він наводить, дуже точні і подаються за своєрідною системою: спочатку подається загальна характеристика устрою міста, його забудови [14, c.187], потім автор звертає увагу на соціально - економічний розвиток Харкова [14, c.189] , а також його культурне життя [14, c.189]. В.Зуєв навіть намагається дослідити історію походження назви міста, яку виводив від козака Харитона (Харька) , що нібито жив тут у давнину [14,c.190]. Автор повідомляє, що відомості, які він подає у своїй праці були запозичені в землемірів, котрі складали карту харківського намісництва, а також безпосередньо з канцелярії генерал - губернатора Щербина.
Загалом Харків справив на столичного гостя позитивне враження, хоча він відзначив, що місто має ще не досить кам’яних будівель та бруківки на вулицях.[14,c.190].
Таким чином, праця В.Зуєва є досить інформативною, а даним, що в ній наводяться, можна довіряти через те, що складалася вона для користування офіційними особами.
У 1808 р. Харків відвідав Д.М. Бантиш- Каменський. Видатний російський історик відразу після приїзду завітав до університету, де оглянув кабінети мінералогії, фізики, природничих наук та технологічний, відзначивши їх добре оснащення і сучасність наукового обладнання [5;c.40-42]. Д.М. Бантиш- Каменський повідомляє, що в університеті навчалося 100 студентів, при цьому 40 з них – за державний кошт. Викладали для них 12 професорів та 10 кандидатів. Будучи в Харкові проїздом, Д. Бантиш-Каменський не встиг детально ознайомитися з містом, тому в його праці “Путешевствие в Молдавию, Валахию и Сербию” ми знаходимо враження автора від першого знайомства з Харковом. Він звернув увагу на забудову міста, його впорядкованість, зазначивши, що через нестачу бруківки на вулицях дуже брудно [5, c.45-47] .
Автор також спробував коротко висвітлити історію Харкова, піддавши аналізу походження назви міста.
Він вірно відзначив, що місто було засновано у серпні ХVII століття і назву отримало від річки Харків, на якій і розташоване[5,c.47-48].
Отже, Д.М. Бантиш – Каменський у своїй праці не ставить за мету подати всю інформацію про місце своїх зупинок під час подорожі, тому відомості, які ми знаходимо в спогадах, дещо не впорядковані і неповні. Проте його праця вирізняється своєю науковістю та спробою автора не лише описати побачене, але й дати йому аналіз.
У 1810 р. під час своєї подорожі в Харкові зупинився князь І.М. Долгорукий. В своїй праці “Славны бубны за горами или путешествие моё кое-куда” він дає оцінку місту, навчальним закладам та стану місцевого суспільства. Князь залишився не в захваті від міста, але йому сподобалися місцеві жителі [11,c.47]. І.М. Долгорукий зазначає, що в Харкові дуже цінують освіту, тому студенти та викладачі університету користуються повагою в місті [11,c.48-49]. Побувавши на іспиті в Харківському колегіумі, І.М. Долгорукий відзначив високий рівень знань випускників[11;c.48-49]
В тому ж 1810 році у Харкові проїздом побував П.Сумароков, який залишив замітки про свою подорож під назвою ”Досуги крымского судьи или второе путешествие в Тавриду Павла Сумарокова” Він, як і І.М. Долгорукий, повідомляє забрудненість вулиць міста, про його погану забудову. Не сподобалися йому і річки, що були забруднені нечистотами [4;c.56-57] .
В праці П. Сумарокова можна знайти відомості і про навчальні заклади Харкова - Харківський колегіум, де тоді навчалося більше, ніж 700 студентів та Народне училище, в якому виховувалося більше 600 дітей дворян та різночинців [4;c.69-70].
Слід зазначити, що праці І. Долгорукого та П.Сумарокова багато в чому співпадають. Написані вони в один період, автори за походженням дворяни, які подорожували на південь України. Інформація, наведеная в цих роботах рівнозначна за обсягом та формою викладу. Як і І. Долгорукий, так і П.Сумароков при написанні своїх записок користувалися лише своїми спостереженнями, не послуговуючись іншими джерелами, тому їхні праці містять багато суб’єктивних оцінок та мають досить яскраве емоційне забарвлення.
Про життя Харкова 30-их р.р. ХІХ століття ми дізнаємося з роботи М. Жданова “Путевые записки по России в 22-х губерниях” Цей мандрівник маршрути своїх подорожей складав заздалегідь, намагаючись побувати в багатьох областях Російської імперії. Робив він це, за його словами, не для власного задоволення, а через нестачу подібної літератури, яка б містила описи країни.
Об’єктом дослідження в праці М. Жданова виступило, головним чином, сільське господарство та садівництво, але не залишив без уваги автор і побут простих жителів та місцеві розваги.
Отже, Харків 1838 року бачився М. Жданову як велике місто, гарно розташоване і правильно забудоване, великі кам’яні будинки прикрашають центральні вулиці міста [13;c.99-100]. В своїй роботі автор відзначив, що Харків займає провідне місце серед інших міст цього регіону в торгівлі та освіті [13;c.100-102] При цьому зазначено, що в порівнянні з іншими великими містами, у Харкові досить дешеве житло та продукти харчування, а розваги доступні для всіх [13;c.102].
Таким чином, опис Харкова, зроблений М. Ждановим можна охарактеризувати як поверховий та некритичний, наведена інформація загального плану, а її джерела – це, переважно, чутки та власні спостереження. Проте праця відрізняється від інших характером викладу інформації, що її автор, ставлячи собі за мету зробити систематичний опис тих місць де він побував, намагався впорядковувати та викладати логічно.
У 40-х р.р. ХІХ століття Слобідською Україною подорожував німецький мандрівник А.Гакстатгаузен. В його великій за обсягом праці “ Исследования внутренних отношений народной жизни и особенности сельских учереждений России” можна знайти досить цікаві відомості про місто Харків та його мешканців середини ХІХ століття. Проте головну увагу в роботі Гаксгаузена приділено