Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Реферат

на тему:

Історія Верхнього Вербіжа

Як їхати з Коломиї на Косів через Яблунів, то другим селом на цьому шляху буде Верхній Вербіж. Іноді на мапах його помилково подають першим, а другим — Нижній Вербіж. Насправді, все навпаки. Однак місцевий люд рідше уточнює, про котрий Вербіж ідеться — Нижній чи Верхній. Кажуть просто: «Вербіж» або «Вербіжі». Це відгомін тих далеких часів, коли існував один Вербіж.

Верхній Вербіж дуже мальовниче село. їдеш чи йдеш і милуєшся чепурними хатами, квітниками, садами, лугами, потічками, а в святкові дні — вишиванками вербізьких людей.

Зазвичай походження Вербіжів пов'язують з деревом-вербою. До слова сказати, верба є в усіх слов'янських мовах і навіть у литовців, що були споріднені з нами, є «віжбас», що означає прут, лозину, стебло. Отже, якщо Вербіж виводити від верби, то тут усе зрозуміло: назва села походить від верб, які росли тут та й ростуть тепер. Правда, в котрому з наших сіл ті верби не ростуть? Є ж села у нас на Покутті, які мають чисто українські корені: Вербівці, Вербовець.

За народним переказом, торгівці, які їхали з Галича на Волощину і зупинялися в Коломиї, запитували місцевих людей, де переїхати Прут? Мостів тоді не було і ріки переїжджали убрід. Місцеві люди їм відповідали: «Коло Лисої гори, там мілкий брід, а за ним верби, верби...». Нібито ті верби згодом стали назвою села Вербіж.

Якщо ж узяти до уваги, що невідомі нам писарі точно записали назву села, тобто так, як вимовляли її тодішні мешканці, то маємо Віжбаж. Від чого ж тоді це походить? Якщо взяти до уваги, що Віжбаж заснували ще племена білих хорватів, то саме в старохорватській мові треба шукати розгадки цього слова. Можливо, воно означає щось цілком інше, ніж вербу?

Хтозна, можливо цю загадку незабаром відгадають вперше в історичних джерелах Вербіж згадується у 1373 році. Є ще згадка про село у науковця Дмитра Бучка — 1365 рік і називалося воно тоді Вєрбяз. Та правдоподібно він існував ще задовго до цієї згадки.

У перших писемних згадках за 1365 і 1373 роки йдеться лише про один Вербіж.

На думку краєзнавця Миколи Савчука, «вижнии» і «нижний» — це польські словотвори, які польська окупаційна влада накинула багатьом галицьким селам. У польській мові слово «виж» означає височину. Українські відповідники до «вижний» і «нижний» — «горішній», або по-місцевому «горішний» і «долішній», або по-місцевому «долішний». Ну а коли в Галичину прийшла Червона армія, російське вухо одразу ж вловило у назві села якусь невідповідність і в 1947 році перейменувало його на російський кшталт — «Верхний» — «Верхній». Так ця назва і прижилася, хоча найсппаведливіше було б назвати село «Гооішний Веобіж»х

І На користь прадавніх часів у Верхньому Вербіжі свідчать такі місцеві топоніми: Бані, Дуброва, Могилки, Лисина, Полики. Та найбільшим відкриттям стало виявлене у господарській книзі Вербіжа Вижнього за 1858 рік урочище Городище. Це яскраве свідчення того, що у селі в минулі століття існувало поселення. Тоді такі поселення називали городищами. Дивно, що це урочище, яке ще згадується в 1850-і роки, у XXI столітті цілком забуте. А воно ж свідчить про прадавність Верхнього Вербіжа!

Верхній Вербіж доволі відоме село на Коломийщині й Гуцульщині, оскільки лежить на шляху з Коломиї до Косова, якщо їхати через Яблунів. Воно має дуже вигідне сполучення з містом та гірськими селами. Через село їздить багато різних автобусів і бусів асфальтованою автотрасою, яку колись називали Цісарською дорогою, або Цісаркою. Курсують також рейси «Верхній Вербіж — Корнич» (два буси) та «Верхній Вербіж — Залізничний вокзал м. Коломиї».

Верхній Вербіж лежить у південно-західній частині Коломийського району, за 4,5 км від самої Коломиї, на правому березі р. Пруту. Ці терени вважають ще гуцульськими.

Село межує на південному сході з с. Мишином, на південному заході — з с Великим Ключевом, на північному заході — з с. Соповом, на північному сході — з с Нижнім Вербіжем.

Верхній Вербіж пережив усі траґічні часи нашого народу, перебував у складі різних чужих імперій. Упродовж XV ст.-1772 p. він належав до Коломийського повіту Руського воєводства Галицької землі; упродовж 1772-1854 років — до Коломийської округи Королівства Галіції та Людомерії; упродовж 1854-1918 років — до Печеніжинського повіту Коломийської округи Львівського Намісництва Королівства Галіції і Володимири; упродовж листопада 1918-травня 1919 — до Печеніжинського повіту Коломийської округи Західно-української Народної Республіки; протягом 1919-1939 років — до Коломийського, а відтак — до Печеніжинського повіту Станіславського воєводства. У 1934 у Польщі, до якої належала тоді Східна Галичина, прийняли закон, згідно з яким кілька сіл творили збірну громаду, або ґміну. Центр такої ґміни був і у Вербіжі Вижному. З приходом у Галичину Червоної армії змінився адміністративний поділ і село стало належати до Коломийського повіту Станіславської области УРСР (1939-1941 pp.). а в період німецької займанщини — до Коломийської округи Дистрикту Галичина Генерал-губернаторства польських земель (1941-1944 pp.)- По війні Верхній Вербіж належав до Печеніжинського району Станіславської області УРСР (1944-57), до Яблунівського району Станіславської (від 1962 р. — Івано-Франківської) області УРСР (1957-1963 pp.), до Коломийського району Івано-Франківської області УРСР (1963-1991). Тепер це село Коломийського району Івано-Франківської області в Україні.

Здавен кожне українське село поділялося на кутки, мало різні урочища. Верхній Вербіж перетинає ріка Лючка, яка тече майже всією


Сторінки: 1 2 3 4