Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





РОБОТА

ДО ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ЗАЛІКУ НА ТЕМУ:

“Історія села Велика Кам’янка”

Великій Кам’янці, вчителям восьмирічної школи, моїм друзям посвячую.

Привіт тобі, о Кам'янко Велика!

Моя Вітчизно, ріднеє село!

Твій ювілей сьогодні, нене, скликав

Дітей – нащадків під своє крило.

У кожного своя є Батьківщина –

Село чи місто, визнане сповна…

А ти, Велика Кам’янко, єдина.

Така у цілім світі є одна.

Тебе Немірко заснував Скамйонек,

Пан Баліцкий тут замок збудував,

Твій ювілей як той весняний дзвоник,

Він, серце звеселяючи, заграв.

Твоя історія – життя народу,

Що Україну любить над усе,

Нема йому на світі переводу,

Він людям віру в майбуття несе!

Чудові люди – мої односельчани!

Трудитись люблять і співають пісні,

І з іменем твоїм, о нене в серці,

Йдуть уперед у буремні наші дні.

Так хочеться забути черги й чвари,

Пройти селом, послухати весну…

Й струну кохання, як струну гітари,

Торкнути стоголосну, чарівну…

Тобі признатись хочу я в коханні!

Село моє! Ти квітнеш з кожним днем!

Тобі підсніжники пахнучі білі

Тобі пісні й високий стиль поем!

Хвала, село, твоєму ювілею,

Хвала всім жителям й гостям.

Ти на весні подібне на лілею.

Тож квітни вічно ти на радість нам!

Геник Людмила Елівна

Директор Великокам’янської восьмирічної школи

Батьківщина для людини – це, передусім, батьківська земля, край, де вона народилася і пізнала світ. Тож без любові до рідного краю, свого села чи міста не може бути й справжньої любові до Батьківщини. А любов ця проходить через глибинне усвідомлення власної причетності до поколінь минулих, відчуття себе однією з ланок неперервного ланцюга історії. Причому, історії, не сухої, академічної, а сконденсованої в образі старовинної сільської церковці, прадавньому переказі чи випадково викопаному на городі уламки давньої кераміки. Саме через ці та подібні атрибути веде стежка до глибоких зацікавлень минувшиною рідної землі, пролягає шлях до краєзнавчого пошуку.

Історія села Велика Кам’янка.

Село!

І серце одпочине.

Село!

Село на нашій Україні –

Неначе писанка село.

Село Велика Кам’янка розкинулась на семи пагорбах, обабіч шосейної дороги. З південного заходу село оточує ліс. Село має цікаве історичне минуле.

Територію села було заселено ще в бронзовий вік, про що свідчать знахідки, які були знайдені в селі: 12 браслетів, 2 сокири, поганська статуя. Вони зроблені з бронзи до 1200-800 рр. до н.е.

Перша письмова згадка про село Велику Кам’янку відноситься до XV ст., тобто 1416 р. Тоді село називалось Кам’яне, а власником його був Немірко Скамйонек, або Камйонек. Вважають, що і назва села Кам’янка походить від Скамйонек. Одначе, є і друга думка про походження села. Відомо, що на одному з пагорбів в центрі села колись біло містечко, яке було побудоване з каменю, можливо тому і походить назва Кам’янка.

А з часом до села приєднались присілки: Горби, Пологи, Сухарів, Болота, Під'яблінки, і тоді до нього було додано назву Велика. На думку С.Пушика назва села могла також піти від кам'янистого ґрунту, на якому виникло село. Ще за однією версією, назву село дістало від назви річки Каменки – притоки Грушки.

Через Кам’янку ще в період Галицько-Волинського князівства проходив “прясальний гостинець”, по якому купці з різним крамом та сіллю відправлялись на Поділля і далі в усі кінці України. це сприяло швидкому розвитку села.

Свою історію Велика Кам’янка бере з кінця 14-початку 15 ст.

В XV ст., внаслідок швидкого розвитку села, Велика Кам’янка, на думку П.Демковського, була містечком, а історик Я.Кісь відносить статус міста до 1644 р.

Місто Велика Кам’янка було зруйновано набігами татар і турків.

За австрійського панування Велика Кам’янка належала пану Фішеру, який продав село двом військовим (прізвища не встановлені). Після неврожаю власники продали село двом польським панам: пан Баліцький купив Сухарів та Пологи, а пан Малковський – Залуч, Замчище і Мічтечок.

За даними перепису 1857 р. у Великій Кам’янці проживало 4038 чол. Цікавими є дані про розподіл угідь серед селян та поміщиків: (под. в моргах): |

Орної землі | Лугів, городів | Лісу

Поміщика: | 1795 | 228 | 2441

Селян: | 1919 | 564 | 36

Всього: | 3714 | 792 | 2477

Поміщицьким господарством керували спадкоємці Людвика Калиновського.

За даними Шематизму Єпархії Станіславської за 1900 р. у Великій Кам’янці було 550 будинків, проживало 3192 чол. З них – 1461 поляки, 1726 українці, 58 євреї.

За віросповіданнями розподіл був такий: римо-католиків – 1281, греко-католиків – 1856, іудеїв – 8. Власником села був єврей.

Велика Кам’янка на Коломийщині належить до числа великих сіл кількість дворів – 704, населення – 2315 чоловік (дані – 1998 р.).

Найтиповіші прізвища: Бойчук, Макарчук, Іванишин, Масюк, Дячук. Переважають українці, є поляки і росіяни. Більшість населення сповідує християнство. Домінуюче місце в селі займає греко-католицька церква.

Найдавніші згадки про храми села відносяться до 1794 року, коли в селі була збудована церква св. Михаїла.

Під тиском нової влади в 1948 році було прийнято православ’я. На даний момент у селі є діюча церква Української Автокефальної православної церкви. Вірні греко-католицької церкви збудували свою каплицю, будується церква.

В роки другої світової війни 350 жителів села брали участь у бойових діях, з них 9 брали участь у штурмі Берліна – Врубель Д., Демчук Р., Дячук Д., Кендзьор І., Лесюк Г., Макарчук В., Чорнійчук В., Семчук Г., Середюк Ю. 122 жителі села загинули у боях. Разом з тим і німецький режим не був поблажливим до жителів села: 31 чоловік було розстріляно, 180 чоловік вивезено до Німеччини.

До війни у селі було 3 школи: трикласова – українська мова викладання, працювало 3 учителі; на Сухареві


Сторінки: 1 2