У нашому народі театр був спеціально тим пробудите лем, - тією рушійною силою, вчителем і провідником, що пробудив і підніс свідомість, патріотизм і любов до рідного слова, пісні, танку, та вивів наше театральне мистецтво на світову арену. Золотими буквами записані імена наших корифеїв сцени, як Садовський, Сакса ганський, Заньковецька, чи світової слави співаків, як Крушельницька, Менцінський, Ми шуга і багато інших, що силою свого таланту будили свідомість, вщіплювали в серця любов, патріотизм і пошану до свого та своєю жертвенністю і працею зробили більше для свого народу, ніж високо амбітні, але не все щасливі у своїх діях політичні діячі.

Городенка числилась театральним містом. Як довго сягає пам’ять, сюди дуже часто заїздили наші театри, а їх було декілька, так, що не раз один театр виїздив, а другий приїздив. Всі чільні актори, співаки й танцюристи побували на городенській сцені. Всі театри, починаючи від театру Стадника чи Заграви з незабутніми митцями як Рубчакові, Рубчак, Бенцаль, обоє Стадники, Ковачева, Борисоглібська, Блавацький і інші – аж до зовсім незначних бідненьких театриків, що з бідою пробивалися в житті своїми дуже низької якості виставами, мали в Городенці запевнену касу. До театру ходили всі – і багаті і бідні, інтелігенція, міщани й селяни, старі й молоді на перші, другі чи треті місця, зайцем, чи контрамаркою, мешканці міста і довколишніх сіл. Великими ентузіастами нашого театру були євреї, що громадно приходили на всі вистави театру.

4. Музичне життя

Услід за великими містами Західно-Українських Земель, Городенка відіграла також немалу роль в музичному житті. Головним мотором цього життя були хори, в яких скупчувались одиниці, що цікавилися співом і музикою та бажали причинитися до росту хорових та взагалі музичних організацій. Перше товариство, що поставило собі за ціль плекати музичне і театральне мистецтво було Т-во “Боян” в Городенці. В початках існування цього товариства відчувалась нестача правдиво професійних музик. Був у той час Городенці справді професійний музика, який закінчив віденську консерваторію як скрипаль і диригент оркестру, Северин Левицький, але він був на посаді диригента симфонічного оркестру у фабриці цукроварні в Городенці, і не включався в українське життя, хоч завжди підкреслював своє українське походження. Та він не відмовлявся від співпраці з українськими хоровими партитурами чи оркестровками, як до нього зверталися.

Хоч інструментальна музика була мало розвинена в Городенці, проте хорове мистецтво процвітало. В самій Городенці було аж 6 хорів: “Боян”, гімназії, “Рідної Школи”, “Міщанської Родини”, Читалень “Просвіти” на Фільварковому і Монастирському Кутах та Галу зівки.

Єдиним інструментальним ансамблем в Городенці був оркестр при театрі Романа Макогонського при читальні просвіти на Фільварковому Куті, а музиканти рекрутувалися з оркестру Котиківки, Серафинець і Стрільба. Керівником цього оркестру був Степан Семенюк.

Крім самого міста Городенки були ще в повіті 22 Читальняні хори, що їх обслуговували 14 диригентів. Мистецький рівень хорів залежав переважно від здібностей диригентів, та їх кваліфікації. Репрезентативним хором в Городенщині був безперечно хор “Боян”, що в ньому брали участь переважно інтелігенція, студенти і міщани, а також більше заавансовані співаки з підміських читальняних хорів. Диригентами в хронологічному порядку були: Михайло Білик, Микола Станецький, Іван Василишин, Роман Сербинський, Степан Семенюк. Ядро хору творили дві родини – Багницьких і Станецьких. Зі солістів виділялися: Зеня і Мирося Багницькі – сопрано, Марта й Міндора Багницькі – альти, д-р Юліян Новицький – кол. соліст львівських хорів “Бандурист” і “Сурма” та Кирило Бицкало – тенор, та інші.

Другим хором щодо мистецької вартості був учнівський хор гімназії “Рідної Школи”. Диригентами його були: проф. Барни (брат Ярослава), проф. Остпа Цепинський, проф. Михайло Бачинський, проф. Іван Василишин і Степан Семенюк, що зорганізували чоловічий хор “Шістнадцятка”. Традиція хорового співу плекалася від самого початку існування гімназії. Найвищий мистецький рівень хор досягнув за диригування проф. Барнича.

Щороку гімназія влаштовували свято свого патрона Т.Шевченка і хор виконував більшу частину програми. В програмі були також точки інструментальні, дві сестри Оксана і Дарія Бахталовські, як піаністки, і Степан Семенюк, як скрипаль-соліст.

Хор при Т-ві “Міщанська Родина” існував тільки тимчасово, коли треба було відсвяткувати якусь річницю товариства. Організатором і диригентом такого хору був дяк Микола Станецький, а після його смерті дяк Блонський.