На початку німецько-радянської війни Косів 1 липня тимчасово зайняли союзницькі з Німеччиною угорські війська, які грабували крамниці, пансіонати, оселі, звідки забирали посуд, білизну, столи, крісла, малюнки, вікна, двері й усе це вивозили в Угорщину, однак утворенню української адміністрації не перешкоджали. Німці, перебравши в серпні владу від угорців, розпочали серію терористських акцій: у перші ж дні негайно арештували й розстріляли діячів ОУН, які при угорцях масово вийшли з підпілля. 16 - 17 жовтня 1941 р. рано-вранці німці несподівано оточили єврейські квартали, вигнали всіх на вулиці й колонами проводили до в'язниці, а звідти підвозили Пістинською вулицею до гори, а потім вели до великих ям, викопаних на Міській горі. Примушували роздягатися, а тоді підводили до краю ями і вбивали пострілами в голову. Не було пощади ні жінкам, ні старим, ні немовлятам. Решта вивозили в гетто (Коломия) і згодом розстрілювали в Шепарівському лісі. Сотні людей забрали на роботу до Німеччини; створили штучний голод.

Для захисту населення від сваволі німецької влади в червні 1943 р. провід ОУН організував у карпатських лісах Українську Народну Самооборону (УНС), яку 27 січня 1944 р. включено до УПА.

31 березня 1944 р. Косів зайняли більшовики, а за містом у горах — угорці. Отже, воно опинилося аж до літа на лінії фронту, унаслідок чого зазнало значних руйнувань. Після невдачі тривалих визвольних змагань УПА та ССБ (таємна поліція ОУН) удруге запанувала більшовицька влада, яка розправлялася з підкореним народом, організовуючи розстріли та депортації "ненадійних елементів". У повоєнний період вона гальмувала розвиток ліжникарства і курортництва, натомість пріоритетності надала народним художнім промислам, були різьбярська артіль "Гуцульщина" та килимарські фабрики ім. Тараса Шевченка та ім. Івана Франка, на базі яких 1968 р. почали діяти виробничо-художнє об'єднання "Гуцульщина", художньо-виробничі майстерні Спілок художників.

Після здобуття Україною незалежності зусилля Косова спрямовані на відродження культури, духовного життя, економіки. У цьому напрямі діють різні громадські організації, політичні партії, церковні громади, а також міська влада, яка виклопотала спеціальний статут курортного міста.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бурдуланюк В., Гаврилів Б. Історія Прикарпаття в хронології: Основні події, факти, дати. — Івано-Франківськ: Нова зоря, 1998. — 68 с.

2. Грабовецький В. Гуцульщина ХІІІ—XIX ст.: Історичний нарис. — Львів: Вища школа, 1982. — 150 с.

3. Грабовецький В. Нариси історії Прикарпаття: У 8 т. — Івано-Франківськ, 1992—1995.

4. Гуцульщина: Історико-етнографічне дослідження. — К.: Наукова думка, 1987. — 470 с.

5. Домашевський М. Історія Гуцульщини: У 3 т. — Чикаго: Гуцул. досл. Інститут, 1975—1986.

6. Історія міст і сіл Української РСР. Івано-Франківська область. — К.: АН УРСР, 1971. — 639 с.

7. З історії західноукраїнських земель: Збірник. — К.: АН УРСР, 1957—1960.

8. Пелипейко І., Дацюк Я. Косів: Путівник. — Ужгород: Карпати, 1983. — 144 с.

9. Пелипейко І. Єврейська Громада Косова // Гуцульський край. — 1995. — № 18. — 6 травня.

10. Стеф'юк В. Косів у перспективі // Гуцульський край. — 1995. — № 38. — 9 вересня.