Комуністична влада опиралася у селі на своїх відданих слуг — сексотів, виказувачів, а також на деяких членів партії й комсомолу. Це хтось з них потайки вночі зірвав перший синьо-жовтий прапор, який вивісили у Верхньому Вербіжі у травні 1990 року.

У 1972 році у Верхньому Вербіжі попри дорогу виріс гарний, як на свій час, будинок культури. У ньому сільські читачі мали можливість визичувати книжки, а молодь сходилася на кіно або ж на танці чи дискотеку. Зрозуміло, що в бібліотеці була дозволена в СРСР література, а кінофільми також показували ті, які дозволяла цензура.

Уперше у Верхньому Вероїжі підняли два синьо-жовті прапори ще 1989 року: один на електричному стовпі на кутку Гора, другий — на дереві на кутку Толока. А 20 травня 1990 року Руслан Ласійчук з товаришами встановили національний прапор на будинку культури. У червні 1990 року біля будинку культури встановили спеціальну 8-метрову щоглу для національного прапора.

У 1989 році місцеві патріоти зініціювали віднову пам'ятного хреста на честь скасування панщини, що його знесли атеїсти і викинули, як непотріб під церковну огорожу. Після різних клопотань люди отримали дозвіл на цю акцію і, завдяки вмінню мешканця села Миколи Ковбаснюка, місцеву історичну пам'ятку врятували.

На зборах осередку 11 лютого 1990 року ухвалено відновити зруйновану атеїстичною владою капличку. Згодом районна влада дала дозвіл на цю акцію. Люди дружньо взялися за роботу. Водночас велася робота щодо спорудження придорожньої каплички.

Поруч з каплицею встановили хрест з написом «За мир і щастя всіх людей на землі». Хрест та капличку при здвизі вербізьких людей освятили священики УАПЦ о. Микола Ужитчак та о. Яків Стефанюк.

З ініціативи осередку ТУМ в липні 1990 року зібралася сільська толока (понад 20 осіб), щоби висипати і відродити символічну стрілецьку могилу. Проте через короткий час громадський ентузіазм дещо пригас під упливом різних злих язиків, погроз та брехні. Однак 25 листопада 1990 року в селі попри дорогу таки виросла символічна стрілецька могила.

Громада насипала земляний курган в основі діаметром 7,5 метра і заввишки приблизно 5 метрів. Вгорі встановили металевий хрест з тризубом заввишки 2, 5 метра. Біля підніжжя могили прикріпили алюмінієву пам'ятну дошку з написом «Борцям за волю України всіх часів. Освячена 25 листопада 1990 р.».

A 25 серпня 1991 року, наступного дня після історичної ухвали українського парламенту, у Верхньому Вербіжі відбулася також знаменна подія — відкриття погруддя Тараса Шевченка.

Так попри головну дорогу Коломия — Яблунів — Косів у Верхньому Вербіжі остаточно сформувався архітектурно-скульптурний комплекс: капличка, погруддя Кобзаря, символічна могила борцям за волю України.

Великим поштовхом до нових національно-патріотичних справ став 1992 рік — ювілейний рік УПА. З цієї нагоди й у Верхньому Вербіжі відбулися урочисті збори, на яких з доповіддю виступив ветеран національно-визвольної війни Павло Андрушко. Він нагадав про священну боротьбу українців проти страшного ворога — Росії, назвав прізвища понад 50 уродженців Верхнього Вербіжа, які воювали в лавах ОУН і УПА за волю України і яких вороги знищили, катували, вивозили в Сибіри та не зламали їхньої віри в незалежну Україну.