Після реформи 1848 року дещо пожвавлюється економічний розвиток Тлумача.

На початку XX ст. розгортається страйковий рух на підприємствах Тлумача, який особливо посилюється під впливом першої російської революції. Селяни Тлу-мача й повіту брали участь у селянських вічах в Коломиї, де вони висували ряд політичним та економічних вимог.

У роки першої світової війни цей район дуже потерпів. Протягом лютого-червня 1915 року тут йшли вперті бої між російськими та австро-угорськими військами. Тлумач неодноразово переходив з рук у руки. В лютому 1917 року його знов за-йняли російські війська, але невдовзі змушені були відступити. Тлумач зруйнували, залишилися тільки окремі кам'яні будинки. Занепали промисловість, транспорт, торгівля.

Восени 1918 року в Тлумачі відбулося віче, на якому прийнято резолюцію про возз'єднання всіх українських земель в єдиній Українській Радянській державі.

Більшість жителів Тлумача не мала можливості користуватися медичною допо-могою, вчити своїх дітей у школах. На весь Тлумач були лише 6 приватних лікарів і аптека. І хоч тут працювали 7-класні чоловіча та жіноча українські школи, почат-кова українська школа, польська державна гімназія та польська приватна жіноча семінарія5, проте значна частина дітей трудящих лишалася поза навчанням. Не до-сить дбали місцеві власті і про розвиток культурних закладів: у Тлумачі було неве-личке польське театральне товариство та культурно-освітні товариства «Просвіта» і «Каменяр».

У 1940 році Тлумач стає районним центром. Трудящі району обрали 3 депу-татів до обласної Ради, 50 — до районної. Першим головою райвиконкому був об-раний посланець донецьких шахтарів І. І. Шептекіта. Головою Тлумацької міської Ради, до складу якої ввійшли 35 представників трудящих міста, став колишній член КПЗУ, депутат Народних Зборів С. І. Сорока. Уродженець с. Буківної Тлумацького повіту С. І. Сорока перед першою світовою війною виїхав на заробітки до США, звідки у 1926 році був висланий за комуністичну діяльність. Повернувшись на батьківщину, він очолював осередок КПЗУ в Буківній1. У квітні 1940 року ство-рюється Тлумацька районна партійна організація. На відповідальні посади ви-сунули 793 місцевих батраків та бідняків, серед них 239 жінок.

Тлумачани активно взялися будувати нове життя, вони одразу ж відчули тур-боту Радянської влади про трудову людину. В місті запрацювали десятирічна школа з українською мовою викладання, районна лікарня, поліклініка, пологовий буди-нок. Почала виходити газета (в 1939 році—«Селянська газета», з 1940 року — «За соціалістичну перемогу»). Відкрились широкі можливості для розвитку народних талантів — створили артіль художньої вишивки ім. Крупської. Вона об'єднала 250 вишивальниць міста і району.

Перші соціалістичні перетворення в місті перервав напад фашистів. 2 липня 1941 року до Тлумача вдерлися гітлерівські загарбники5. За роки окупації місто зазнало жахливих руйнувань. Було знищено залізничну колію Тлумач-Станіслав, понад 660 житлових та адміністративних будинків, залізничну станцію, електро-станцію, пошту, школу, млин, лікарню, поліклініку, районний будинок культури, цегельний завод, розграбовано МТС тощо. Окупанти розстріляли понад 400 жите-лів міста та 274 чоловіка вивезли в рабство до Німеччини6. Кількість населення міста за час окупації скоротилась у 2 рази.

29 березня частини 8-го гвардійського механізованого корпусу Червоної Армії зав’язали бій за місто Тлумач. Протягом дня знищили понад 300, взяли в полон до 250 гітлерівських солдатів і офіцерів, спалили 150 автомашин, 13 гармат, танк.

До фонду Червоної Армії трудящі району здали 6100 цнт зерна.

З перших же днів після визво-лення почалася відбудова зруйнова-ного міста. 29 липня відновила діяльність міська Рада. Дістали до-помогу господарства, що потерпіли під час війни, асигнували кошти на придбання худоби, відбудову жител. Родини червоноармійців одержали пенсію.

Для боротьби з бандами україн-ських буржуазних націоналістів тру-дящі міста створили винищувальний батальйон. Проти банд ОУН боро-лись близько 500 активістів — пред-ставників місцевого населення. Вод-ночас вони вели в селах роз'ясню-вальну роботу серед обдурених на-ціоналістичною пропагандою людей.

Вже 10 серпня 1944 року в місті працювало багато підприємств, в т. ч. млин, пекарня; підготували до пуску спиртовий завод, закінчувалась відбудова другого млина з добовим виробництвом 12 тонн борошна. Відкрилися шевська й кравецька май-стерні, розпочав роботу райпобуткомбінат з механічною майстернею та ковальським цехом. Відроджували МТС. В цьому ж році відбудували лікарню, поліклініку, санстанцію, відкрили інфекційну та районну лікарні. Для них не вистачало білизни, посуду тощо. В місті та районі був проведений збір необхідних речей, і за кілька днів лікарні одержали найпотрібніше.

Велика увага приділялась народній освіті, закладам культури. Для шкіл виді-лили найкращі приміщення. Відновили роботу українська та польська школи, районна бібліотека. З листопада 1944 року почала виходити районна газета.

Селянам району було повернуто 2450 га поміщицької та куркульської землі. Під час весняної сівби 1945 року на полях працювало 1300 супряг, які допомогли у сівбі безкінним господарствам, в т. ч. 986 господарствам червоноармійців.

З великим піднесенням святкували трудящі Тлумача 10-річчя возз'єднання українських земель. На честь цієї знаменної дати підприємства міста розгорнули соціалістичне змагання за дострокове використання виробничих планів. По всіх видах перевиконала план весняних тракторних