русичам-давньоукраїнцям Х — XIV ст.ст. Іншими словами, козацька українська нація не є новотвір пізньосередньовічної Європи, а прямий генетичний нащадок державотворчого етносу Київської Русі — південних русичів Х — XIV ст.ст. Тобто, Київська Русь та козацька Україна — це два послідовні, органічно зв’язані етапи історичного розвитку єдиного народу, який в наш час відомий під етнонімом українці.
ТАНГІРИ
Символом перемоги неоімперських тенденцій в радянській історії східного слов’янства було святкування 1988 року 1000-річчя хрещення Русі не у Києві, а в Москві. Дарма, що під час хрещення киян на етнічній батьківщині росіян Верхній Волзі не існувало не тільки Москви, а й будь-якого слов’янського населення, яке можна було б асоціювати з праросіянами. Прірва між києворуським та козацьким періодами української історії не була настільки широкою і глибокою, щоб стверджувати, що вона розділяє два окремих етноси. Традиції першої української держави Русі у Києві перервалася лише 1471 р. після скасування Литвою Великого князівства Київського. А всього лише через 20 років, 1490 р., зустрічаємо першу письмову згадку про українських козаків на Нижньому Дніпрі, що знаменує початок козацької доби.
ЛІТЕРАТУРА
1 Мавродин В.В. Формирование русской нации. — М., 1948; Он же. Основные этапы этнического развития русского народа // Вопросы истории. — 1950. — № 4.
2 Залізняк Л.Л. Давньоруська народність: імперський міф чи історична реальність // Пам’ять століть. — 1996. — № 2; Він же. Від склавинів до української нації. — К., 1997. — С. 85 — 96; Він же. Де, як і коли народилася давньоруська народність // Пам’ять століть. — 1998. — № 6.
3 Греков Б.Д. Восточная Европа и упадок Золотой Орды. — М., 1975. — С. 14-20.
4 Козаченко А.И. Давнерусская народность — общая этническая база русского, украинского и белорусского народов // Советская этнография. — 1954. — № 2.
5 Котляр М.Ф. «Щоб єсми навіки всі єдино були» // Всесвіт. — 1979. — № 4.
6 Пашуто В.Т. Давньоруська спадщина і історична доля східного слов’янства // Український історичний журнал. — 1982. — № 4.
7 Федосєєв П.Н. Київська Русь та її роль в історичній долі народів СРСР // Вісник АН УРСР. — 1982. — № 8.
8 Пыпин А. История русской литературы. — СПб., 1911. — Т. 1.
9 Котляр М.Ф. Історичне минуле українського народу і зарубіжні фальсифікатори. — К., 1974; Він же. Чого вони шукають у сивій давнині // Про справжнє обличчя українського буржуазного націоналізму. — К., 1974; Він же. «Щоб єсми навіки всі єдино були».
10 Ніколаєва Т., Щебрій Є. Народний одяг // Культура і побут населення України. — К., 1991. — С. 59-99.
11 Hermann J. Wikinger und Slowen. — Neumunster, 1982. — Р. 61.
12 Шевельов Ю. Чому общерусский язик, а не вібчоруська мова // Історія української мови. — К., 1996.
13 Півторак Г. Українці. Звідки ми і наша мова. — К., 1993.
14 Кримський А. Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам’ятників письменської староукраїнщини ХІ — ХVIII вв. — К., 1992.
15 Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. — К., 1992.
16 Залізняк Л.Л. Нариси стародавньої історії України. — К., 1994. — С. 151-179.
17 Півторак Г. Назв. праця. — С. 170-176.
18 Белинский В. Сочинения.— Спб., 1900. — Т. 2. — С. 359.
19 Пыпин А. Указ. соч. — С. 153.
20 Яковенко Н. Українська шляхта. — К., 1993. — С. 272.
21 Залізняк Л.Л. Від склавинів до української нації. — С. 170.
22 Там же. — С. 169-171.
23 Петров В. Походження українського народу. — К., 1992. — С. 94, 101-103; Сегеда С. Основи антропології. — К., 1995. — С. 187- 204.
Леонід ЗАЛІЗНЯК КОЗАЦЬКА УКРАЇНА — ПРЯМИЙ НАЩАДОК УКРАЇНИ-РУСИ // Людина і політика. - 1999. - №1