В керамічних матеріалах, які воло-діють винятковими і далеко ще не пов-ністю виявленими пластичними, кольо-ровими та фактурними можливостями, починає працювати нове покоління ви-пускників училища та інституту. Звер-нення до народних традицій вони поєд-нують із засвоєнням передового досвіду керамістів Прибалтики та зарубіжних країн.

Початок 60-х років — це й період докорінної реорганізації матеріально-тех-нічної бази: на Львівській експеримен-тальній кераміко-скульптурній фабриці в 1963 р. впроваджується нова техноло-гія виробництва з кам'яної маси та шамоту. Це, з одного боку, ускладнює завдання, поставлені перед керамістами, з другого — значною мірою зумовлює самобутність їх творів, відкриває нові перспективи творчого пошуку.

Свідченням зростаючої популярності мистецтва кераміки стала організація спеціальних виставок «Львівська кераміка» в 1961, 1963, 1967 і в 1972 РР. Поряд з досвідченими майстрами стар-шого покоління до участі у виставках широко залучалась студентська молодь. Зіставлення традиційного та новатор-ського підходів сприяло виникненню творчих диспутів — рушійних сил даль-шого розвитку.

3.1. Період становлення та пошуку. Провідні майстри.

Протягом 60-х років художники-керамісти створили у відповідності до специфіки технологічних процесів багато нових форм виробів та оригінальних (варіантів декору. Творчі пошуки та експерименти базувались на багатих (місцевих традиціях, що означало не тільки вивчення спадщини народної кераміки, а й інших, здавна розвинених у регіоні видів мистецтва — вишивки, ткацтва, гутного скла, різьблення на дереві, обробки металу та шкіри, образотворчого та усного фольклору.

На перших порах особливості нового стилю найяскравіше виявились у проек-туванні декоративних ваз, кашпо, набо-рів посуду, які становили основну час-тину асортименту керамічного цеху. В даному напрямі успішно працювали Б. Горбалюк, М. Гладкий, 3. Масляк, А. Соболев та ін. У виробах, виконаних у техніці майоліки, часто застосовувався прийом суцільного обливання виробу кількома кольоровими поливами. До-вільне затікання та змішування їх під час випалу дозволяло досягти тонких барвистих і тональних градацій. Най-частіше використовувалося поєднання зеленої, синьої, коричневої та жовто-охристої барв. М'які, плавні лінії силуету, узагальнені, наповнені форми сприяли виявленню специфіки даного декору. Характерними прикладами можуть слу-жити набір для молока П. Марковича (1960), набір для квасу І. Малишка (1962), набір для напоїв 3. Берези (1964) та ін. [8,17-18;2,16-19]

Дещо інша за принципом формотво-рення декоративна ваза «Гуцулка», ви-конана 3. Масляк (1965). Два широких конусовидних об'єми зливаються в при-садкуватій посудині. Декор надзвичайно простий: три тонкі лінії обводки корич-невого кольору, від яких опущені ма-ленькі зубчики з рядами дрібних білих крапочок. Орнаментальні смуги охоплю-ють горловину, тулуб та ніжку посуди-ни. Графічний рисунок декору виді-ляється на світло-коричневому матовому фоні. В даному випадку художник також досягає певного образно-асоціа-тивного звучання: за формою посудина нагадує фігуру жінки, яка ніби кру-титься в швидкому танці.

Надзвичайно проста ваза на підлогу створена Б. Горбалкжом (1968). Вели-кий, злегка розширений доверху циліндр плавно переходить у сплющений конус з невеликою вузенькою горловиною. Ваза позбавлена розпису, лише на внут-рішніх стінках проглядається темно-коричнева емаль. Зовнішня світла поверх-ня оздоблена численними горизонталь-ними рельєфними валиками, їх ритміч-ний рух, який ніби набуває прискорення у верхній частині посудини, оживляє масивний об'єм.

Поряд з традиційними виробами, які здавна формувались у процесі обертання гончарного круга, у львівських художни-ків зростаючою популярністю користуються чотиригранні посудини з квадратним чи прямокутним дном і малень-кою циліндричною горловиною, а також плоскі округлі чи овальні об'єми на одній або чотирьох ніжках. Вони нагадують традиційні вироби народних майстрів, які виконувались не тільки в кераміці, а й, наприклад, у склі чи дереві — што-фи, баклаги, плесканки, бочівки тощо. Наявність кількох рівних площин на тілі таких посудин передбачає широке вико-ристання пластичного та розписного декору. В багатьох виробах 60-х років він вирішується на основі інтерпретації архітектурних мотивів старого міста, де звичайно присутнє зображення фігури лева — символу Львова. Прикладами можуть служити тогочасні роботи 3. Берези, Я. Шеремети, В. Кондратюка, А. Бокотея, А. Курочки, М. Курочки та ін.

Багато оригінальних варіантів розпис-ного декору для керамічних посудин було створено Анатолієм та Марією Курочками, їхні твори відрізняються майстерністю графічного рисунка, до-вершеністю композиції, характерним зіставленням матової, іноді тонованої до певного відтінку поверхні кам'яної маси з легкими, вишуканими вкрапленнями кольорової емалі. Характерною в цьому плані є ваза «Гуцульська» (1968). Дещо важкуватий чотиригранний об'єм слу-жить основою для тонкого, багатого деталями розпису. На стінках посудини розташовані зображення чоловічих та жіночих постатей, кожна в орнаменталь-ному обрамленні. Сприймаються вони як серія ілюстрацій на одну тему. Контур-ний рисунок фігур доповнюється дріб-ними геометричними елементами, що групуються у певному ритмічному укла-ді, відтворюють елементи одягу, окремі атрибути, пейзаж. Виконаний білою, чорною та темно-зеленою емалями декор добре сприймається на охристо-сірій поверхні кам'яної маси.

Чотиригранний об'єм покладений в основу виробів, що входять до набору по-суду, виконаного А. Бокотеєм (1968). Центром пластичного ансамблю є висо-кий штоф. Охристо-червона матова по-верхня його зовнішніх стінок вдало поєд-нується з коричневою емаллю, що вкри-ває краї вузької горловини, ніжку, а та-кож рельєфний декор. Всі предмети ма-ють вишукані пропорційні співвідношен-ня основних форм, їх утилітарність та де-коративність сприймаються як нероз-ривне ціле.

Оригінальним формальним трактуван-ням