Тема: “Походження українців”
План
І. Вступ
ІІ. Складні і багатогранні процеси походження народів
а) походження людини;
б) Перші сліди перебування людини на території України;
в) трипільсько-арійська концепція.
ІІІ. Етногенез українців
а) версія про походження українців;
б) походження української мови;
в) санкритська “мертва мова”.
ІV. Сучасна українська мова – еволюційне продовження трипільсько-арійсько-староукраїнської:
а) слова шумерської мови;
б) “Рукопис Войнича”;
в) наука про варіації фізичної будови людини;
г) поява етнічної самосвідомості – основних ознак етногенезу.
V. Висновок.
Вступ
Складні й багатогранні процеси походження народів та їхніх культур постійно привертають до себе увагу. Адже це питання про те, хто і звідки ми, питання нашої пра-батьківщини, часу нашого виникнення, місця серед інших жителів планети.
Щодо українців особливого значення набуває розв'я-зання проблем місця даного етносу в колі слов'янських народів, зокрема східнослов'янських, його зв'язків із най-давнішими етапами історії, ролі іншоетнічних компонентів у його формуванні та етнічному розвитку.
Важливим джерелом вивчення етногенетичних процесів є дані антропології. Відоме положення про те, що «чистих», не змішаних у расовому відношенні народів уза-галі не існує, цілком стосується й українців. Антропологіч-ні дослідження показали, що не тільки нема єдиного укра-їнського расового типу (як і, скажімо, російського або німецького), а й наявні досить значні відмінності у межах відповідних регіонів. За даними багаторічних досліджень В. Д. Дяченка, з цієї точки зору Україна поділяється при-наймні на п'ять областей: центральноукраїнську; валдайську, або деснянську; ільмено-дніпровську; нижньодніпровсько-прутську; карпатську. При цьому між ними протягом віків мали місце інтенсивні міжетнічні взаємини.
ІІ. Складні і багатогранні процеси походження народів
Перш ніж розкрити проблему походження українців, необ-хідно з'ясувати де, коли та як виникла людина, а разом з цим і суспільство. Походження людини - чи не найбільша таємниця нашого світу. Не дивно, що тривалий час, аж до XIX ст., люди-ну, як саму Землю та все живе на ній, розглядали як творіння Бога. У 1654 році ірландський архієпископ Ушер заявив, що вивчення "Святого Письма" дає можливість зробити висновок, що людина була створена Богом у 4004 році до нашої ери.
Подібні уявлення зафіксовані також і в Корані, священній книзі мусульман. У ній теж розповідається про те, що першу людину, яку звали Адамом, Аллах створив з глини, вдихнув у неї душу і вирішив її зробити своїм заступником на землі.
До нашого часу збереглися і деякі міфи, в яких розповідаєть-ся, як люди були народжені якоюсь твариною або виникли з якоїсь частини її тіла, а також є твердження про її рослинне та космічне походження.
Наукове осмислення проблеми походження людини пов'я-зане з ім'ям англійського вченого Ч. Дарвіна (1809-1882), який довів, що життя на Землі розвивається від простих форм до складних. Його теорія називається еволюційною. І хоча особис-то Ч.Дарвін як людина глибоко релігійна, не зробив висновку про походження людини з тваринного світу, його теорія підвела до цього. Це зробили невдовзі К.Фогт, Т.Гекслі, Е.Геккель, К.Лінней, Ж.Б. Ламарк. Ними доведено походження людини від людиноподібної мавпи. Про це свідчать, наприклад, такі факти, як спільні риси будови їхнього тіла, подібність у розвитку зародків та інші. Такої ж думки дотримується й Михайло Грушевський, який писав: "Чоловік перебув довгий процес розвою від чоловікоподібної мавпи до того, що ми називаємо людиною, Homo sapiens".
Однак останнім часом науковці довели цілковиту від-сутність послідовного ланцюжка, який засвідчив би еволюцію мавп у сучасну людину. Більше того, на науковій конференції в Англії у Королівському науковому товаристві Единбурга вчені дійшли висновку, що еволюція людини як біологічного виду закінчилася. Вона досягла піку свого розвитку, і ніякі зміни надалі відбуватися не можуть. Спеціалісти вважають, що оскільки сам процес еволюції заснований на властивостях генів викликати зміни живого організму для пристосування до навколишнього середовища, то людина перестає розвиватися, тому що значною мірою втратила залежність від біосфери, а в деяких випадках навіть змінює її для створення сприятливих умов життя. Особливо це стосується західної цивілізації, де практично жителі забезпечені достатнім харчуванням, ефектив-ною медициною і засобами гігієни.
Нікому не хочеться мати спільний родовід з мавпою. Люд-ство не може змиритися з такою версією свого походження. Тому з цього приводу розгортається дискусія, висуваються нові ідеї.
Недавно виникла модна нині версія зародження людства на Тибеті. На це вказував ще на початку століття російський ху-дожник Микола Реріх. У тибетських храмах знайдено багато зображень незвичайних очей. За допомогою комп'ютера вда-лося відтворити зовнішність їхніх володарів. Вона виявилася дуже незвичайною: великий череп, клапан замість носа, третє око. Дуже схоже на легендарних атлантів, яких зображував ще Нострадамус. Ряд учених вважають, що "триокі" атланти й були нашими предками.
Є ще поширена гіпотеза про неземне походження людини. Ученими О. Болотниковим і В. Блохіним пропагується теорія про те, що космічна "цивілізація" обігнала нас у розвитку на кілька мільйонів років, створивши за своєю подобою Адама й Єву, а згодом Сина Божого нестатевим шляхом. Це вказує не лише на "космічне минуле наших предків", а й на "космічне майбутнє наших дітей" і що відмирає тільки тілесна оболонка, а сам творець і його дух нетлінно і переможно продовжують існувати в часі.
В умовах українського демократичного суспільства читач має право дотримуватися будь-яких теорій походження люди-ни, названих вище. Суть справи лише в умінні прийнятну точку зору переконливо обґрунтовувати.
Найвірогідніше, ми все-таки родом з Африки. Це був свого роду інкубатор, який постачав генофонд людства. Археологічні дослідження і знахідки в Ефіопії, Кенії і Танзанії дають змогу зробити припущення про