1. Дім-Урна (дод. )

2. Ріг добробуту (дод. )

3. Щит (дод. )

4. Картуш (дод. )

5. Емблема (дод. )

6. Трофей (дод. )

Епіграфічні – утворені на основі графічних знаків (букв) чи письма:

1. Ініціал (дод. )

2. Вензель (дод. )

Композитні – складні за своєю структурою мотиви, які можуть включата в себе значну кількість попередньоперерахованих елементів, і, навіт, цілі сюжетні композиції:

1. Канделябр (дод. )

2. Фестон (дод. )

3. Медальйон (дод. )

4. Мушля (дод. )

5. Оршумль (дод. )

6. Рокайль (дод. )

Архітектурні являють собою відтворені в стилізованій формі частини архітектурних деталей чи декору:

1. Буси (дод. )

2. Іоніки (овн) (дод. )

3. Кіма (дод. )

4. Консоль (дод. )

5. Пілястра (дод. )

6. Капітель і т.ін. (дод. )

Особливо характерний для античної орнаментики. В середньовіччя і новий час видозмінювався:

Грецький

Римський

Романсько

-візантійський

Готичний

Ренесанський

(анфас і профіль)

1. Єгипетська

2. Вавілонська

3. Ассірійська

4. Грецька

6.Волюта (лат. voluta – скручене). Скульптурне загострення з двох спіралевидних завитків на копітелі іонічної колони.

Основна форма прикраси запозичена з природи

Основний мотив бронзового віку, пізніше використовувався у всіх стилях

Завиток: орнамент, краї якого для підкреслення пластичності закочені

Особливо поширений з середини XVI ст. у французькому і німецькому мистецтві.

Кіма “набігаюча хвиля”: прикраса у вигляді кайми із стилізованого листя, переважно на карнізах грецьких храмів є різні варіанти: доричний, іонічний, лесбосський, ехінус-кіма – з іоніками

раб (Повзуча рослина) – в готиці листя і квіти з каменю на краю фронтону, оріал. Орнамент ніби наповзає на архітектурну деталь, звідси і назва.

Лев – з часів античності постійно використовуваний елемент декорування меблевих ніжок і опор, пізніше в композиціях декоративних орнаментів.

Лв’яча лапа – улюблений мотив римлян в декоруванні ніжок в меблях.

аска: Маскарон – голова чи обличчя. Декоративний елемент в архітектурі (в більшості на кронштейні і в мебляз на фільонках і різбі)

Меандр – поширений тип геометричного орнаменту у вигляді ліній під прямим кутом. Найбільше використовувався в грецькому орнаменті.

. Медальйон – зображення включене в овальну чи круглу рамку, характерний елемент декорування меблів в французькому і нідерландському Ренесансі.

отив Бароко – орнамент що складається з “С” і “S” подібних елементів і завитків оканта.

Раковина – мотив, характерний для стилю Бароко.

Ріг добробуту: улюблений декоративний мотив у всіх стилях, починаючи від римських часів.

Розетка (розеїн, розе) орнамент у вигляді круга, складений з ківткових пелюсток. Використовується ще з античних часів. Готична роза.

окойль: штучний грот, раковина, точно розчленована асиметрична форма раковини, звідси і характерний орнамент Рококо ( і назва стилю)

Трофей: декоративно згрупована зброя, як символ перемоги: часто використовуєься в меблях, як декоративний елемент.

Узор фризе зі стрічковим сплетенням

есопотамський

Грецький

Мавританський

Звірина лапа – спосіб декорування меблевих ніжок, що походять з Єгипту. пр. кожна ВРХ, лев’ячі лапи

Картуш: лінійна чи графічна прикраса у вигляді завитка зі звернутими краями на якому розміщуються написи, везелі, емблеми. Найбільш характерні для мистецтва пізнього Ренесансу і Бароко

Дім-Урна, як декоративний елемент орнаменту часто вживався в архітектурі і в меблевому мистецтві. В англійському класицизмі (на буфетах з обох сторін були дерев’яні урни, де зберігали ножі, їх так і називали fihitebox – відділення для ножів)

стон: гірлянда з листя, квітів і фрукрів, включаються фігури, мделі, стрічки урн і т.ін.

имера – фантастична тварина з грецької міфології. Зустрічається в якості декоративного мотиву в античному і пізніших стилях:

ит (герб) - найчастіше декоративний мотив стильової (меблевої) різьби, особливо в готиці і ранньому Ренесансі

Емблема: предмет чи зображення якого-небудь предмета, як символ, що виражає поняття, ідею.

Дельфін. Стилізований мотив в орнаментиці. Дельфін – священна тварина греків.

Особливості технологічного процесу в орнаментальному і об’ємному стилярстві

Технологічний процс в орнаментальному і об’ємному стилярстві не це результат складного століттями накопичуваного досвіду, хоча інструментарій різьбяра був восновному сформований ще в епоху Ренесансу, і є актуальним і по сьогоднішній день, новітні технологічні досягнення дають змогу весь цей процес механізувати, проте в умовах навчального процесу ціннішим, безперечно, буде досвід ручної обробки деревини. Зараз в спеціальній літературі є чимало описів технологій виготовлення рельєфної різьби, тому я вважаю, доцільніше буде детальніше зупинитись на технології виготовлення дерев’яної скульптури, матеріалів про яку значно менше. Окрім того технологічно етапи виготовлення і інструментарій обидвох видів майже повністю співпадають. Отож…

Вибір деревини є одним з визначальних етапів в технологічному процесі, так як має безпосереднє відношення до якості художньої виразності майбутнього твору. Колір, текстура, твердість матеріалу є наперед закладеним в товщі дерева засобами, якими слід грамотно скористатись, врахувавши наперед характер опорядження: прозоре чи непрозоре.

В залежності від закладених в деревині декоративних якостей, породи умовно поділяють на “благородні” і “неблагородні”

Прикладом “благородних”(цінних) порід можуть бути, наприклад, дуб, горіх, клен, ясен, граб, груша, вільха; “неблагородних”(малоцінних) – липа, осика, верба, тополя і т.ін.

Сушіння деревини

Сушіння деревини перед її пластичною бробкою – одна з важливих підготовчих операцій. Для того щоб деревина добре висохла, заоготвку листів для скульпртурних робіт варто проводити зимою чи пізньою осіннню, коли в деревині нацменше вологи.

Зрізаний ствол розкроюють на окремі частини і обов’язкво знімають майже всю кору, при цьому з