При відтворенні таких складних ритмічних вартостей (, . ;. В ) Ісобливо важливим елементом стає дикція, її синхронність вимови при одночасному переході на дрібні вартості. Тут має значення і зрозумілий щригентський жест і відповідна вимова голосних, їх підкреслення та инхронність виконання.

Вимовляти

Вод, пли во- дпли

Іриголосну, яка закінчує склад, необхідно віднести до наступного складу, шмовляючи коротко та твердо артикуляційне літеру "g".

Віль - но ві - льно.

ї

; Цей принцип вимови закритих складів, які закінчуються на приголосні та Іотовані, слід розповсюдити на весь твір - артикуляційне.

В "коломийках" необхідно чітко відтворювати рух дрібних нот в танцювальних ритмах, підкреслюючи їх природність ( ).

Розспів залігованих нот в цілому творі необхідно робити на голосних звуках.

Написано вимовляти

То пір та то пі - рта

Бляш ка бля - а - шка

ізниця темпів (Andante - Росо allegro), штрихів (legato - staccato, leggiero) зимагають різного підходу до проблем дикції та артикуляції, до звукоутворення.

Дикція (від лат. dictio - вимова) - це манера вимови слова. Синтез слова та музика вимагає від хористів роботи над двома текстами - над поетичним, так і над Зичним.

Про співпадання музичного та поетичного тексту, про логічні наголоси вже

згадувалось. Звернемось тепер до вимови окремих складів та. характеру звуковидобування.

Всі голосні звуки : "а, о, е" слід виконувати в академічному стилі, однотипово, близько до літери "о". Великої уваги вимагає одночасне виконання приголосних в кінці слова: "наш", "вод", "пір".

Вимову приголосної "р" (то-пір) необхідно перебільшувати, а "свистячі" та "шиплячі" приголосні - приховувати ("с, з, ш" - наш - зверха, з бору) виконання.

В штриху legato, атака звуку - м'яка, (формоутворення звуків - обережне, розспівне.

Складність буде спостерігатись при співі "Коломийки", (в швидкому темпі). Тому виникає необхідність працювати над чіткою артикуляцією, вимовляючи підкреслено приголосні звуки при чіткій, синхронній роботі вуст.

Штрих виконання - відривчасто, тому артикуляція "коломийки" - чітко підкреслена.

Інтонаційна стійкість і стрункість.

Інтонаційна стійкість і стрункість у поєднанні з вокальною майстерністю -основні навики хорового співу.

Інтервали в мелодіях пов'язані з певними ладовими закономірностями, зі співвідношенням стійких та нестійких звуків.

Основою строю хору є інтонування інтервалів (горизонтальний стрій) та акордів (вертикальний стрій).

Наспівність "Maestoso" (заспів) характеризується м"якістю інтонаційних переходів від звуку до звуку.

Поступовість мелодичного руху створює єдність, однотиповість вокальної позиції, тональні устої базуються на звучанні довгих вартостей ( ) або ( ) на стійких ступенях t, D.

Сполучаючи з активною, з-за тактовою квартою, розспівом D (мі, соль#, сі, ре) вони створюють різноманітні вокальні позиції, охоплюючи діапазон октави.

В "Коломийці" - інтерваліка партій двох видів - скачкоподібна - з елементами "танцювальної інтерваліки" - кварти, квінти, секунди, які переміщуються остинатними, однотиповими інтонаціями флейти (ля, мі, мі, мі) -сопрано, тенор.

Альтова та басова партія - остинатно-мелодична (з окремими квартами), чим буде виникати проблема притуплення інтонації на звуках, які весь час повторюються, особливо на звуках тоніки.

Тому тут необхідна робота над інтонацією в повільному темпі, привертаючи увагу супроводжуючих партій до інтонаційного строю, сопрано при співі звуку "мі II", активно відтворюючи попередній інтервал - квінту, а звук "мі" - відтворювати "гостро".

Серед чистих інтервалів, які вимагають стійкого інтонування є кварти, квінти, октави.

Серед складних інтервалів по способу інтонування є секунди, терції, сексти. В малих інтервалах основний звук інтонується стійко, а звук, який утворює інтервал - низько (висхідний), або високо (низхідний).

Великі інтервали вимагають стійкого виконання основного та високого

висхідного або низько - низхідного.

В зв'язку з особливостями мінорного ладу (мажор, лад тільки в III куплеті) та частина "коломийки", більшість інтервалів - чисті та малі.

При сполученні окремих інтервалів в горизонтальному строї утворюється звучання зменшеного тризвуку, або D7.

Основою вертикального строю є звучання акордів при об'єднанні партій в звучання хору.

Інтонуються акорди - по принципу інтонування інтервалів.

Основний (квінта) - стійко, терція, септіма - високо, або низько, в залежності від природи інтервалу.

Допомогою при ліквідації інтонаційних помилок повинен бути постійний слуховий контроль диригента та хору, хористи повинні прислухатись як до своєї інтонації в партії, так і до інстр. ансамблю в усьому хорі.

Робота над чистотою інтонації повинна здійснюватись в повільному темпі з поясненням аналізу інтонаційних труднощів та шляхів їх подолання.

Акомпанемент хорового твору повністю дублює хорову партитуру, тому він буде підтримкою інтонаційного строю, але звучати тихіше, ніж звучання хору.

Він, як і багато обробок Лисенка, відіграє значення підтримуючого, підсилюючого засобу музично-художньої виразності.

План художнього виконання твору.

Твір "Верховино - ти світку наш" побудований на співставленні двох контрастних побудов пісенного та танцювального жанру.

Співставлення контрастів веде за собою і різноманітність багатьох засобів музичної виразності, про що свідчив попередній виклад музично-теоретичного аналізу.

Ми торкнемося питання темпу та відтворення його при виконанні твору, проаналізуємо повільні частини:

І частина 1 куплета (Andante mesto) - сумно, не поспішаючи.

С Заспів куплету має характер гімну урочистого, наспівного. Штрих "tenuto" (глибоко ten. > ). Штрих виконання legato на окремих акордах написано tenuto (глибоко).

III та VII такти, вимагає незначного уповільнювання темпу на цих акордах, що дає змогу підкреслити: логічний наголос в слові, який припадає хоч і на

слабку III долю, але є кульмінаційно-інтонаційною вершиною фраз.

V

J

В кінці періоду ("весело" т.8) аналогічна фраза з деяким сповільненням. Частина "Andante" (II к. - канон) - по темпу та характеру може бути виконано в дещо іншому характері,