обігу перебувало дуже мало грошей. Відсутність регулярного сполучення між регіонами, нестача товарів призводили до осідання грошей, переважно на селі. Всі вони офіційно мали один курс: один рубль усіх російських випусків дорівнював одному карбованцю українських та одному карбованцю місцевих емісій, хоч на практиці було зовсім не так. Тому в Україні процвітали спекуляція грошима, гра на курсах.
Уряд гетьмана не наважився на головне: не впровадив українську грошову одиницю як власну валюту і не визнав російську валюту іноземною. А вже у травні почалася емісія поштових марок-грошей, про які йшлося вище. Проте внаслідок скорої інфляції вартість марок упала. Тому у закладах торгівлі їх в’язали по 100 штук разом. В таких «в’язанках» вони були в обігу до кінця 1919 року, а подекуди і пізніше.
У серпні-вересні 1918 року в Україну почали надходити перші партії грошей, надрукованих в Німеччині. Випуск гривень у обіг Київською конторою Державного банку розпочався тільки 17 жовтня 1918 року. Надруковано було відразу 6 номіналів: по 2, 10, 100, 500, 1000 і 2000 гривень (1000 і 2000 гривень уряд змушений був замовити через тогорічну інфляцію). Причому тільки на двох останніх була офіційна назва України за часів гетьманату — «Українська Держава». На перших чотирьох вона називалась «Українська Народна Республіка». Так сталося, що проекти цих грошей було зроблено ще за часів Центральної Ради (автори проектів: знака у 2 гривні — В. Кричевський, знаків у 10, 100, 500 гривень — Г. Нарбут).
Згідно з договором між Україною і Німеччиною, остання мала виготовити до 1 січня 1919 р. українські державні кредитові білети на суму 11500 млн. гривень. Крім того, продовжувати друкувати і знаки державної скарбниці у 25 і 50 карбованців без змін у оформленні.
В оформленні цих гетьманських паперових грошових знаків були використані мотиви з української народної творчості. Розглядаючи 100 гривень, бачимо овальний вінок з українських овочів, плодів і квітів. Посередині банкноти — тризуб. По боках дві фігури: ліворуч — селянка з серпом і снопом в національному одязі. Праворуч — робітник у фартусі поверх селянського українського одягу з молотом, обвитим лавром. Знак у 100 гривень розміщений у незвичайній сітці у вигляді рамки. Реверс прикрашають 2 колонки, над колонками — квіти. В центрі банкноти розміщено лавровий вінок, в середині якого — тризуб.
У центрі білета в 500 гривень — зображення жіночої голови, яка символізує «Молоду Україну». Таку алегорію можна було бачити до цього на марці в 30 шагів, виконаній також Георгієм Нарбутом.
Останні два білети у 1000 і 2000 гривень виконав Іван Мозалевський. На 1000 гривнях бачимо давній герб Києва. У центрі — лавровий вінок, взятий з панегірика «Вперше на жалостний погреб зацного лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного 1622 г.». Банкнота у 2000 гривень схожа на першу.
Емісії паперових грошей Українською Директорією
У листопаді 1918 р. відбулися революції в Австро-Угорщині та Німеччині, які сприяли поваленню монархій Габсбургів та Гогенцолернів. Звісно, був повалений окупаційний режим і в Україні, а за ним і гетьманський уряд. Вночі 14.11.1918 р. в Білій Церкві було створено Українську Директорію, яка через місяць увійшла до Києва. Народними міністрами фінансів стали Василь Мазуренко та Борис Мартос, згодом — Михайло Кривецький, потім знову Борис Мартос.
Війна з радянською Росією та українською радянською владою потребувала великих коштів. Тому уряд продовжував випускати великі суми грошей, практично не стабілізуючи грошової системи.
У Києві Директорія використовувала запаси грошей, випущених ще урядом Центральної Ради і гетьмана, а також російські рублі. Німецькі марки та австрійські крони були в обігу серед населення як необов’язкові, разом з ними курсували і бони міст та сіл України.
Згодом Директорія переїжджає у Вінницю, звідти до Тернополя, потім до Станіслава (Івано-Франківська). У Станіславі були виготовлені банкноти номіналом у 5 гривень. Вони були надруковані поспіхом, тому на окремих у слові «гривень» пропущено літеру «р». 5 гривень друкувалися з водяним знаком («гриби») на сірому папері.
22 серпня 1919 року було оголошено, що так звані совітські гроші не визнаються законними платіжними знаками в УНР. А 23 серпня вийшло розпорядження міністра фінансів Б.Мартоса та директора Кредитової канцелярії В.Сапицького, яке остаточно встановило порядок грошового обігу в Україні. Згідно з ним на теренах УНР продовжували бути в обігу «царські» гроші номіналами у 100 рублів та нижче за зниженим курсом, розмінні марки та бони з номіналом у копійках.
У Кам’янці-Подільському Директорія випустила в обіг купюри номіналом у 10, 25, 100, 250 і 1000 крб. (а також станіславські п’ять гривень). Інші (100, 250 і 1000 крб.) були виготовлені з кліше, які, своєю чергою, були заготовлені ще при Скоропадському. Крім перелічених банкнот, тривав також випуск знаків попередніх зразків. Згідно з домовленістю між урядом Директорії та німецькою фірмою «Юнкерс», літаки фірми впродовж червня — листопада регулярно доставляли віддруковані ще на замовлення попередніх урядів гривні за маршрутом Бреслау — Кам’янець-Подільський. Але грошей однак бракувало.
100 крб. (малював Г. Нарбут) були двох видів. Один друкувався на папері з водяними знаками «зірки», другий — на папері з «грибами». На аверсі на алонжі (біле поле) була тиснена печатка із зображенням Богдана Хмельницького, через що в народі ці гроші прозвали «Богданівками». На реверсі: в центрі — «козак з мушкетом», ліворуч у картуші книги, праворуч — циркуль, шестерня. Вгорі над ними текст: «Сто карбованців».
Один з найкращих грошових знаків — банкнота у