Крім того, посібник “Саджавка: історія рідного села” надасть суттєву допомогу під час проведення таких масових форм роботи в Саджавській ЗОШ, як учнівські конференції, вечори, краєзнавчі вікторини чи ігри, екскурсії, походи та експедиції.

Безперечно, знайомство з багатою, насиченою, документально засвідченою історією рідного села збагатить душу й розум юних саджавчан високими думками і глибокими почуттями вірності батьківській хаті, маминій пісні, рідній землі, Україні.

САДЖАВКА У ПЕРІОД АВСТРІЙСЬКОГО ПАНУВАННЯ

Після першого поділу Польщі в 1772 році Саджавка, як і вся Галичина, була окупована Австрійською імперією. 29 грудня 1772 р. мешканці Саджавки та інших місцевостей нашого краю складали присягу вірності австрійській імператриці Марії Терезії. Наше село було підпорядковане Надвірнянській домінії Домінія – адміністративно-господарська одиниця у державних володіннях. Станиславівського округу новоутвореного Королівства Галіції і Лодомерії. У 1867 р. було створено Надвірнянський повіт на чолі зі старостою, куди ввійшла й Саджавка.

За часів австрійського панування проводилися докладні переписи населення. Вони допомагають пізнати динаміку росту населення нашого краю. Так, у Саджавці в 1781 р. мешкало 623 чол., а в 1857 р. – 1963 чол., тобто кількість населення протягом 76 років зросла більше, ніж в три рази. У Делятині відповідно 1351 чол. і 3364 чол., в Ланчині – 896 чол. і 2485 чол., Добротові – 280 чол. і 912 чол., Середньому Майдані – 231 чол. і 1278 чол. [ , 29]

У 1787 р. на одну селянську родину в Саджавці припадало 18 га землі, проте рілля складала лише 2 га [ , 30]. Жителі села займалися, крім землеробства, розведенням великої рогатої худоби, свиней, овець і коней. Цікаво, що в 19 ст. з усіх сіл Делятинщини найбільше свиней вирощували в Саджавці та Красній, де були відходи сільськогосподарської продукції. Крім того, поширеними заняттями у Саджавці були вилов і розведення риби у сажах, обробка деревини, збір лісових ягід. Очевидно, заробітчани із Саджавки працювали в 19 ст. і на промислових підприємствах у навколишніх населених пунктах. Так, у Ланчині діяла велика солеварня, де працювало 60 робітників, у Середньому Майдані – тартак і скляна гута, на якій випускали листове скло та пляшки. Чимало заробітчан працювали на будівництві залізничної лінії Делятин-Коломия, яка почала будуватися в 1898 р. і пролягла через Саджавку.

В кінці 19 ст. близько 75% населення Делятинщини займалось сільським господарством, 0,4% працювало в транспорті, 8% - у промисловості, а 3% займалось торгівлею [ , 34].

Переломним в історії нашого краю став 1848 рік. 3(15) травня цього року австрійський цісар Фердинанд видав указ про скасування панщини в Галичині. Селяни Саджавки стали рівноправними громадянами Австро-Угорщини. У саджавській греко-католицькій церкві, спорудженій ще в 1758 р., відправлялися подячні Богослужіння. На честь цієї історичної події в центрі села був поставлений пам’ятний хрест, навколо якого посаджено чотири липи, дві з яких ростуть ще й тепер. За радянських часів хрест був знищений, однак у 1993 р. його відновили.

У 1860-х роках Саджавка дуже постраждала від епідемії холери – загинуло більш як половина її населення. Ще й досі на околиці села є так званий “холерний цвинтар”, де поховані жертви епідемії. Однак у другій половині 19 ст. село почало відроджуватися – сюди переселялися люди з сусідніх сіл. Зростала народжуваність. Вже в 1900 році в селі проживало 2718 чоловік.

Соціально-економічні відносини в другій половині 19 ст., незважаючи на скасування панщини залишалися складними. Польсько-шляхетська верхівка і далі при підтримці австрійських правителів тримала в своїх руках виключне право на ліси і пасовища. Селяни не отримали справжньої свободи, на яку вони сподівалися. Більшість з них жила надзвичайно бідно і змушена була продавати за безцінь свою робочу силу.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ...

Текст присяги вірності австрійській імператриці Марії Терезії, яку склали мешканці Саджавки 29 грудня 1772 року.

“Слюбуємо і складаємо тілесну присягу Всемогучому Богові, найяснішій імператорській княгині і пані Марії Терезії з ласки Божої цісаревій римській, як тепер найласкавішій нашій королеві, як і не менше їх дідичам згідно устави, як і обом князям дідичну честь віддати, а також слюбуємо, що кожного часу будемо вірними і послушними підлеглими”

(Із книги В.Грабовецького “Іванівці. Літопис села над Прутом”, 2001 р.).

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ КРАЄЗНАВЧОГО ПОШУКУ

Охарактеризуйте соціально-економічний розвиток Саджавки у період австрійського панування.

Чим можна пояснити стрімке збільшення кількості населення Саджавки протягом 19 ст.?

Знайдіть у шкільному історико-краєзнавчому музеї експонати, що відносяться до 18-19 ст., і з’ясуйте їхнє призначення.

Відшукайте мешканців Саджавки, які брали участь у відновленні пам’ятного хреста на честь скасування панщини і запишіть їхні спогади.

У БОРОТЬБІ

З ПОНЕВОЛЮВАЧАМИ

Протягом 16-18 століть Саджавка продовжувала перебувати у складі Польської держави. З історичних джерел довідуємося, що населення нашого краю в цей час займалося виварюванням солі, обробкою деревини, випасом овець та свиней, а також виготовленням тканин з вовни та з овечих шкір. Розвивалося й землеробство. У документах 16 ст. згадується, що в Саджавці було два лани Лан – давня назва одиниці земельної площі. Один лан у Польщі