з власним гербом: на червоному тлі, оточеному лаврами й увінчаному коронами, зображено пірамідки солі і літера “К”.

Визвольна війна українського народу 1648-1654 рр. не обійшла Калущину. З появою тут козацько-селянських військ Б.Хмельницького міщани й селяни навколишніх сіл створюють загін чисельністю 3-4 тис.чол. Повстанці розгромили ряд шляхетських дворів і замків, і вже в кінці 1648 р. в Калуші українське самоврядування очолив один з ватажків повстанців – бургомістр Гриць Величкович. Польській шляхті вдалося придушити повстання: сотні непокірних було схоплено і закатовано.

У 1772 р., після першого поділу Польщі, Калуш потрапив під владу Австрії. Довгі роки він залишався у стані економічного застою. Лише в І половині ХІХ ст. розвиток міста пожвавлюється: зростає соляний промисел, торгівля, відкриваються школи.

Згубними для мешканців краю були наслідки Першої світової війни значну частину міста зруйновано і спалено під час боїв, багато жителів загинуло.

У 1919 році Калуш загарбала Польща. І ще довго тривала боротьба за національне визволення, за незалежність. Увечері 19 вересня 1939 року Калуш зайняли радянські війська. Почали працювати калійний комбінат, пивзавод. За короткий термін було ліквідовано безробіття, запроваджено тверду заробітну плату. В місті відкрилися дві нові школи з українською мовою навчання, клуб, кінотеатр, дві лікарні, медамбулаторії на підприємствах; розпочалися будівництво сажового заводу та прокладення газопроводу Калуш-Станіслав.

1900 р. – в Калуській шкільній окрузі було 55 шкіл. У листопаді 1918 р. в Калуші було засновано українську гімназію, яка провадила “Рідна школа”. Вона існувала до 1922 р. При семирічній школі м.Калуша та гімназії організовані були в 1939 році вечірні курси для неписьменних.

У лютому, 1942 року у місті було засновано торговельну школу, що нараховувала близько 150 учнів (хлопців та дівчат). Директором спочатку був доктор Михайло Гуцуляк, а пізніше – професор Михайло Король.

1959 р. у Калуші було відкрите будівельне училище на 275 учнів. Протягом 1968-1969 рр. мережу навчальних закладів Калуша складали: Калуські початкові школи № 1,2,3,4 (16 класів), восьмирічні школи (20 класів), СШ №1 (32 класи), СШ № 2 (18 класи), СШ № 4 (24 класи), СШ № 5 (30 класів), СШ № 6 (27 класів). Також у 1977 році було відкрито 4 профтехучилища, хіміко-технологічний технікум та культосвітнє училище.

1858 р. місто мало двох лікарів і двох акушерок. 1904 р. було засновано міську лікарню.

На 1926 р. у Калуші було 4 лікарні, 5 акушерок, 3 стоматологи, 2 техніки-стоматологи, 1 аптека, 2 ветлікарі. 30 червня 1948 р. було відкрито пункт по боротьбі з раковими захворюваннями . Зараз у Калуші працюють такі медичні установи, як пологий будинок, Калуська районна лікарня, Районна поліклініка, Дитяча районна лікарня, Шкір.вен.диспансер, а також відкрито багато приватних стоматологічних кабінетів.

Перші церкви, які були збудовані на території м.Калуша – це Католицький костьол (1469 р.), Дерев’яна церква Рожденства Пречистої Діви Марії (1731 р.) і на поч. ХХ ст. у Калуші було змуровано з цегли римо-католицький костьол Святого Валентина. Але після 1939 р. цей костьол перетворився на склад для зберігання зерна, а пізніше його було перетворено на спортзал. У 1990 р. цій споруді було передано тимчасове звання Української Православної Церкви Київського патріархату. Вона існує і до сьогодні.

1900 року у центрі м.Калуша було споруджено церкву Святого Архистратига Михаїла, яка і досі є величчю міста. 23-24 серпня 1989 року по Калуші здійснювався хресний хід з іконою Божої Матері до Гошівського монастиря.

З року в рік зростало будівництво будинків у м.Калуші. 1785 рік – у Калуші вже налічувалося 385 будинків, де мешкало 2444 жителі. Починаючи з 1 січня 1996 року на квартирному обліку нараховується 5487 сімей (4087 сімей – за місцем роботи, 1400 сімей – за місцем проживання).

12 травня 1913 року за участі 60 членів відбулися загальні збори філії товариства “Просвіта”. Ця філія мала на рахунку 183 корони. До неї ввійшли: А.Косий, І.Куровець, О.Ткачук, Ю.Посацький. Головою філії став А.Кос, а заступниками були С.Загаєвич, Т.Коритовський, К.Пукіш.

На цей час у місті була одна ливарня дзвонів, 2 млини, броварня, 3 цегельні, 2 пекарні, слюсарня Маєрів, кузня, де працював 1 коваль.

На 1926 рік Калуська філія “Просвіти” мала 14 відновлених читалень із трьома Народними домами та 12 бібліотеками (376 книжок), 10 аматорських гуртків, 1 хор.

Перший Народний дім було збудовано 1914 року. У березні 1954 року у Калуші було урочисто відкрито пам’ятник Т.Шевченку.

1954 р. розпочалося будівництво нового приміщення вокзалу.

24 березня 1969 року у м.Калуші було відкрито найбільший магазин-універмаг “Україна”, який був заповнений різними товарами.

Виробниче об'єднання “Хлорвініл” (1975 р.) експортувало продукцію чотирьох найменувань у 6 зарубіжних країн світу. Вінілхлорид, магній, поліхлорвінілова смола відправлялася до ФРН, Франції та Японії. 1980 року виробниче об'єднання “Хлорвініл” здобуло свою першу міжнародну нагороду “Золотий Меркурій” за успішне виконання експортних поставок. 31 серпня 1994 року згідно з наказом № 207 Міністерства промисловості України,