Реферат - Феномен України з точки зору процесу словотворення
19

лише один знак з цього ряду - державну емблему старокняжого Києва. Ця емблема (за браком ширшої інформації хибно оцінена Карамзіним як родовий знак Рюриковичів) справді дещо нагадує три зубці на спільній основі, однак зображає вона не три зуби, а трия-зикс полум'я давньоарійського (як і давньослов'янського) бога Огня (Arm), яке, в свою чергу, символізує Святу Трійцю космічних енергій, організований простір. Дерево Життя. Утвердженню підміненого терміну сприяло тс, що з поширенням християнства на слов'янських землях все більшого значення серед образів Святої Трійці' почало набувати її християнське, антропоморфне трактування (Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий). Оскільки російська мова сформувалася у християнські часи (1) - Половина слів російської мови взята з цсрковно-слов'янської мови, поширюваної разом з християнським ученням (Див. дослідження Шахматова та інших мовознавців). (1), то для Карамзіна та інших російськомовних вчених слово "трійця" ("троица") пов'язувалось виключно з християнською Трійцею(2) - Цс фіксують російські словники. Див., наприклад, Ожегов С.И. Словарь русского языка, М., 1953, с.750.) . Зрозуміло, що їм і на думку не спадало назвати цим словом якийсь загадковий для них дохристиянський "варварський" знак. Карамзін, не маючи до цього чужого знаку особливої поваги, назвав його псршим-ліпшим словом, що спало на думку. Учні й послідовники Карамзіна підхопили й популяризували ка-рамзінський термін у російській історичній літературі, вважаючи його слушним. Цс й, справді, для російської мови було збагаченням термінології, оскільки доти вона цього слова не мала (3) - Термін "трезубец", для позначення знаку, чисто російський мовотвір. В інших мовах вживаються терміни: тріалія, трідснт, тріденс, тріщула, трістула і т.д. В українській мові цей знак зветься "Тризуб" або "Трійця".). Українська ж мова, як ми вже згадували, задовго до Карамзіна мала слово "тризубець", яке означало тризубі вила. Мовна ситуація щодо терміну Тризубець різко змінилась на Україні у першій половині XX ст. у зв'язку з визнанням символу ?і державний герб Української Народної Республіки. Оскільки на ту пору не було ні жодного дослідження, присвяченого правомірності карамзінської назви знаку, ні жодного часу на такс дослідження, то при обговоренні і затвердженні державного герба УНР вживався найбільш поширений і усталений на той час карамзінський термін "тризубець", що узаконило цс значення слова і в українській мові. Закріпленню терміна в українській мові сприяло, мабуть, і тс, що різкий імперський спротив національно-визвольній боротьбі українського народу викликав підсвідоме бажання мати "зубастого" національного символа, здатного опиратись російському імперіалізмові. Так чи інакше, термін був прийнятий, але набрав видозміненої форми - "Тризуб". Як бачимо, при цьому термін втратив закінчення "ець", яке надавало йому нсвловимо-принизливого значення, і зазнав переносу наголосу з "у" на "й", що наблизило його до первісного глибинного значення, оскільки перенесло акцентування в "зубчастості" на "троїстість". Аналогічної зміни терміну в російській мові не сталось: обидва українські слова - "тризубець" і "Тризуб" перекладаються на російську мову одним - "тризубец". Сьогодні термін "Тризуб" набув значного поширення в українській мові і відтіснив стару назву символу на другорядні ролі (4) - А саме у слова, що виникли свого часу як переносне значення священного слова "Трійця" ("трійця людей", "трійця свічок" і т.п.). Див. Українсько-російський словник, К., 1963, т. VI, с. 102.). Цс явище цілком зрозуміле - за кілька десятків років, що минул від затвердження державного символу, тисячі українських патріотів поклали своє життя, захищаючи право української нації на існування, захищаючи її гідність і символ цієї гідності, який вони називали Тризубом. Тим самим термін "Тризуб" освятився кров'ю народу і став священним для кожного національне свідомого українця. Разом з тим, навряд чи доцільно пускати у небуття і стару назву символу, теж освячену кров'ю борців за свободу нашого народу, проливану протягом сотень поколінь... Тим більше, що термін "Трійця" значно точніше і повніше виражає глибинний зміст знаку... До того ж термін ще живий, його ще й сьогодні вживають у найменш сплюндрованих і зросійщсних українських землях. Якось, коли автор розповів про стару назву Тризуба у відкритому ефірі Українського радіо, до студії подзвонила слухачка і сказала, що у них, на-Полтавщині, ще й до сьогодні в деяких селах малюють на дверях старовинні знаки у формі тризубів і звуть їх трійцями. Слово "трійця" збереглося у цілому ряді виразів, у термінології свят, у назві ритуальних свічників, які символізували триєдиний вогонь (триєдиного Агні) під час давніх обрядів з культом Трійці. Для вшанування цієї Триєдиної Сили, крім пишних свят - Різдва, Купала тощо, наші предки встановили окреме свято, яке так і звалось - Трійця. Свято Трійці є святом її торжества, коли крім двох батьківських іпостасей Трійці - вогню й води - у повній силі виступає третій член Триєдиної Сили - дитя вогню і води - зелень. Тому свято має й другу назву Зелені свята. Місяць, на який випадає вшанування Трійці, й нині зветься "червень". Чому не Трійцснь, а Червень? А тому, що перед тим, як усталилась назва "Трійця", символ божественної триєдності звався "Чер" (Шр, Щир, Шир, Чар). Варіабельність звучання (а отже, й написання) цієї назви пов'язана з тим, що вона дуже давнього походження, - ще від тих часів, коли голосних не було, а приголосні ч, щ і ш не розрізнялись. Хоча згадана назва Трійці й невимірне давня, в українській мові й сьогодні живуть сотні слів, утворених

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8