Українське єврейство мало ряд рис, які вирізняли його серед єврейства середньовіччя та країн Східної Європи XIX ст. Сюди належить велика щільність розселення, коли в містечках євреї дуже часто становили половину, а то й переважну частину населення; більш тісні контакти з народом-господарем землі, вміння контактувати, в тому числі з духівництвом і вченими. Українці, з свого боку, сприймали євреїв як природних представників певних занять, і козацтво не раз вимагало від царського уряду дозволити перебування євреїв в Україні заради збереження торгівлі.

Українське єврейство, яке становило часом до третини усіх євреїв світу, дуже часто, особливо впродовж XVIII та XIX століть, успішно конкурувало з польським, литовським і білоруським єврейством. Зокрема це стосується ф ормування в Україні «протосіонізму», створення нової єврейської літератури, участі у формуванні Держави Ізраїль.

Водночас євреї (зокрема ті, що приймали християнство, але зберігали на основі соціального успадкування риси єврейської цивілізації) зробили чималий внесок у культуру і промисловість України. Деякі з них були діячами українського революційно-визвольного руху (наприкінці XIX ст. Мойсей Гехтер, Сергій Марлах (Рабомен), на початку ХХ ст. – євреї-члени Центральної Ради УНР, бійці «жидівського куреня» ЗУНР), Володимир Жаботинський дав неперевершений і понині актуальний аналіз єврейсько-українських взаємин, стану української національної свідомості.

Культура українського єврейства мала авторитет в Європі ще в середньовіччі. Зокрема, в XII ст. єврейські вчені з Англії консультувалися з мудрецями із Чернігова, а в XV ст. серед євреїв навіть був поширений вислів: «З Києва йде світло Тори (Закону)».

Наприкінці XVII на початку ХХ ст. в Україні виник хасидизм, вчення якого перенесло вагу святості на щирі молитовні контакти з Богом на зміну постійному глибокому вивченню подробиць вчення Тори – з розуму до серця і наголошувало на тому, що обов'язок єврея завжди відчувати себе щасливим, «щоб не сталося – все на краще». Довший час хасидизм не сприймали на інших територіях, але згодом він охопив значну частину єврейства.

З появою хасидизму і центр єврейської «святої праці» книгодрукування – опинився в Україні. Спочатку Жовква, а згодом Львів стали постачальниками релігійних видань для всієї східної і південної Європи аж до 1939 р. На Поділлі та Волині наприкінці XVIII – в першій половині XIX ст. почергово діяло 33 єврейські друкарні, було створено і видано десятки хасидських книг, у яких, до речі, містяться посилання і на народну мудрість «мужиків» (українців). Згодом тут робила певні кроки і єврейська історична наука, спочатку на сторінках «Киевской старины», а тоді у працях Єврейської історико-археографічної комісії – вже в УРСР у двадцяті роки XX ст. Тут, зокрема в Одесі, в середині XIX і на початку XX ст. сформувалися перші в Росії єврейські періодичні видання і видавництва («Разсвет». «Сіон»). Тут формувалися і різні варіанти єврейської світської освіти.

СЬОГОДЕННЯ

Євреї складають менше 1% населення України - близько 480 тисяч чоловік, - але їхня культурна вага дуже значна. За останні кілька років єврейський рух в Україні став впливовою суспільною силою. У майже 100 містах України створено близько 300 єврейських організацій та громад, діє понад 70 синагог. З'явилися культурні та просвітницькі центри, клуби, недільні та загальноосвітні школи, дитячі табори тощо

МОЖЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Сьогодні в Україні діють єврейські дитячі садки, школи, вузи. Соломонів університет, відкритий університет „Ізраїль”.

ЮДАЇЗМ В УКРАЇНІ

На території сучасної України юдаїзм з'явився у ІХ ст., коли його прийняли тюрки-хазари. Тоді ж сюди прибули і караїми, релігія яких є різновидом юдаїзму. Пізніше, у середньовіччі, євреї потрапляли в Україну (що перебувала у складі Речі Посполитої) через Західну Європу, зокрема Німеччину, де на основі івриту та німецької склалася їх друга мова – ідиш . Згодом, зайнявши більшість України та Білорусі, Російська імперія дозволила їм проживати лише на цих землях, у т. зв. „смузі осілості”. У Галичині євреї вперше згадуються 1030 року. 3 2-ї пол. XIV ст. вони перебували під опікою польських королів i магнатства. Дуже значним було єврейське населення Галичини та Буковини у складі Австро-Угорської імперії, складаючи бл. 5% світового єврейства.

Значно поширений в Україні хасидизм – релігійний рух, що виник на її землях. Заснував його рабин Ісраель бен Елізер (бл. 1700-1760) з Галичини, знаний як Баал-Шем-Тов („власник доброго імені”), скорочено – Бешт. Іншим засновником хасидизму був рабин Нахман з Брацлава (1772-1810), внук Бешта. Хасидизм навчає, яким чином кожен єврей може служити Всевишньому. Одна з базових тез: прості звичайні євреї, через непорочність у Служінні, вивчення Внутрішньої Тори та зв'язок з праведниками можуть досягти правдивої близькості з Творцем. Саме слово хасид означає „благочестивий”. У наші дні в м. Умані на Черкащині споруджується грандіозний меморіал Рабі Нахмазі синагогою на 5 тисяч осіб, яка має стати найбільшою у світі.

Хасидський рух має чимало відгалужень, засновники багатьох з них також проживали чи походять з України, наприклад, засновником Сквирського напряму був рабин Нахум з Чорнобиля, Вижницького – рабин з Косова. Одним з відгалужень хасидизму є Хабад-Любавич – філософія, рух та організація водночас. – це абревіатура назв трьох перших сфірот (структур): Хохма (мудрість), Біна (розуміння), Даат (знання), що дала назву заснованому раббі Шнеуром-Залманом з Ляд (1745-1812) напрямку в хасидизмі, де уявлення про ці сфірот посідають особливе місце. Друга частина назви походить від поліського містечка, де протягом століття перебував центр цього руху.

ЮДАЇКА В УКРАЇНІ

У міжвоєнний період (1918-1939) почали закладатися підвалини української юдаїки. Першим науково-дослідним закладом на українських землях, який спеціалізувався на