Розділ 3

Гуцульські тобівки у збірці Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття

ім. Й Кобринського та Косівського музею народного мистецтва і побуту Гуцульщини

Народна творчість широко популяризується. Унікальні зібрання творів старо-винного та сучасного народного мистецтва зберігаються в Київському музеї на-родного декоративного мистецтва, Львівському музеї етнографії та художнього промислу, Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім.. Й Кобринського, Косівському музеї та ін. При-рода народного мистецтва, діалектика його розвитку в найрізноманітніших генетичних і функціональних зв'язках із своєю добою, особливості його образ-ної мови стають предметом дослідження радянської науки. [11] [11] Велігоцька Н. І. Сучасне українське народне мистецтво. Альбом. – К.: Мистецтво, 1976.

Коломийський та Косівський музеї – одні з відомих мистецько-культурних закладів Івано-Франківської області. Колекція виробів зі шкіри тут порівняно невелика. У збірці є чимало жіночих нашийних прикрас для одягу, тобівок, поясів. Багатство композиційних вирішень, прийомів, обробки цих виробів свідчить про великий талант народних майстрів, їхню фантазію, вміння у простому відтворити прекрасне. [3] [3] Домашевський М. Історія Гуцульщини, Т.6.-Львів:, Голос, 2001. – С.313.

Основною частиною Коломийського та Косівського музеїв, як і заведено, є зали, де виставлено експонати для огляду відвідувачами. Це – експозиція , обличчя музеїв. Тут показано все найкраще, найхарактерніше для історії розвитку народного мистецтва.

Крім експозиції, як і в кожному музеї, є ще фонди, або запасні приміщення, де зберігається більшість творів народного мистецтва, які не експонуються з різних причин для загального огляду. Зібрати найцінніші народні твори, створити відповідні умови збереження та передати ті цінності майбутньому поколінню. Фонди – це база, яка є джерелом великої наукової праці для кожного мистецтвознавця, художника, студентів художніх інститутів, для всіх, хто цікавиться народним мистецтвом. [13] [13] Кратюк О. А., Каркадим Е. Г., Степанко В. М. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини. Альбом. – К. : Мистецтво, 1991.- С. 11.

В залі представлені гуцульські шкіряні пояси, оздоблені металом. Широкі пояси-череси на чотири, п'ять і більше пряжок робили переважно з грубої шкіри і прикрашали тисненням, візерунками — «поясками», «дужками», а по краях — плетінкою з кольорових шкіряних поясочків. Пояси пізнішого часу, так звані букурійки, оздоблені бакунтовими ґудзиками — бобриками і тонко гравірованими пряжками.

Відомими майстрами виготовлення таких поясів були Ілько Дмитрович Кіщук (1874—І945) з села Річки, Микола Федорович Медвідчуй (1880—1946) з села Снідавки, Лукин Петрович Миклащук (1911— 1960) з села Брустурова Косівського району. Згадані пояси можна оглянути у вітрині.

Художньо оздоблені металеві де-талі використовувалися для прикра-шування чоловічих шкіряних тор-бин — тобівок і ташок. Зразки їх експонуються в залі.

Відомим майстром шкіряних виро-бів був Федір Васильович Якіб'юй (1879—1957) з села Снідавки Косівського району. З його неповтор-ним мистецтвом можна ознайоми-тись в музеї. В Коломийському музеї народного

мистецтва Гуцульщини та Покуття ім.. Й Кобринського зберігається тобівка цього майстра. (Рис. 20)

Форми тобівок XVIII ст. квадрат-ні (Рис. 21), в XIX і на початку XX ст.— півкруглі і багатше оздоблені. (Рис. 22)

Тобівки і ташки прикрашували ме-талевими капсулами — бобриками та металевими фігурними бляшками з гравірованим або тисненим орна-ментом. [14] [14] Музей народного мистецтва Гуцульщини. Путівник по музею в місті Коломия. – Ужгород: Карпати, 1970. – С. 28.

У збірці Косівського музею народного мистецтва і побуту Гуцульщини колекція, що зберігається у фондах музеїв, надзвичайно цінна. Тут зібрано речовий матеріал, пов’язаний безпосередньо з історією сіл та міст Гуцульщини. Більшість фондових експонатів розкривають життя і творчість народних майстрів Гуцульщини. (Рис. 23, 24)

Неоціненним є внесок у збереженні народних мистецьких традицій та впровадженні їх у сучасність є доробок Косівського інституту декоративного та прикладного мистецтва та Львівської академії мистецтв, які впродовж багатьох років бережуть давні традиції художніх особливостей та технологій всіх видів декоративно-прикладного мистецтва західних областей України.

У музеї Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва також є зібрання ташок і тобівок народних майстрів Гуцульщини, різних по формі, технологій виготовлення та декоруванням. (Рис. 5а, б, в, 7, 15, 17а,б)

Художня обробка шкіри розвивається і в наш час. У фондах та експозиції представлені твори народних майстрів П.Ф. Харінчук, М.М. Медвідчука, М.В. Вінтоняка, В.М. Петрича, І.Л. Миклащука, які, зберігаючи і розвиваючи традиції минулого, виготовляли різні предмети побутового та декоративного призначення, співзвучні з сучасними новаторськими тенденціями розвитку мистецтва.Багаті фонди дають можливість організовувати різні виставки в музеї та поза його межами. [15] [15] Пелипейко І. А. Косів: путівник. – Ужгород: Карпати, 1983. – С. 28

Висновок

Естетична цінність народних шкіряних виробів зумовлена гармонійним поєднанням матеріалу, форми, конструктивних прийомів та художньо-технічних засобів

Систематизація музейних збірок дає можливість зробити висновок про особливості художньої обробки шкіряних виробів, простежити характер і динаміку їх розвитку. Ті зміни, які відбувались у способах і засобах декорування, свідчать про їх постійне збагачення й удосконалення. В їх орнаментації навіть за окреслений період відбулись значні зміни. Поступово за рахунок нових матеріалів та способів їх використання зростала система виражальних засобів, змінилась форма, ускладнювався декор. Як бачимо, початково орнамент на тобівках був простий. В розробці орнаменту майстри йшли від найпростіших геометричних форм до складних композицій.

Аналізуючи художні особливості