1989 р. з’явилися осередки Товариства української мови ім. Тараса Шевченка “Просвіта” (голова Іван Бережницький) та Народний Рух України (голова Микола Куцела).
Уже простелюється шлях до нашого духовного і національного Відродження. Повстають пам’ятники, обеліски, будуються храми. Коштом громади села Боднарова збудований пам’ятник Тарасу Шевченку. Відкриття пам’ятника Кобзареві відбулося 9 березня 1990 року.
Пам’ятник Тарасу Шевченку освятив парох села Боднарова отець Ярослав Підлуський. На відкриття пам’ятника були представники з Івано-Франківська від обласного Товариства української мови ім. Тараса Шевченка “Просвіта” Петро Арсенич і Володимир Топольницький. Від обласної організації історико-просвітницького товариства “Меморіал” – Володимир Вербовий. Участь у відкриттю пам’ятника брала численна громада села, гості з довколишніх сіл, міста Івано-Франківська і Калуша. Майоріли національні синьо-жовті прапори. Співав місцевий хор. Були декламації і виступи.
Багато сліз, страждань принесла війна: гинули люди, горіли села, палала земля... Згоріли дощенту в селі 1944 р. також дерев’яна церква й дзвіниця. А в церкві Введення Пречистої Діви Марії, збудованій у 1852 році молились три покоління боднарівців.
Десятиліттями мріяли у Боднарові віруючі Української греко-католицької церкви спорудити новий Божий храм.
Уже в перші післявоєнні роки (1944 р.) громада хотіла побудувати новий храм. Вже й лісоматеріал частково був завезений, але сили войовничого, безбожного атеїзму й думати не дали про його зведення.
Пройшли роки... Простелився шлях до нашого національного і духовного Відродження. І не забулась дорога до храму Божого.
В кінці 1989 року виготовлено проект на будівництво церкви, авторами якого стали лауреати Державної премії України архітектори Леонід Попиченко і Григорій Будзик.
Будівництво храму та інтер’єру ведеться під безпосереднім керівництвом Григорія Будзика, який прагне вкласти свій довголітній архітектурний досвід у будівництво церкви. На його рахунку це перша із п’яти подібних споруд, що будуються ним в селах області.
Громада села вибрала поміж себе церковну двадцятку (голова Ярослав Туз, потім Петро Ліщинський), на плечі якої лягла координація зусиль парохіян та чимало іншої праці.
В березні 1990 року виконано земельні роботи. Наріжний камінь освятив 2 червня парох Боднарова отець Ярослав Підлуський.
Ще до будівництва храму були зібрані перші грошові лепти. Громада села продовжує жертвувати гроші. На будівництво церкви виділила матеріальну допомогу сільська Рада (голова Микола Куцела). Внесли свою пайку Калузький звірорадгосп (директор Петро Лаврик) і Калуський льонозавод (директор Віталій Власик), що також допомагають матеріалами і технікою.
Отож стражденна наша Церква воскресає до нового життя.
Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженнійший Мирослав, кардинал Любачівський, перебуваючи на Прикарпатті, освятив Божий храм, що будується.
Важку ношу взяли на себе громада, що взялася побудувати церкву (розміром 32 м на 22 м і висотою 38 м) у дуже короткий час. Але їм в цьому допомагає злагода і єдність.
Через рік виросли стіни. Поставили дерев’яний каркас, бляхою накрили дах і бані.
Немалу допомогу в будівництві церкви надають осередки Товариства української мови ім. Тараса Шевченка “Просвіта” (голова Іван Бережницький) та Народного Руху України (голова Микола Куцела).
Поряд з церквою почалось уже й будівництво дзвіниці, яка в плані нагадує хрест розміром 10 м на 10 м. В планувальній частині раціонально використана площа першого поверху, в якій передбачено невеликий зал, де будуть проводитись з учнями школи уроки Закону Божого.
З великими труднощами громада села придбала дзвони. Старожили пам’ятають, що колись майстри співучих дзвонів були в Калуші (брати Фельчинські). Нині хто знає, де шукати таких майстрів. І добре було б у час нашого Ренесансу одному з промислових підприємств області взятися за створення цеху для відливання дзвонів.
Минають роки. Відходять із життя, люди, а нетлінними залишаються тільки святині, в які наш український народ вкладає свої сущі прагнення.
Побудована церква Введення Пречистої Діви Марії посвячена 24 липня 1994 року. Мальована в 1999-2000 рр. під керівництвом... Іконостас виготовили майстри...
Першу Архієрейську Службу Божу відправляв Єпископ-Ординарій Івано-Франківський Кир Софрон Дмитерко ЧСВВ з участю багатьох священиків, в т. ч., мі трата оця-канцлера Івано-Франківської Єпархії Андрія Романа Кияка, мі трата отця-декона Калуського Михайла Бігуна, мі трата настоятеля Івано-Франківського Кафедрального собору отця Миколи Сім кайла, пароха Боднарова отця Ярослава Підлуського, ряду інших отців.
Посвячення Боднарівської церкви збіглося з однією радісною подією – завершення у селі Святої Місії, яку проводив отець-місіонар з Бразилії Августин Діткун. На цю пам’ятку коло храму встановлено місійні хрести.
Вперше через 50 років задзвонили церковні дзвони. Вони кликатимуть до храму Божого всіх дорослих і дітей молитися за живих і мертвих і просити Всевишнього словами церковного гімну “Боже Великий, єдиний, нам Україну храни”.
Цей Божий храм громада села побудувала власними руками (для себе, своїх дітей і прийдешніх поколінь). Їм в цьому допомогли відданість Богові, нашій Українській Греко-Католицькій Церкві, єдність і злагода. Ми повинні вклонитися нашим батькам, що прищепили нам любов до Бога і передали цю відданість до нашої Церкви. Сподіваємось, що парох церкви отець Ярослав Підлуський примножить в серцях односельців засади християнської любові.
Року Божого 1994 липня 24 почалось життя нового Божого храму Введення Пречистої Діви Марії. Цей день ввійде в історію церкви села. Отець-декан Калуський Мисаїл Бігун, парох церкви отець Ярослав склали щиру подяку всім людям, що брали участь в будівництві величавого храму в селі Боднарові.
В 1990 р. при підтримці нових українських організацій (ТУМ, НРУ та інших) на виборах до Верховної Ради були обрані депутати, які почали поборювати комуністичні ідеали. Вже на 1-ій сесії Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів від 10 квітня 1990 року було прийнято рішення “Про встановлення