До проблеми індоєвропейської прабатьківщини - археолог В. М. Даниленко теж припускає, що певна частина Малої Азії могла бути стар...

Реферат - До проблеми індоєвропейської прабатьківщини

археолог В. М. Даниленко теж припускає, що певна частина Малої Азії могла бути стародавньою територією перебування індоєвропейців. В. О. Саф-ронов простежує генетичний зв'язок неолітичних племен Балкан і По-дунав'я (середня індоєвропейська прабатьківщина, сер. Vl-кінець IV тис. до н.е.). Індоєвропейську прабатьківщину В. Сафронов визначив на основі археологічних досліджень регіону, що охоплює територію сучасної Угорщини, Чехії, Словаччини, Австрії, Югославії. Зі своєї пізньої прабатьківщини індоєвропейці почали розселюватися по всій території Європи. Але теорія В. Сафронова має ряд недоліків. Так, ще не доведено аргументовано походження племен, що прийшли в Україну з Заходу, з якими автор пов'язує індоєвропейців, а племена культур шнурової кераміки, що представляються індоєвропейцями, почали розселюватися не з Центральної Європи, як стверджує автор, а з Півдня України. Отже, на сучасному рівні розвитку історичної науки локалізація прабатьківщини індоєвропейців конкретно не визначена. Але на основі лінгвістичних та археологічних джерел можна стверджувати, що індоєвропейські племена знаходилися в степах України. З цього приводу викликає інтерес історія племен, пам'ятки яких мають назву "ямна культура" або "ямна культурно-історична область". Вивчення цієї унікальної культури почалося в кінці XIX ст., але до цього часу в її історії є ще ряд "білих плям". Культура отримала свою умовну назву від поховального обряду племен: своїх небіжчиків вони хоронили в простих ґрунтових ямах під курганними насипами. Доречі, з їх приходом поширився курганний поховальний обряд в Україні. Унікальність культури характеризується рядом рис. По-перше, скотарські племена культури заселили величезну територію від Уралу до Дунаю. В степи України вони прийшли в першій половині III тис. до н.е. і жили тут до XIX ст. до н.е. По-друге, специфічні релігійні уявлення, що виражаються у насипані курганів над похованими сородичами, тіла яких посипали червоною вохрою, котра символізувала вогонь або кров. На сьогодні тільки в Україні відомо близько 10 тис. підкурганних поховань ямної культури2. Доречі, обряд насипання курганів в Україні зберігся і в наступні тисячоліття, перейняли його і слов'яни. По-третє, винахід колеса надав їм можливість розселитися на величезних просторах. Нині відомо біля 100 знахідок дерев'яних коліс та деталей возів, що збереглися в курганних похованнях3. Вози тягнули бики. Зображення їх упряжок є на плитах "Кам'яної Могили"4. Перше орне знаряддя Східної Європи, - дерев'яне рало, - теж знайдене в кургані ямної культури5. В Нижньому Подніпров'ї пришельці зробили дуже важливе запозичення у місцевого населення - прирученого коня, використання якого полегшувало випасання великих стад худоби. Місцеві племена середньостогівської культури (назва походить від урочища Середній Стіг на Дніпрі) перші в Євразії приручили дикого коня і пристосували його до верхової їзди6. У племен середньостогівської та ямної культур конярство набрало небачених для тієї епохи розмірів. Про використання верхового коня свідчать знахідки в курганах деталей вуздечки - дерев'яних та кістяних псаліїв7, а про його культ - кам'яні скіпетри у вигляді стилізованих кінських голів, розповсюджених на території від Північного Кавказу до Румунії8. З запозиченням верхового коня мобільність "ямників" набагато покращалася. Поява вершництва в українських степах зіграла таку велику роль в економіці та історії степових племен, що археологи В. Даниленко і М. Шмаглій назвали його "поворотним моментом в історії енеолітичного населення Південної Європи"9.

Скотарство було основною галуззю господарства племен ямної культури, а знахідки на їх пам'ятках рогових мотик, дерев'яного рала, кам'яних зернотерок свідчать про заняття населення землеробством. Володіння цими двома основними способами ведення господарства пояснює пристосованість їх до різних природних умов територій, на яких вони розселилися. В курганних похованнях "ямників" знайдені мідні та бронзові вироби, переважно бойові ножі10. На пізньому етапі свого розвитку племена ямної культури починають тіснити своїх сусідів - менш войовничих землеробів, проникають в межі Лісостепу і у своєму русі на північ по Подніпров'ю вони досягли рубежу Києва. В короткій характеристиці культури слід згадати зв'язки її з землеробськими племенами трипільської культури, про що свідчать знахідки посуду та інших виробів, якими вони обмінювалися, на пам'ятках обох культур. В результаті взаємодії культур утворилася дещо відмінна культурна спільність т.зв. усатівського типу (від населенного пункту Усато-ве) переважно на території Одеської обл. і Молдови. Виходячи з цієї характеристики, можна зробити висновок, що ямна культура являється тим підґрунтям, на якому виросла і розвинулась індоєвропейська мовна спільність. На користь такої гіпотези чи припущення є ряд аргументів. По-перше, відносно єдина культура племен на величезній території. Звичайно, абсолютно єдиною вона не могла бути, відмінності між великими регіонами масиву культури пояснюються рядом причин. Зокрема у Поволжі племена ямної культури займалися лише скотарством, на бідних травою пасовищах переважала лише дрібна рогата худоба, а в степах України у їх стаді переважала велика рогата худоба, коні. Тут вони займалися ще й землеробством. Основні відмінності між регіонами залежали переважно від того, з яким етносом змішувалися "ямники", в якій мірі відбувалися процеси при цьому, в якій мірі вони засвоювали культуру туземців. Все ж основні риси духовної культури племен на величезній території залишались єдиними, наприклад, курганний поховальний обряд. В цьому унікільність ямної культури. Маючи такі передові на той час засоби пересування, як вози на колесах та верхових коней, племена ямної культури та їх нащадки мали змогу розселитися на величезній території і стати предками багатьох народів Євразії. Над своїми сусідами вони мали перевагу у військовій справі, застосовуючи для цього як верхового коня, так і запряженого в бойову колісницю. Такі

Сторінки: 1 2 3