гуцульських тобівок, ми з великої варіантності у трактуванні орнаментальних мотивів їх композицї назвали лише ті, які були найбільш поширені в ХІХ- перших десятиліттях ХХ ст. Поруч з ними по окремих селах у вжитку було ще багато інших.
У тому чи іншому осередку певні зміни в декоруванні тобівок виникали часом під впливом, що хтось, одружившись, чи повернувшись із заробітків, приніс свій уподобаний там зразок. Проте вони не витісняли традиційних.
За давніми зразками, що зберігаються в музеях, приватних колекціях до певної міри можна прослідкувати розвиток техніки оздоблення тобівок.
Найпростіший спосіб – холодне чи гаряче тиснення металевими або дерев’яними штампами. Подібний спосіб зберігся до кінця ХІХ ст. Пізніше повсюдно застосовувався інший спосіб: набивання симетрично бобриків, капслів, акцентуючи увагу на центр.
Художня обробка шкіри в Україні ще в стані відродження, та все ж помітні великі якісні зрушення. Вони виявляються у кількісному зростанні професійних художників. Найуспішнішою виєвляється творчість тих майстрів, які за основу беруть народні традиції. Саме з витоків народного мистецтва черпають натхнення провідні майстри художньої обробки шкіри.
Література
Наулко В.І. , Артюх Л.Ф.,Горленко В.Ф. та ін.Культура і побут населення України.-вид.3-е доповн.і перер., К.: Либідь,1993.-С.5.
Шухевич В.Гуцульщина. Перша і друга частини. В 5-ти т. Репринтне видання.- Верховина:Журнал Гуцульщина,1997.- 352 с.: іл.
Домашевський М. Історія Гуцульщини. З історії розвитку ткацтва на Гуцульщині кінця ХІХ –початку ХХст.-Л.:Логос,2001.-280с.
Гошко Ю.Гуцульщина. Історико-етнографічне дослідження –К.Наукова думка,1987.-470с.
Соломченко О. Г. Сучасні художні промисли Прикарпаття. – К.: Знання, 1979. – С. 28.
Стельмах Т.Ю. Одяг.Історико-етнографічна монографія.-К.:1959.
Горинь Г. Й. Шкіряні промисли західних областей України (друга пол. ХІХ – ХХ ст.) – К.: Наук. думка, 1986. – С. 63.
Чіх В.В. Вплив творчості М. Вінтоняка на розвиток художньої обробки шкіри. Вісник ЛАМ, -2002, №13. - С.339.
Чайковська Л. Вироби зі шкіри. Музей етнографії та художнього промислу інституту народознавства НАН України. – Л.: путівник, 1996. – С. 26.
Гоберман Д. Н. Искуство гуцулов. – М.: Советский художник, 1980. – С. 35.
Велігоцька Н. І. Сучасне українське народне мистецтво. Альбом. – К.: Мистецтво, 1976.
Качкал В. Барви веселки. – К.: Молодь, 1981. – С. 121.
Кратюк О. А., Каркадим Е. Г., Степанко В. М. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини. Альбом. – К. : Мистецтво, 1991.
Музей народного мистецтва Гуцульщини. Путівник по музею в місті Коломия. – Ужгород: Карпати, 1970. – С. 28.
Пелипейко І. А. Косів: путівник. – Ужгород: Карпати, 1983