Для килимових виробів Гуцульщини початку ХХ ст., як уже згадувалося, характерним є поперечно-смугасте розташування орнаменту – ромбовидних фігур із ступінчастими та зубчастими контурами. Кольорова гама контрастна і насичена.

Загалом художньо-стильові особливості килимів українців Карпат кінця ХІХ – початку ХХ ст. дають підставу вважати, що сформувались вони на основі місцевих традицій народного ткацтва, історично установлених протягом століть в кожному з етнографічних районів Карпатського регіону. Локальні особливості декору свідчать про генетичні зв’язки килимарства українців Карпат і сусідніх суміжних і віддалених етносів.

Якщо в ХІХ – на початку ХХ ст. килимові вироби в Карпатах мали здебільшого багаті селянські родини, то, починаючи з 40-50-х років, їх застосування в побуті значно розширилося, виготовлення килимів поширилося навіть на ті райони, де раніше його не знали. Їх почали виготовляти і в домашніх умовах для власних потреб, і на підприємтвах народних художніх промислів, в таких традиційних центрах килимарства, як Косів, Кути, Пістинь, Яблунів, Брустори, Коломия та ін.

Одним з основних центрів виготовлення килимів було м. Косів, де на виробничо-художньому об’єднанні “Гуцульщина” вироблялося біля 70% килимових виробів України. Основні напрями художньо-стилістичного рішення виробів визначались тут у післявоєнні роки.

Типовим для гуцульських килимів 50-60-х років є орнамент, побудований за схемою смуг, де вони можуть чергуватися одна з одною на деякій відстані або відмежовуючись одна від одної тільки вузькими бузузорними смужками (баточками) і творити таким чином орнамент без спільного фону.

В цілому композиції гуцульських килимів є симетричні, врівноважені.

В кольоровому відношенні яскраві, дзвінкі, але разом з тим злагоджені та гармонійні.

“В становленні і розвитку орнаментальних композицій гуцульських килимів велика заслуга належить відомим творчим майстрам “Гуцульщини” В. М. Процюку, Й. М. Джуранюку, Ф. К. Позаруку, М. Ю. Ганущаку та ін. Значний внесок у розвиток килимарства Косівщини зробив художник С. Т. Повшук.

Вивчаючи принципи художнього рішення старовинних узорних гуцульських тканин і килимових виробів та видозмінюючи усталені мотиви орнаменту і композиційний лад традиційних візерунків, він створив чимало розноманітних композицій килимів масового і малосерійного тиражування”.1

Якщо для килимів 50-х років характерна певна перевантаженість різноманітними мотивами та багатоколірністю, то в кінці 60-х років помітною сталатенденція до полегшення композицій шляхом розрідженого розташування окремих мотивів, укрупнення і узагальнення їх форм.

Никорак О. Сучасні тканини Українських Карпат. – К.: Наукова думка 1979, ст. 137

В кінці 60-х – в 70-х роках дедалі більшого значення набуває фон, який починає відігравати роль організуючої площини, кількість кольорів зменшується до трьох-чотирьох, вони гармонійніше узгоджені в тональному відношенні.

“Важливі здобутки у справі розвитку гуцульського килимарства творчого колективу Косівського художньо-виробничого комбінату Худфонду УРСР”1, зберігаючи мотиви орнаменту і схеми композицій, творчі майстри розвивали їх відповідно до естетичних смаків того часу.

Незважаючи на відносну стабільність традиційних схем розташування мотивів, провідні майстри оранжували їх форми, велася велика експерементальна робота над розробкою найбільш пропорційних співвідношень гладких і узорних прощин та кольорових поєднань. Творче переосмислення отримували найбільш виразні та характерні для Гуцульщини мотиви.

Никорак О. Сучасні тканини Українських Карпат. – К.: Наукова думка 1979, ст. 205

Зразки килимових виробів розроблені творчим майстром Й. М. Джуранюком, майстрами-виконавцями ??? Гавриш, П. Т. Павлюк, О. М. Червінко. Підприємство розширило асортимент виробів масового та малосерійного тиражування. Шороко впроваджувалися у виробництво нові види сировини, що зумовило й дещо відмінні способи декорування килимових виробів.

Традиції народного гуцульського ткацтва розвивав також колектив фабрики художніх виробів ім. 17-го Вересня (м. Коломия). Підприємство спеціалізувалося на виготовленні різноманітних за розмірами і характером декорування килимів, килимових доріжок, накидок на крісла, комплектів килимових виробів. У 50-60-ті роки художники І. Глушко та В. Лахнюк створили традиційні для Прикарпаття поперечно-смугасті килими, візерунки яких отримали велику популярність в наступні 70-ті роки. Колективом фабрики розроблялись також композиції із спільним для всіх мотивів фоном.1 У 60-70-ті роки найбільш типові риси килимів даного осередку килимарства отримали розвиток у творчості художників фабрики І. М. Гулика та О. В. Ларіної Паламарчук. Їхні композиції відрізнялися чіткістю і лаконічністю візерунків, з дещо узагальненими мотивами. Вони компонувалися вільніше, розрідженіше на сусідньому фоні різних відтінків коричневого, сірого, кольору “хакі” тощо.

Жук А. К. Сучасні українські художні тканини. – К., 1985, ст. 3

Колорит – переважно теплий, базувався на поєднанні вишуканих за тональними нюансами пастельних, охристо-золотистих, оранжевих, зеленуватих, сірих та коричневих кольорів. Характерною стилевою особливістю килимів даного підприємства було поділ всієї площини виробу на три, рідше п’ять частин. Форми орнаментальних мотивів характеризуються узагальненим, дещо збільшені. За основу візерунка брався традиційний ромб, розташований посередині кожної з широких площин. У цю центральну фігуру дуже часто вписувалася невелика ромбічна фігура з виступаючими скісними, зубчастими або прямокутними східчастими контурами.

Крім оранментальних художники фабрики створювали чимало і сюжетно-тематичних килимів.

Для килимів, створених творчим колективом коломийської фабрики, характерне як використання традицій, так і пошуки нових форм виражальних засобів, що виявлялися в більшій вишуканості кольорових поєднань, відході від багатоколірності.

Незважаючи на генетичну спорідненість з косівськими килимами, композиційні прийоми, орнаментальний стрий і колористичні особливості гуцульських килимів на фабриці художніх виробів ім. 17-го Вересня отримали нову інтерпритацію.

Матеріали, обладнання

Основною сировиною для ткання килимових виробів на території Українських Карпат здавна була овеча вовна та волокна луб’яних культур – льону і конопель.

Обробка ткацької сиросини завжди займала одне з найважливіших місць серед домашніх занять кожної селянської сім’ї гуцульського краю. Методи обробки передавалися з покоління в покоління, збереглися вони і до нашого часу. Народні майстри знали, що від