Так вбивали нашу славу.

Уже в подальші часи стовпи було викопано, на їх місці посаджено липи, а пам’ять про полеглих цинічно і нахабно викорінювали з свідомості суспільства. Так і росли ми без своєї історії, позабувши, хто ми, чиїх батьків діти.

І лише тепер, по довгих роках манкурства, з’явився вінок і на нинішній вулиці Страчених. А скільки тих вінків потрібно поставити!

У Калуші, Солотвині, Богородчанах, Боднарові, Бабині-Зарічному...

Гестапо намагалось будь-що знищити націоналістичний рух опору, який очолив ОУН-УПА. Членів ОУН розстрілювали і в тюрмах, без суду “вбивали заручників”.

В 1944 р. навесні у Великодну П’ятницю німецькі фашисти біля Боднарова в селі Бабині-Зарічному зробили екзекуцію. Розстріляли всіх мужчин віком до 50 років і запалили все село. Синє погідне небо вкрилось чорною хмарою диму... догоряючі сніпки з солом’яних стріх високо неслися над селом Боднаровом. В той час в селі біля самого полудня лютували фашисти. З гори села Боднарова гестапівці з автоматами в руках сунулися лавою з хати в хату, зганяючи всіх людей на майдан коло церкви.

Зігнали сотні молодих і старших віком людей... На гостинці біля церкви фашисти розложили кулемети і тримали людей як “заручників”.

Падає наказ: “якщо появиться в селі хоч один постріл – всіх розстріляємо”. Чекали більше двох годин. Пострілу в селі ніякого не було, але смертельна тривога ще більше огортала людей.

Другий наказ: “Жінки з дітьми стати на право, чоловіки – на ліво”. Почався страшний стогін і плач. Всі повклякали під церквою і молилися, прощаючись із земним життям. Втихомирили...

Третій наказ: “Жінок з дітьми відправити додому, чоловіків направити на ремонт гостинця”.

Всевишній Господь вислухав благання і молитви, відвернув страшну трагедію і врятував життя людей.

По всій Галичині розпочався жахливий кривавий терор. Скрізь провадились масові розстріли мирного населення, зокрема єврейської національності українського опору, полонених.

На території України було знищено близько 3 мільйонів 200 тисяч мирних жителів. Тут виявлено майже 300 місць масових страт населення, 180 концтаборів смерті, 50 гетто. До Німеччини вивезено близько 2 мільйонів 250 тисяч чоловік.

Визволення Івано-Франківщини від фашистських окупантів почалося з березня 1944 року. 13 березня розпочався наступ військ світської армії.

27 липня 1944 року Станіслав було звільнене від німецьких загарбників.

За роки війни Україна зазнала величезних втрат і збитків. Більше 5 мільйонів українців загинули, майже половина промислових підприємств було зруйновано. Страшних втрат зазнали пам’ятки культури.

VI. Радянський період.

1944-1990 рр.

Після війни відновивши свою владу в Україні, більшовики ще настирніше взялися за знищення національного життя України. Переслідування зазнала інтелігенція. Українська Греко-Католицька Церква (1946) була приєднана до російської Православної Церкви, а священиків вивезли до Сибіру.

Провадились масові репресії і почали здійснювати русифікацію та совєтизацію економічного і культурно-громадського життя.

Поступово господарство відбудовувалося. Оновлюються селища і села Прикарпаття.

В селі Боднарові збудований льонозавод Калузького комбінату (директор В. Власик), в якому працює понад 200 робітників. Утворений Калузький звірорадгосп (директор П. Лаврик). Побудовано для робітників заводу житлові будинки (???). Реконструйовано збудований ще до війни будинок, в якому утворено 10-річну школу. Директором школи став Василь Бойчук. Побудовано будинок під сільраду і пошту. Почав працювати новозбудований клуб.

Народ був зайнятий працею і чекав якихось суттєвих перемін на краще та марно. Настала колективізація.

В Боднарові (рішення Галицької районної ради №48 від 17 линя 1950 р.) засновано колгосп. Люди свідомі рабської праці у колгоспах чинили шалений опір проти його заснування. Настали утиски, переслідування і арешти. Почали вивозити селян в Сибір. Не обминули село Бондарів. На заваді здійснення їх сатанинських планів переселення галичан до Сибіру стала героїчна боротьба ОУН-УПА.

Після смерті кривавого вождя Сталіна зміцнювалася комуністична імперія зла – Совєтський Союз, і народний добробут не стільки реально зростав, як був штучно вдаваний.

Промисловість не могла забезпечити потреб в одязі, взутті, меблях, інших товарах. Торгівля не розвивалась.

В Боднарові був тільки один сільський магазин. По містах створювалися великі черги за продовольчими товарами, зокрема за хлібом. Основні товари держава закуповувала за кордоном, на гроші, виручені від продажу зброї та природних копалин.

У важкому стані були колгоспи. Колгоспне сільське господарство не могло прогодувати людей, велика частина збіжжя закуповувалася за кордоном, найбільше у США.

Москва намагаючись знищити до кінця окремішність і самобутність України, злити український народ разом з іншими народами комуністичної імперії в єдиний “радянський народ” з єдиною, російською мовою. Швидко зростала кількість російських шкіл на Україні, русифікувалася освіта, наука, преса тощо.

Знайшлося чимало українців серед партійного керівництва, яке запопадливо допомагало Москві в цьому...

VII. Україна йде до волі.

Найбільш кричуще криза політики совєтської імперії проявилась з катастрофічним вибухом на Чорнобильській атомній станції. Певний час від України і усього світу компартійне керівництво приховувало жахливу правду про цю страшну катастрофу. Люди не вірили їхнім запевненням, що нічого страшного не сталося, ширилися панічні чутки. Від радіації постраждала значна частина України та сусідніх країн.

Комуністична система доживала останні свої роки. Партія під тиском знизу змушена була дозволити засновувати незалежні газети, випустити з в’язниць більшість політичних в’язнів, санкціонувати перші мітинги і демонстрації.

У цей час з’являються нові українські організації, які почали боротися за звільнення України, за створення і розбудову незалежної української держави з власною національно армією, власними грошима. Спочатку виникло Товариство української мови ім. Тараса Шевченка (ТУМ), Українська Гельсінська Спілка, потім Народний Рух України (НРУ), УХДП “Меморіал”, різні партії національно-демократичного характеру.

Щораз більше по містах і селах Прикарпаття створюються нові організації.

В селі Боднарові вкінці