появу людини на Землі близько 3 млн. років тому. У ході тривалої еволюції поступово поглиблювали-ся відмінності між мавпою та людиною. Вирішальну роль у цьо-му процесі відіграла праця, в першу чергу створення знарядь праці і застосування їх для добування засобів до життя. Це були високорозвинуті двоногі примати гомініди (лат: людина, вид). В істоти, що виділялася з тваринного світу, з'явилося прямоходіння, сформувалася: розвинута рука з приставленим великим пальцем, збільшився об'єм мозку, який досяг 800 см3, започат-кувалася членоподільна мова. Саме ці якісні зміни у біологіч-ному та психологічному розвиткові зумовили появу розумної людини.
Приблизно мільйон років тому люди з Африки стали пере-суватися на північ, в Європу. До недавніх часів вважалося, що заселення Східної Європи йшло із Кавказу. Лише у 70-80-х ро-ках XX ст. учені відкрили новий ареал розселення стародавніх людей. Цей ареал охоплює Центральну та Східну Європу, куди первісні люди проникли через Гібралтар і Туреччину.
Цих людей вабили пошуки нових джерел води, сировини, мисливські угіддя, більш безпечні місця. Але найголовніше - надлишки людського населення, а низький рівень розвитку про-дуктивних сил штовхав людей на переселення. Ці люди дістали назву архантропів (стародавніх викопних людей) або пітекант-ропів (rp.pithekos - мавпа і antrop - людина).
Коли українським-вченим стало відомо про європейський ареал переселення людини, логічно було припустити, що і в сусідніх районах Карпат можна знайти сліди стародавніх лю-дей мільйонної давності. Піонером таких пошуків став київсь-кий археолог В. Гладилін. У 1974 р. йому пощастило знайти поселення людей уже в геологічних шарах поблизу с.Королеве Виноградівського району на Закарпатті. Розкопками відкрито 14 культурних горизонтів на глибині до 12 метрів. Ці горизон-ти належать до різних культур: від найдавнішої пізньої олдовейської (понад мільйон років тому), ашельської (850-100 тисяч років тому), мустьєрської (100-30 тисяч років тому) до наймо-лодшої- пізньопалеолітичної (понад 25 тисяч років тому). Крім Королевого, залишки палеолітичних поселень відомі ще у 20 пунктах Закарпаття, переважно у Південних і Південно-Східних Карпатах, уздовж течії Тиси та її приток.
Отже, наші предки прийшли в Україну, спочатку в її захід-ний регіон понад мільйон років тому, освоїли Закарпаття, а потім перейшли через Карпати і вже 800-600 тисяч років тому заселяли долину Дністра (поселення Буківна на Івано-Франківщині, а також Погреб'я і Дубосари у Молдові). З часом люди вірогідно із Західної України розселилися по всій українській землі. Про це свідчать стоянки - поселення первісних людей, знайдені археологами на Дністрі, біля с.Лука Врублівецька (Жи-томирщина), в Донбасі поблизу м.Амвросіївка, на березі ріки Кринки, недалеко від Житомира та ін. А всього відкрито понад 200 таких пам'яток ранньопалеолітичної доби. За віком цим поселенням понад 300 тисяч років. Саме про них найбільше писалось у радянській історіографії. Знахідки с.Королевого за-мовчувались, бо ж вони знайдені не на території Росії, а в Ук-раїні і до того ж в її західному регіоні. Однак європейська наука не мовчала. Вона дійшла висновку про те, що Королевське місцезнаходження первісних людей не має собі рівних у межах усього євразійського континенту. Вражає масовість колекцій знайдених тут кам'яних виробів (близько 100 тисяч предметів). Глибоке вивчення результатів цих досліджень робить Короле-ве опорною пам'яткою у вивченні палеоліту Східної та Центральної Європи.
Перші сліди перебування людини на сучасній території України належать до раннього палеоліту (Киїк-Коба у Південному Криму, с. Амвросіївка у Приазов'ї, Житомир-ська стоянка тощо). У пізньому палеоліті (35—10 тис. років тому) вже була заселена вся територія сучасної України. До речі, у Закарпатті знаходився один із регіонів найдавнішої прабатьківщини людства: нещодавно у с. Корольове виявлені поселення людини сучасного типу, вік якої — близько 600 тис. років.
В епоху неоліту, у мідний та бронзовий віки триває поступовий перехід до продуктивних форм господарства — землеробства і скотарства (енеолітичні племена ямної культури, племена катакомбної та зрубної культур та ін.). Цей перехід на території сучасної України відбувся у IV— III тисячоліттях до н. е., за часів трипільської культури (назва — від с. Трипілля на Київщині). Носії цієї культури жили у досить великих населених пунктах, будували зруч-ні двоповерхові будівлі, вшановували власних богів, мали оригінальні уявлення про будову Всесвіту. Лише на Хмель-ниччині відомо близько 150 пам'яток трипільської куль-тури.
У наступні століття відбувається формування нових етнічних і культурних спільностей. Серед них можна на-звати кіммерійців (відомості про яких є у давньогрецьких і ассірійських джерелах), які жили на початку І тисячо-ліття до н. е. їх підкорили племена скіфів, котрі пересе-лилися з Амії в VII ст. до н. е. і утворили в причорномор-ських степах ранньокласове державне об'єднання — Скі-фію. Скіфи в свою чергу були витіснені сарматами.
У середині І тисячоліття, до н. е. виникають рабовлас-ницькі античні держави-поліси Північного Причорно-мор'я — Ольвія, Тіра, Херсонес Таврійський, Пантікапей, Феодосія, які були центрами землеробства, рибальства, ремесел, торгівлі.
Наприкінці І тисячоліття до н. е.— на початку І тися-чоліття н. е. лісові та лісостепові райони населяли пле-мена зарубинецької та черняхівської культур, які підтри-мували тісні контакти з сусідніми племенами і населен-ням східних провінцій Римської імперії, а в подальшому з Візантією. У III—VI ст. у Північному Причорномор'ї з'являються численні племена і народності, втягнуті у процес «великого переселення народів» (готи, гуни та ін.).
У IV—VII ст. територію Середнього Подніпров'я займає союз давньослов'янських племен, відомий під назвою ан-тів, а пізніше русів, або росів. Назва «Русь» пізніше поши-рилася на все східнослов'янське населення. Вважається, що слов'янські племена сформувалися з різних