крові. Тому він у дослівному сенсі слова без-цінний. Йому немає ціни, за нього не заплачено, а тому його належно не цінують. Ніхто. Стаґнархія живе сьогоднішнім “хапком”. Свої головні капітали практично всі дев’ять років існування “государства Украина” вона завбачливо тримала і тримає за кордоном. Це компрадори, які готові будь-якої миті покинути потопаючий корабель. Пауперизованим масам, відсоток яких у суспільстві тільки зростає, проект “государства Україна” майже нічого не дав, тому годі очікувати від них якогось сентименту до нього. Так званий середній клас у номенклатурно-олігархічному суспільстві народитися не може.
Використана література
1. Бакаєв О.О., Пирожков С.І., Ревенко В.Л. Міжнародні транспортні коридори – особливий пріоритет України на шляху інтеґрації у світову економічну систему // Панорама (Київ). – №1-2. – 1999.
2. Полохало В. Україна 1991 – 2000: рух у часі, що зупинився // Дзеркало тижня. – №33. – 2000.
3. “Нова карта світу” за Джефрі Саксом // Дзеркало тижня. – №28. – 2000.
4. Чернышов С. Русское самоопределение // Незалежний культурологічний журнал “Ї” (Львів). – №13. – 1998. – С. 125.