Іудейське царство проіснувало до 586 р. до н.е. і було завойоване Вавилонією. Був зруйнований перший Храм. Євреїв погнали до Месопотамії. Але в 538 р. до н.е. перський цар Кир дозволив євреям повернутися в Ерец Ісраель (Землю Ізраїлю). Другий Храм був відбудований до 515 р. до н.е.

У 332 р. Палестину завойовує Олександр Македонський. Палестина потрапляє під владу елліністичних монархій.

У 167 р. до н.е. цар Антіох ІV Єпіфан починає релігійні переслідування євреїв-іудеїв. У відповідь спалахнуло повстання під керівництвом Єгуди Хасмонея, відомого під ім'ям Маккавей (Маккаби) і його чотирьох братів. Це повстання назване повстанням Маккавеїв, призвело до звільнення Ерец Ісраель з-під влади чужоземців і утворенню незалежної держави Хасмонеїв.

Однак у 63 р. до н.е. Хасмонейське царство пало під натиском Рима. У 66 р. н.е. спалахнуло повстання, назване Іудейською війною. У 70 р. повстання було подавлено, Римській армії вдалося взяти Єрусалим і зруйнувати Другий Храм.

У 132 р. піднялося велике повстання під керівництвом Бар-Кохби, якого один з найбільших законовчителів іудаїзму рабби (тобто "вчитель") Акива проголосив Месією. Повстання було жорстоко подавлене 135 р. Після поразки повстання Бар-Кохби центр єврейського життя переміщено за межі Ерец Ісраель майже на 2000 років. За цей час Земля Ізраїлю пережила панування Римських імператорів, Візантії, Арабських халіфів, Османської Імперії.

Наприкінці XІ ст. почалося повернення євреїв на святу землю.

У 1882 р. було засновано перше єврейське поселення на Землі Ізраїлю після 2000 років вигнання - Петах - Тиква.

У 1917 р. Палестина перейшла під мандат Великобританії.

29 листопада 1947 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення розділити територію Палестини на єврейську й арабську державу.

15 травня 1948 р. була проголошена незалежність нової держави. Першим прем'єр-міністром Ізраїлю став Давид Бен-Гуріон (у цей день святкують День Незалежності Ізраїлю). Наступного дня армії п'яти арабських держав вторглись на територію Ізраїлю. Незважаючи на кількісну перевагу арабських військ і відсутність в Ізраїля регулярної армії, Ізраїлю удалося відстояти свою незалежність і взяти під свій контроль частину територій сусідніх держав.

У 1949р . було укладене перемир'я між Ізраїлем і арабськими державами, які, незважаючи на це , продовжували агресивну політику стосовно Ізраїлю і підтримували терористичні вилазки зі своїх територій.

У 1956 р. Єгипет націоналізує Суецький канал, ще раніше закриває його для ізраїльських кораблів. Ізраїль за підтримкою Великобританії і Франції починає військову кампанію (Синайська кампанія). У тому ж році Ізраїль відводить свої війська із Синайського півострова. Прохід по Суецу для ізраїльських кораблів відкрито, а диверсії єгипетської терористичної організації "федаюн" припиняються.

У 1967 на територіях Йорданії, Сирії, Єгипту концентруються величезні армії, у тому числі підрозділи з Іраку. Президент Єгипту вимагає відводу миротворчих сил ООН із Синайського півострова і закриває Тиранську протоку для Ізраїлю, фактично почавши агресивні дії. Ізраїль уживає відповідних заходів - 5 червня починається Шестиденна війна. Незважаючи на значну перевагу арабських країн у живій силі і техніці, Ізраїль протягом 6 днів перемагає армії ворога.

У 1973 році Ізраїль веде війну з Єгиптом - війна Судного дня - яка призвела до встановлення контролю Ізраїлю над Синайським півостровом.

У 1979 році в Кемп-Девіді (США) був укладений мирний договір між Ізраїлем і Єгиптом, за який прем'єр-міністр Ізраїлю М. Бегин одержав Нобелівську премію миру.

У 1987 починається повстання палестинців на контрольованих Ізраїлем територіях, що супроводжуються терактами проти мирного населення.

У 1995 в Осло підписують угоди між Ізраїлем і Палестиною. Прем'єр- міністр Ізраїлю Іцхак Рабин стає Нобелівським лауреатом миру.

У 1995 р. Іцхак Рабин був убитий єврейським терористом.

З 2000 р. почались нові хвилі терору.  

День незалежності. 15 травня.

ЄВРЕЇ В УКРАЇНІ

ПОСОЛЬСТВО ДЕРЖАВИ IЗРАЇЛЬ
01133, Ки›в, бульв. Лесi Українки, 34
(044) 294 6639, 295 6216

ІСТОРІЯ РОЗСЕЛЕННЯ

Єврейська спільнота України належить до найстарших і найбільш багатих у культурному сенсі єврейських громад світу. Впродовж тисячолітньої історії саме звідси виходили істотні імпульси для розвитку єврейської релігії і культури. Скажімо, історія хасидизму чи сіонізму немислима без вкладу українських євреїв.

Уже Агрипа I, цар з династії Іродіадів, що відновив державність Юдеї, на початку 40-х років н. е. у своєму листі до Гая Калігули згадує про єврейські колонії на терені Таврії, сучасної України. Ще у 860 році на цій же землі автор слов'янської абетки візантійський монах Кирило читав документи, написані єврейськими буквами на мові, граматична основа якої була мова русичів. На початку Х століття в Україні-Русі були розселені кілька слов ' яномовних єврейських груп, в основному в Києві, що жили етнорелігійними громадами – кенаанимами.

Масове переселення ашкеназі (європейських євреїв) в Україну відбулося через Польщу з Західної Європи, коли Польща захопила Західну та Правобережну Україну. Процес переселення тривав майже 4 століття, з XV по XVIII і мав кілька етапів. У 1804 році царський уряд розширив права єврейства, скасувавши, зокрема, закон Польського сейму 1778 року, який забороняв євреям займатися торгівлею та ремісництвом. Відтоді вони дістали таку можливість і були зараховані до станів купців, міщан а згодом і землевласників.

Наслідком такого законодавства стало утворення великих єврейських громад