Курсова робота
Плетення із соломки
Вступ.
Розділ 1. Живе мистецтво народу.
Живе мистецтво народу.
Казкові перетворення соломки.
Розділ 2. Підготовка сировини
2.1. Інструменти та обладнання
2.2. Види та техніки виготовлення виробів з соломки.
Розділ 3. Технологія виготовлення виробів із соломки.
3.1. Скульптура.
3.2. Плетіння.
3.3. Інкрустація.
3.4. Аплікація.
Висновки.
Список використаної літератури.
Додатки.
Вступ
Захоплююче враження справляють неозорі моря хлібів – ці гігантські золоті простори, по яких теплий літній вітер жене пружні хвилі. Стрункі і пружні стебла несуть важкі тугі колоски чи пухнасті мітелки з налитими зернми хліба.
Хліб – одна з найважливіших основ нашого благополуччя. Можна собі уявити, наскільки важливим був хліб у минулому. Від урожаю залежало сме життя землероба і його сім’ї. Звичайно, що і солома завжди максимально використовувалась у господарстві землеробських народів.
Снопами обмолоченоі соломи покривали дахи будинків. Солома йшла на корм і підстилку худобі, а в неврожайні роки її підмішували в хліб. Вона взувала і одягала селянина, утеплувала його дім була йому постіллю. З неї людина навчилася виготовляти капелюхи, кошики та інше господарське начиння.
Разом з тим солома була для селянина не тільки матеріальною цінністю. Всі землеробські народи наділяли стебла хлібних рослин особливою духовною сутністю, вірили, що в них закладений дух божества хліба, хлібного поля, сила його родючості, вважалось, що і коглоски і солома, скошені при дотриманні особливих ритуалів, здатні впливати на благополуччя селянського життя.
Солома завжди була незамінни пластичним матеріалом для створеня різних обрядових атрибутів і прикрас, в яких яскраво проявились фантазія і майстерність селян.
Найбільшбагата різноманітними прикладами народної творчості жнивна обрядовість. Повсюди існували звичаї прикрашати перший “зажинковий” і останній “обжинковий” сніп, зібраний з поля, сплітати з хлібних колосків вінки, залишати на ниві заплетеними останні колоски. Колись цим діям надавали магічного змісту. З часом обрядові атрибути жнив набули символічного значення, стали прикрасами, які виконували за традицією.
Вінками з колосків прикрашали голови дівчат-жниць, їх дарували господарю поля в знак побажання благополуччя.
“Дідух”, майстерно виготовлений з обжинкових колосків, є невід’ємним атрибутом різдвяних свят нашого народу. Він займає почесне місце на столі на Свят-вечір в більшості населених пунктів України.
Щорічно оновлюючи традиції жнивних обрядів, їх святковий характер, а також наявність природного матеріалу, який не потребував спеціальної підготовки, сприяли розвитку колективної народної творчостісоломоплетіня. Саме в цей період народжувались нові форми виробів із соломки, які вже не обов’язково були пов’язані з символікою родючості, народжувались нові способи плетіння.
Розділ 1. Живе мистецтво народу.
Живе мистецтво народу.
Солома, вирощена руками людини в праці, в турботі про хліб не могла не тішити людину красою, не зігрівати своїм теплом. Краса її золотистого відтінку, світлоносність і блиск – подібні сонячному світлу і кольору дорогоцінних металів. Солома це справжнє селянське золото, яким природа щедро обдарувала землероба. Без високої естетичної оцінки соломи як декоративного матеріалу неможливе було б народження мистецтва соломоплетіння. Саме ці художні якості цього матеріалу любовно і вмвло виявлені в крвщих творах народних умільців. Традиції цього виду мистецтва виявились надзвичайно життєздатними. Майже до наших часів вони підтримувались в селянському середовищі трудовими навиками в обходженні з цим матеріалом, його незамінимістю в господарстві. Свої різноманітні прояви народні традиції соломоплетіння знайшли в повсякденних предметах селянського побуту.
Солом’яні посудини великих розмірів, кошики були незамінимі в селянському господарстві. В них зберігали зерно, муку. Овальні кошики використовували під час сівби вручну. Щільно сплетені з джутів соломи, вони не поступались за міцністю дерев’яним бочкам, а інколи були так майстерно зроблені, що не пропускали налиту в них воду. Міцні солом’яні стінки не прогризали миші. Такий посуд забезпечував необхідну для зберігання зерна і муки вентиляцію. Навіть при постійному використанні такі предмети служили сельнину навіть більше як півстоліття.
В побутових предметах, сплетених із джгутів соломи, органічно поєднались утилітарні і художні якості. Розглядаючи в музеях ці предмети, ми не можемо не оцінити смаки, почуття ритму і гармонії, якими володіли майстри, які їх створили.
1.2. Казкові перетворення соломки.
Селянські діти і молодь плели із соломки прикраси. Пальці прикрашали солом’яними колечками, “де вміла рука будувала у вузлі досить красиву пов’язь”. Дівчата одягали на шию нанизані на нитку легкі солом’яні намистинки. І хоч такі прикраси часто не доживали і до кінця дня, в народі не забували прийоми плетіння, передавали їх з покоління в покоління.
Підвісні конструкції з соломи є найдивовижнішим винаходом народної декоративної творчості. Вони прикрашали селянський дім на Різдво. В буденній простоті селянської хати цей незвичайний декоративний предмет створював особливий настрій. Виготовлення різдвяних підвісок найчастіше було розвагою селянської молоді. Безліч рук плели окремі деталі, іноді доволі великі за розміром і складної за конструкцією солом’ної підвіски. Ця колективна творчість завжди спиралася на традиції, прийняті в тій чи іншій місцевості відносно форм і прикрас підвісних конструкцій, але загальна фаетазія, винахідливість і вигадка завжда вносили в них щось нове і несподіване.
У різних нардів солом’яні підвіски носять різні назви. Але найчастіше, осбливо в Білорусії, Україні (Полісся), Польщі, різдвяні підвісні прикраси з соломи називають “павук”. Ажур солом’яної конструкції справді нагадує справжню павутину, зіткану павуком. Ця назва має глибоке за своїм змістом значення. У фольклорі багатьох народів павутина виступає в ролі дороговказної рятувальної нитки, яка з’єднує небо і землю.
Шедеври народнго соломоплетіння бережно зберігають вітрини музею білоруського народного мистецтва, розташованого під шпилями старого костела у мальвничому містечку Раубичи під Мінськом. Такими шедеврами є солом’яні Іконостасні ворота, сплетені білоруськими майстрами
