Потім відбулося освячення церкви. Владика звернувся з подякою до парафіян села. Парафіяни привітали владику, священиків, а також Федька Прокопа – старшого церковного брата, який керував будовою церкви.

20 вересня – освячення хреста в урочищі Глини ця. Відбулася панахида.

13 жовтня відбулося свято приурочене 50 –річчю УПА, на яке були запрошені учасники УПА – ОУН і їм були вручені грамоти.

В селі 4 каплиці. Відновлено каплицю, яка була поставлена в честь скасування панщини. На Василія – 14 січня 1991 року освячено каплицю. На той час в селі мешкало 2570 осіб.

1993 рік.

13 червня – відкритя та посвята символічної могили борцям за волю України та пам’ятника Т.Г.Шевченку. В освяченні брали участь 6 священиків.

У відкритті символічної могили та пам’ятника Т.Г.Шевченку брали участь представники від районної держадміністрації, члени Руху, представники від різних партій.

1994 рік

22 квітня – 50 років трагедії нашого села. Церковний дзвін оповістив про початок цієї сумної події. Після служби Божої люди нашого села, гості прийшли до символічної могили борцям за волю України. Учні ставлять до могили гірлянди та живі квіти. Національні прапори приспущені в скорботі.

Священик біля могили відправив панахиду.

Після панахиди відбулося віче, на якому виступив голова сільсько Ради Стефорак В.М., голова Коломийської районної ради М.Наконечний, жителі села – очевидці подій, вчителька історії Платановська м.О. та учні 9 класу.

На закінчення цього сумного ювілею учні виконали пісні – молитви : “Господи , помилуй нас”, “Ой, боже, боже, зглянься на нас”.

Про цю подію говорилося по місцевому радіо, писали газети “Вісник Коломиї”, “Галичина”, “Молода Україна”.

Написана книга “Книга пам’яті”.

26 червня – у Рунгурах успішно пройшли вибори до місцевих Рад та до Верховної Ради України.

10 липня – повторні вибори , в результаті яких було вибрано депутатом до Верховної Ради Лілію Григорович.

1994р.

2 травня в селі відбулося масове святкування 420 річниці першої письмової згадки про Рунгури.

На свято приїхали майже всі уродженці села, які проживають за межами не тільки області, але й за межами України. На свято приїхали : заслужений лікар м. Чернівці Супник Д.В., старший секретар обласного радіомовлення Андріященко Р.О., член спілки письменників України Стефак В.Ф. і Федю П.В. На святі були присутні представники району та області.

4 грудня у селі відбулося масове відкриття моста через річку Лючку. Цей міст з’єднав дві частини села, адже важко було людям під час стихійного лиха.

На відкритті були присутні : голова райдержадміністрації Живак В.М., начальник обласної податкової міліції Кузенко М.В.

2000 рік

“Тепло долонь і розуму і серця я Україні милій віддаю”, - під таким девізом повинні жити українці. На жаль , в наш час, в час духовного відродження не кожен дотримується Божих заповідей. Адже невід’ємною рисою свідомого українця є його духовне багатство. Саме з цією метою з 30 серпня по 2 вересня 2000 року в нашому селі була проведена Свята Місія. Найпочеснішими гостями Святого торжества були місіонери Василь і Дмитро які проповідували Божу науку. Також монашки проводили релігійні уроки в школі серед дітей. Напевне, кожна людина, яка побувала на Святій місії, взяла для себе хоч зернину того добра, милосердя, ввічливості. А ця зернина проросте в душах людей і дасть плідний урожай.

2002 рік

14 жовтня 2002 року в селі Рунгури відбулося відкриття та освячення каплички із статуєю Богородиці. І це знаменно – Богородиця, як покровителька і заступниця.

Поруч із капличкою стоїть уже цілий меморіальний комплекс: пам’ятник Т.Г.Шевченку та пам’ятний знак борцям за волю України. Капличка є третім елементом сільського меморіалу. Вона чудово доповнює весь комплекс.

І ще одна подія відбулась того дня в Рунгурах. В урочищі Пекупчєва було освячено споруджений хрест біля підніжжя гори , де в лютому 1951 року енкаведисти закидали гранатами останній бандерівський бункер.

Сьогодні з самих бункерів не залишилось нічого , крім невеличких ярів на крутосхилі, до яких тяжко доступитися.

2004 рік

В цьому ж році в Рунгурах нараховується 2400 осіб. Територія села займає площу 2465 гектарів, в тому числі наші ліси займають 1307 гектарів. У користуванні сільчан – 889 га, з них рілля – 400 га.

У селі налічується 965 дворів.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА.

Василь Стефаник . Рунгури. Нариси з історії села. Коломия. 2002 рік

Грабовський В. Ілюстрована історія Прикарпаття. Друге доповнене видання. Т.1

Грабовець Т.2 344с.

Історія міст і сіл УРСР. Івано-Франківська обл. Київ, 1971 636с.

Енциклопедія Коломийщини. – Коломия. Вік .2003 Зшиток 3, літера 3.