Реферат - Феномен України з точки зору процесу словотворення
19

від неї в усіх варіантах її звучання. Розглянемо для початку українське слово "щирий". Словники наводять такі його значення: прямий, душевний, відвертий, сердечний, відкритий, безпосередній, проникливий, доброзичливий, шляхетний, повний, чистий, безхитрісний, справжній, непідробний, зразковий, суттєвий, старанний, переконаний, переконливий, активний, палкий, заповзятий, запальний, істинний, вірний, сильний тощо. Яке ж первинне поняття може об'єднати такі всебічно позитивні характеристики? Очевидно, одне з найзагальніших, найсуттєвіших. Таким може бути лише поняття про Бога. Відкинувши від слова "щирий" прикметникове закінчення та голосні, яких в давнину не знали, маємо ім'я, що вимовлялось як Щр , в пізніше, коли в мові з'явились голосні - як "Щир", "Щер", "Чер" і тому подібне. Довідуємось, що на Північному Кавказі в мові адиге й досі є слово "Щр", яке означає троїстість (три, трійця). В поєднанні зі словом "кес", яке означає "спрямованість", "плин", "меч", адиги утворили слово "щрксси", тобто "троїстоспрямовані" або "поклонники Трійці"(1) - А.Кувдинський. "Державний герб християнської України", Чікаго, 1983, с.20. ) . Пізніше слово "щрксси" стало вимовлятися як "черкеси". Те саме спостерігаємо й на Україні, де українців називали "черкаси", що колись означало - шанувальники Трійці. Крім слова "черкаси", в українській мові живе дуже багато слів з коренем "чер", а також з його варіантом "чар". До цих слів належать: назва людини, що присвятила своє життя Богові - "чернець"; назва місяця, в якому відзначається свято Трійці - "червень"; назва сакрального кольору - "червоний", назва порядку, безконечної послідовності - "черга"; назва осередку життєтворчої, біологічної енергії - "черево" (пізніше "живіт", від слова "жити"); вмістилище здатності пізнавати бога - "череп"; породжені богом істоти - "череда"; божественна оселя - "чертог"; джерело для "черпання"; забуте значення слова "черн", що збереглось у прізвищах - Черненко, Черняк, Чернай, Чермак, Чсрний, Чсрниш, Чсрник, Черні, Чсрнявський, Чернявщснко, Черсах тощо та в українських географічних назвах, а саме в назві давньоукраїнського міста на Дністрі - Черн, яке проіснувало з VI по XII ст., сучасних селищ - Черниш, Чсрнів, Чернелиця, Чернацька, Чернігівка, Чернявка,Черняхів і міст Чернігів і Чернівці... Не менше українських слів і з коренем "чар". Ця назва божественного напою "чар", ритуальної посудини для цього - "чара"; божественної дії - "чари", "чаарування"; служителів культу Трійці - "чарівник", "чародій", "чародійник" та багато інших. У звучанні "шир", божественна властивість Трійці творити світ породила дієслова: "ширити", "широчити" від яких виникли слова "ширина", "широкий", "широчінь", "ширяти" тощо. Від тих часів, коли культи нових богів потіснили культ триєдиної космотворчої сили Шр (Чер), священнослужителі нових богів, не маючи сили припинити традицію культу, спробували трактувати ім'я триєдиного бога, як прояв нечистої сили. Від них в українській мові з'явились слова з негативним значенням культу: "чорнити", "чорний", "чорт", "чорновий", "чорнокнижник", "чорнороб", "чортівня", "чортовина", "чортовиння" тощо. Цікаво відзначити, що всі негативні значення культу в українській мові відокремлені від позитивних уведенням голосної "о" замість "с". В російській мові цього не сталося. Негативні, як і позитивні значення культу, пишуться однаково - через "е" - "чорнить", "черг" тощо. Чому саме в українській мові сталось таке-розокремлення? Річ у тому, що, як свідчать знахідки Тризуба, культ Трійці де сятки тисяч років тому органічно поєднався із свідомістю українського народу. Народ не зміг допустити приниження своїх сокровенних святинь і негативні значення став вимовляти інакше. Ось чому жоден Черненко не змінить своє прізвище на Черненко. Культ триєдиного божества, що називалось Шр (Чер) і символізувалось Тризубом, існував дуже давно. Про це свідчить не лише той факт, що варіанти слова "Шр" поширені в багатьох мовах від едигейської до французької (згадаймо французьке "чарм" - "чари"), але й той факт, що символ божества "Шр" ліг в основу літери, яка позначала звук "Ш". При тому не лише в українській глаголиці і кирилиці, а й у алфавітах етрусків, греків, в угаритському клинописному алфавіті, в усіх єгипетських алфавітах, навіть у японських та інших ієрогліфах. Такі давня і прадавня назви нашого державного герба, нашого національного символу. Крім національного символу, або, як раніше казали "знаку", нас репрезентує у світі ще й національний прапор, який ми іноді також називаємо "знамено", "стяг". Чи мав він свою власну назву і яким є глибинне значення слів "прапор", "знамено", "стяг", "знак"? Слово "знак" утворене від дієслова "знати". Щоб знати, кому належить тс чи інше майно, землі тощо, щоб знати, до якого роду-племені належать ті чи інші люди, з найдавніших давен існував звичай мітити все тс певним, умовним зображенням, яке й звалося "знаком". Як правило, знак випікався на власності, насамперед на скотині, на шкурах, спорудах (переважно дерев'яних), на речах, а іноді й на рабах. Випікався за допомогою розпеченої на вогні матриці, звідки вона й дістала назву "печать". Зрозуміло, що для загальносуспільного (спочатку родоплемінного, а пізніше національного) знаку обирався якийсь багатозначний символ. Наші предки для позначення свого роду-племені обрали знаком найзначніший символ світобудови - символ триєдиної космотворчої сили, яккий ми тепер звемо Тризубом і визнали державним гербом. Слово "знамено" утворене від словосполучення "знай мене". Спочатку воно являло собою зображення знаку, розміщене на довгій жердці. При цьому знак, розміщений на жердці, міг виготовлятися з дерева, з каменю, з металу або вишивався на тканині. Останній варіант знамена зберігся й до сьогодні. Знамено, як варіант знаку, виконувало усі його функції щодо позначення належності

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8