Локальними особливостями традиційного гуцульського ткацтва є: перевага вовняної сировини над льняною, а також певною мірою над конопляною в загальному обсязі рослинної сировини.

Техніко-технологічне виконання килимових виробів

Полотнище тканини утворюється від переплетення двох систем перпендикулярно розташованих ниток, з’єднаних між собою в однаковій послідовності. Нитки однієї системи розташовані вздовж полотнища тканини, є основними і називаються основною. Нитки другої системи розташовані впоперек шматка тканини і з’єднані з основними під прямим кутом, називаються нитками піткання.

Сам технологічний процес переплетення ниток основи з нитками піткання, внаслідок чого утворюється тканина, називається ткацтвом. Цей процес полягає в тому, що між рівномірно натягнутими нитками основи в поперечному напрямку вводяться нитки піткання, які переплітаються з нитками основи в певній послідовності. Процес ткання відбувається таким чином: одна частина ниток основи піднімається вгору, друга відповідно опускається вниз. При цьому між двома частинами ниток основи утворюється зів (щілина), куди вводять нитки піткання. Згодом нитки піткання утворюють новий зів, при якому нитки основи міняються місцями. Робиться наступна прокидка нитки піткання, яку знову прибивають бердом. Далі весь продовжується аж до повного виготовлення тканини. Перед початком ткання килима необхідно провести попередній розрахунок ниток для виготовлення виробу. До попередньої підготовки основи відноситься процес спування розрахункової кількості ниток. “Для снування використовують спеціальну вертушку снувалку. Для снування невеликої за довжиною та шириною основи можна використати снувальну рамку. Якщо нитки, з яких снується основа, знаходяться в мотках, то для їх розмотування використовується спеціальна вертушка. У процесі снування треба слідкувати, щоб нитки не перекручувалися.”1 При дов’язуванні ниток, вразі якщо якась закінчилася, необхідно міцно дов’язати морським, або ткацьким вузлами. Такі вузли не розтягуються, за об’ємом найменші і досить легко проходять між зубами берда.

Попередньо підготовлені нитки основи накладаються на планку і фіксуються міцною ниткою, щоб не спадали. В контрольне перехрестя основи вставляються дві планочки, кінці яких зв’язуються. Потім основу послідовно ділять по кілька ниток (рядами) між зубами спеціального півберда, яке зверху закривається планкою, щоб нитки не випадали. Все це робиться а межами верстат.

Потім знімається і опускається вниз валок разом з ремізками, а планка, на яку накладені і рівномірно розподілені нитки основи, вставляється в ??? на валу і закріплюється поворотом вала на один оберт. Знімаються планочки, намотується основа, туго і рівномірно по довжині вала, проходячи через рядки півберда. Коли основа намотана, вставляються ті ж планочки в контрольне перехрестя на другому кінці основи. Потім знімаються рядки, розрізаються кінці основи і становиться на місце валок з ремізками.

Під час зняття ниток з планочок (верхньої і нижньої) нитки пробираються по одній, то в одну, то в другу ремізки. Після того пробираються по одній нитці основи (кілька крайніх по дві) між кожен зуб берда і прив’язуються до планки. Планка прив’язана міцною ниткою до полотнища цупкої тканини, яка по краях має вставлені прутики і другим кінцем примотана до вала. Цей шматок тканини є нібито продовженням основи і дає змогу використовувати її від самого початку.1

Коли всі нитки пробрані і прив’язані, підтягується основа за допомогою ручки, яка вставляється в храпове колесо, відсовуються планочки до вала і при натисканні то на одну, то на другу підніжки робиться кілька контрольних прокидок піткання. Якщо все пробрано правильно, планочки можна зняти і приступити до виготовлення килима, який періодично намотується на вал, одночасно відпускаючи основу з вала. При повторному заправленні, якщо та сама кількість ниток основи можна дов’язати нову основу до старих кінців перед бердом, а потім намотувати на бердом, а потім намотувати на вал, пропускаючи її через бердо і ремізки.

Після заправлення ткацького верстату можна припускати до ткання килима. “Термін “килимове ткання” походить від специфічного типу узорної тканини – килимів, з виробництвом яких ця техніка пов’язана”.1 Залежно від технічних і декоративних особливостей до цієї групи народних ткацьких технік входять: “закладне”, “ворсове” і петельчасте ткання. Закладне ткання. Килим, виготовлений цією технікою є гладкою, безворсовою, двосторонньою тканиною, витканою полотняним переплетенням на двохремізному верстаті. Кольорово-узорний ефект килима створюється вовняним пітканням, яке щільно збите і цілком покриває товсту міцну основу.

Характерною особливістю закладного ткання є те, що різнокольорові ??? ниток піткання вручну закладаються в утворений ремізками зів, протягується між потрібною кількістю ниток основи і виводиться назовні відповідно до задуманого рисунка.

Заклавши нитки піткання по всій шиині тканини, закривають зів, прибивають піткання лядою, утворюється новий зів за допомогою другої підніжки. У цей зів нитки піткання прокидають уже в протилежний бік.

Прокидаючи нитки то в один, то в другий боки, починають вимальовуватись контури різнокольорових площин, які з’єднуються між собою по вертикальній, косій чи східчастій лініях.

Строго вертикальні і східчасті контури узору тчуть “на межеву нитку”, чіпляючи нитками піткання обох кольорів за одну й ту ж нитку основи, або “у вічко”, при якій ткач повертає сусідні кольори кожен на своїй нитці основи і на межі кольрорів утворюється щілина – ажур.

Скісні контури тчуть на косу нитку, змінюючи нитки піткання одного кольору над другим на одну-дві нитки основи.

У килимові зі скісним контуром візерунка видно маленькі дірочки-просвіти.

“Закладна” техніка є провідною килимарською технікою для всієї території західних областей.1

Висновки

У дослідженні розглянуто килимарство Гуцульщини. Його розвиток з кінця ХІХ ст. і на протязі всього ХХ ст., його переломні