У 1920-1930-х роках у Косові були також ткацькі й килимарські майстерні М. Горбового, Й. Кордецької, Л. Кноля, Рубінгера, К. Гільмана та ін. Найбільшого розвитку килимарський промисел набув у 30-ті роки. Зокрема у 1936 році килимарством на гуцульщині було зайнято не менше 6 тисяч людей. Лише в Косові працювало 21 підприємство, Яблунові – 17, Кутах – 2 тощо.

Серед серійної комерційної продукції косівських майстерень вигідно вирізнялися ткані й килимові вироби художньо-промислового об’єднання “Гуцульське мистецтво”

Домашевський М. Історія Гуцульщини. Львів, 2001, Т VI, ст. 266

Ручне промислове виробництво килимів в даний час повільно розвивається в старовинних центрах народного ткацтва і грунтується на використанні місцевих традицій. На Гуцульщині ще подекуди існують невеличкі осередки і окремі ткачі, які продовжуються справу батьків, збагачуючи мистецтво ткання новими формами і наповнюючи його сучасним змістом.

Узорні килими ручного виготовлення в більшій мірі відзначаються яскраво вираженою самобутністю неповторною красою орнаментів і кольорів, добротністю технічного виконання. Але не завжди сучасні килими відповідають тим канонам, які були притаманні істинно гуцульському килиму.

Не рідко можна зустріти вплив східного стилю ткання, не завжди цей синтез вдалий. ???, вимушеність, не бажана ???, яка збіднює справжній гуцульський килим, іноді відчувається в сучасних творах. Сьогодні на килимарських фабриках Гуцульщини спостерігається відсутність серійної продукції. Лише деякі поодинокі майстри ткачі створюють художні авторські твори. Килимарство в Україні поволі занепадає. Припинили своє існування фабрики художніх виробів, зменшується кількість досвідчених ткачів.

Проблема постає в тому, що не можуть працювати фабрики та майстри одиночки в сучасних умовах, в знаки дається нестача коштів на утримання цього промислу.

Талановиті майстри-художники відходять у вічність, а в молоді немає потреби займатися розвитком цього промислу, бо ринок заполонили килими, привезені з різних країн, які є дешевими, не рідко вишуканими в композиційному та колористичному плані.

Відрадним є те, що на Гуцульщині існують такі школи, як косівське та ???, які працюють в тому плані, щоб відродити цей давній промисел і випустити нових майстрів-художників, які б не зважаючи на проблеми сьогодення, творили нові досконалі твори килимового мистецтва, відроджували старовинні техніки ткання.

В даний час в м. Косові творчо працює талановита художниця-ткаля, випускниця Вижницького училища, згодом Львівської Академії мистецтв Вікторія Жаворонкова, яка на сьогодні є завідуючою кафедри ткацтва в КІДПМ ім. Косіяна. Вона створює ескізи сучасних гуцульських килимів. Під її керівництвом працюють студенти інституту.

Про їхні досягнення свідчать численні виставки в м. Косові. Зокрема в даний час плідно працює в галузі килимарства недавня випускниця ККПДМ Риптик Софія. Її роботи відзначаються свіжістю кольорів та гармонійним поєднанням форм.

Неабиякий інтерес викликають килимові полотна Дарії Приймак, жительки м. Косів, колишньої працівниці комбінату “Гуцульщина”, яка цього року відкрила свою персональну виставку в міському музеї Косова. Її роботам притаманна традиційна гуцульська колористика та орнаментика, які трансформовані в сучасні художні речі і становлять неабиякий інтерес глядачеві.

Також на Косівщині працюють в галузі килимарства ряд майстів, які виконують традиційні гуцульські килими, в залежності від наявності сировини. Це Марія Юріївна Боєчко, жителька Косова, Сливка Параска Броніславівна, жителька с. Вербовець, Воротняк Андрій, Кіщук Ольга, Копержук І. С. м. Косів.

Також неможливо не згадати художника-ткача, який свою творчість присвятив Гуцульщині, Михайла Біласа. Глибина творчих задумів і потенціал художника вражає глядача. Ткані килими автора – зразки виробів високої професійної культури.1

Білас хоча не є уродженцем Гуцульського краю, але його творчість складають саме гуцульські мотиви, колористика надзвичайно красива, яскрава.

Никорак О. Сучасні тканини Українських Карпат. – К.: Наукова думка 1979, ст. 205

Отже актуальним і вкрай важливим завданням сьогодення є збереження і примноження традицій цього унікального промислу, справжнього художнього надбання українського народу.

Орнаментальні традиції килимарства на Гуцульщині

Серед усіх видів народних тканин найбільшою різноманітністю щодо композиції орнаменту відзначаються килими. Побутуючи серед народу на протязі багатьох сторіч як тканини щоденного і святкового вжитку та обрядового призначення, килими відображають усе краще, що створив народ у галузі декоративного ткацтва. В їх орнаменті народ зібрав і закріпив найулюбленіші і найбільш типові для орнаменту народних тканин мотиви й відобразив їх у найрізноманітніших композиційних формах.

Для килимів західних областей України найбільш типовий є орнамент, побудований за схемою смуг. Особливо характерний він для Гуцульщини в період другої половини ХІХ ст. Такий тип орнаменту зустрічається по всій території західних областей, де тільки розвивалось килимарство, а також у тих районах східних областей, де вжився в килимарстві горизонтальний верстат.

Щербаківський В. Українські килими, К., 1912, с. 8

Другий тип становить композиції, в яких поодинокі орнаментальні мотиви килима розташовуються по його полі за схемою прямої або косої клітки (???) така побудова композиції менш поширена і пов’язується з килимами окремого побутового призначення типу ліжкових і долівкових килимів.

Третій тип складають композиції централізованого порядку, де елементи орнаменту килима групуються навколо одного осередка і творять з ним логічно пов’язаний, закінчений образ.

Крім згаданих основних типів побудови орнаменту, на народних килимах можна виділити чималу кількість варіантів і перехідних типів.1

В композиціях сучасного типу в залежності від внутрішньої побудови смуг і способу їх розпланування на полі килима виступають найчастіше такі варіанти.

Орнаментальні смуги (рядки) будуються з однорідних або з двох чи трьох різних мотивів так, що один мотив заповнює один рядок. В інших варіантах