Вступ

В різних куточках нашої планети майстри глини та вогню з незапам'ят-них часів створювали керамічні вироби, які, органічно поєднуючи утилітарні та декоративні якості, використовува-лись у повсякденному житті людини.

Століттями формувався колективний творчий досвід, самобутні національні традиції, поповнювалася скарбниця на-родного мистецтва.

З появою тиражованого фабричного виробництва утверджувалось і розвива-лось професійне мистецтво кераміки. Відносини його з традиційним гончар-ним промислом складалися по-різному. Позитивним явищем стало вивчення і творчий розвиток традицій, вдоскона-лення технології, проведення конкрет-них заходів з метою сприяння діяльності народних митців у нових суспільно-еко-номічних умовах.

Разом з тим нерідко ігнорувався дос-від минулого, виявлялося нерозуміння давніх художніх та естетичних цінностей, ішов занепад традиційних гончарних осередків.

Незважаючи на складні метаморфози у процесі розвитку, мистецтво кераміки завжди користувалося популярністю, а керамічні вироби знаходили широке застосування.

Сьогодні мистецтво кераміки розвива-ється не тільки в традиційному руслі народної творчості, його збагачує діяль-ність художників-професіоналів. Постій-ний інтерес до кераміки зумовлюється багатством пластичних, кольорових, фактурних властивостей матеріалу, мож-ливістю моделювати в ньому найрізно-манітніші форми — від ювелірно-витон-чених до монументально-декоративних. Сама природа кераміки передбачає нерозривний сплав пластики та кольору, відповідає вирішенню завдань синтезу мистецтв.

Керамічні матеріали успішно викорис-товуються для виготовлення необхідних у побуті утилітарних виробів, декора-тивних композицій для архітектур-но-просторового середовища. Однак провідним напрямом діяльності кераміс-тів в останні десятиріччя стала робота над унікальними творами станкового характеру. В даній сфері плідно працю-ють художники багатьох країн. Яскраве свідчення тому — зростаючий авторитет і популярність міжнародних конкурсів та виставок декоративної кераміки, які періодично проводяться у Фаенці (Іта-лія) та Валлорісі (Франція).

У 70—80-ті роки активно виходять на міжнародну арену радянські майст-ри-керамісти. їхні твори неодноразово називались в числі кращих, відзнача-лись спеціальними нагородами та пре-міями. Свідченням високого авторитету і визнання творчих здобутків наших художників стала виставка радянської кераміки в 1986 р. у Фаенці під час роботи чергового міжнародного конкурсу.

Розділ І Розвиток гончарства на території України

Художня спадщина української народної кераміки збе-регла нам незліченну кількість витончених форм, ба-гатство і розмаїття кольорових рішень, орнаментальних мотивів, ще сформувались і розвинулися в більш як 80 центрах. Всього на Україні на порозі нашого сто-ліття було понад 650 гончарських осередків.

Розвиткові гончарства на території нашої батьківщини сприяла наявність великих покладів різноманітних глин. Керамічне виробництво зародилося тут ще в не-олітичну епоху. Найдавніші посудини були гостродон-ними, що пояснюється відсутністю столу в побуті лю-дей того часу. Предмети ліпилися вільноруч, мали тов-сті стінки і служили для зберігання зерна, їх випалювали на полум'ї багаття. Проте, незважаючи на техніч-ну недосконалість, в них уже помітні відмінності у формах, у характері орнаментації, в загальній компо-зиції. Ці художні ознаки є передусім відображенням духовної культури окремих племен, їхніх уявлень про світ і красу.

Не зупиняючись на всіх етапах розвитку давньої кераміки, розглянемо лише декілька найважливіших періодів.

Надзвичайно цікавою сторінкою цього стародавнього мистецтва є так звана трипільська або мальована ке-раміка епохи міді (2500—2000 pp. до н. е.), поширена в лісостеповій та степовій смугах Правобережної Ук-раїни і за своїм стилем близька тогочасній кераміці берегів Егейського моря. Люди цих перших землероб-ських племен ліпили посуд вільноруч, але випалювали його) вже у спеціальних печах-горнах. Трипільській кераміці властивий чіткий художній вигляд. Горщики та інший закритий посуд має здебільшого форму, си-лует якої нагадує зрізаний ромб чи квадрат. Крім по-суду ужиткового характеру, виявлено шоломовидні та біноклевидні предмети, антропоморфні фігурки і мо-делі житла, що могли мати, певно, культове призна-чення. Надзвичайно багата й стилістично доверше-на трипільська кераміка. Жовто-рожевий горщик роз-мальовували кольоровими глинами: білою, рудою, інколи червоною, тобто тими ж глинами, якими нині користуються гончарі, називаючи їх «побілкою», «опискою», «червінкою», або «вохрою». Малюнки розміщували на верхній частині та шийці посудини. Найчастіше зустрічається орнаментальний фриз, в якому ритмічно чергуються кола, безконечники (меандри), дуги, зубці, ялинки, а також решітки. Художня культура митців виявилася в глибокому від-чутті ритму, в створенні кольорових та графічних кон-трастів, в площинній побудові розписів.

Значною своєрідністю відзначаються форми посуду племен «шнурової кераміки» (ці племена вважаються предками германців, балтів та слов'ян). Предмети прикрашені витискуванням крученого шнурка в м'які стінки кулястих амфор, келихів, кухлів, мисок, горщи-ків, друшляків для відціжування сиру.

Ліплені горщики, що своєю формою схожі на квітку тюльпана, миски з закрученими в середину вінцями, вузькогорлі посудини для рідини — корчаги залиши-ли нам скіфські племена VIII—VII століть до н. е. Особливість цієї кераміки — застосування так звано-го відновлюючого безкисневого вогню, при якому чер-воний черепок набуває сірого кольору. Цей спосіб ви-палювання виключає кольорові ефекти, тому всі при-краси були лише рельєфні (наколи, ямки, карбики) або тонові (лисковані).

Ранньослов'янське виробництво досягнуло найвищого мистецького рівня в пам'ятках черняхівської культури II—V століть н. е., поширеної в зоні лісостепу. Тут виготовляли різноманітні миски — великі й малі, інко-ли тривухі, вигадливо прикрашені глечики з високим горлом, кухлі, кубки, опуклобокі горщики з відігнути-ми вінцями, зерновики-корчаги, іноді дуже великих розмірів.

Вишукано прикрашався столовий посуд: рельєфні ва-лики, часто з накарбованими ямками і мережкою до-повнювалися лискованим орнаментом. Багато особливостей ранньослов'янської кераміки збе-реглося серед сільських гончарів на Україні до наших днів, що простежується у конструкції горнів, формах мисок.

Висока художня і технічна культура ранньослов'янських гончарів першого тисячоліття була основою для нових надбань у феодальний період. У Київській Русі виготовляли різний посуд: горщики, миски, глеки, черпаки, світильники, рукомиї, великі посудини для зберігання продуктів харчування. Гор-щики були видовжені, з широким отвором і невеликим вінчиком. Вироби, здебільшого сірого кольору, мали тонові